Бургела Ярослава

Соціальна зумовленість евфемізмів

Мова, як засіб спілкування, відіграє у житті певного суспільства, та кожного його окремого члена зокрема, дуже важливу роль. Мова об’єднує суспільство, вона зберігає інформацію і дозволяє людям ділитися нею. Але це не єдині функції мови. У процесі свого розвитку людство навчилося використовувати мову і як засіб впливу естетичного, етичного, емоційного, тощо. У цьому аспекті, на вимогу соціальних та особистісних потреб, з’явився евфемізм – стилістична фігура, спрямована, в першу чергу, на пом’якшення, покращення висловлюваного. Тривалий час існування у мові евфемізму свідчить про його затребуваність мовцями, і сьогодні ми можемо спостерігати, що використання евфемізму у мовленні тільки поширилося. Це безпосередньо можна прослідкувати у текстах політиків, журналістів, маркетологів, соціологів, тактовних людей.

Ще з часів архаїчного мислення евфемізм функціонує в мові. Евфемізми – слова-замінники, які мають ті ж значення, але несуть у собі лише позитивні конотації, тому вони утворюють синонімічну парадигму: з негативним і позитивним значенням. Евфемізми присутні у мовленні кожного, це слова, що прикрашають значення і набувають меліоративного відтінку.

Вживання евфемізмів спричинює спотворене відображення інформації у свідомості адресата [Великорода 2008, 6]. Евфемізми, що найбільше приховують певний денотат, застосовуються при номінації явищ дійсності, які є найнеприйнятнішими для реципієнта інформації. При цьому порушуються максими успішної комунікації і мовленнєве співробітництво зазнає втрат та порушень у ході спілкування. Адресант за допомогою евфемізмів може впливати на ціннісні орієнтири адресата, змінювати його відношення до обговорюваного, заохочувати його до певних вчинків (купити конкретний продукт, послугу, скористатися бізнесовими пропозиціями окремих організацій тощо). У даному випадку, евфемізми спрямовані на те, щоб знищити негативні соціальні стереотипи, перебороти забобони.

Значний поштовх для ширшого використання евфемізмів дало виникнення політики політичної коректності в англомовних країнах, в першу чергу США [Карабан 2003]. Політику політичної коректності можна розглядати з двох точок зору, по-перше, як уважну ввічливу, тактовну поведінку до людей представників різних меншин, і по-друге, як «програму промивання мізків» [Allan Keith, Burridge Kate 2006, 90], тобто як мовну стратегію політиків, спрямовану на приховування або популяризацію політики, яку проводить країна по відношенню до зовнішнього світу та в середині країни. Зміни у соціумі знаходять своє відображення у політично-коректній мові, навіть більше, вона сама намагається впливати на ці зміни. Члени соціуму, хоча спочатку й неохоче, згодом приймають норми нової мовленнєвої поведінки. Через засоби масової інформації політично-коректна мова активно укорінюється у свідомості кожної окремої людини, як зразок суспільно-прийнятного використання, і той чи інший вираз починає вживатися у все більшому числі текстів. Таким чином, бажання підкреслити свою толерантність до представників різних соціальних груп або людей з певними фізичними вадами відображається у вербальні поведінці частіше, ніж у прямих взаємостосунках між людьми.

Цензурування мовлення робить кожний мовець незалежно від того, на якому етапі розвитку знаходиться той чи інший соціум з однією метою – зберегти своє лице, свій образ перед оточуючими [Allan Keith, Burridge Kate 2006, 27]. Оскільки, людина – істота суспільна, вона з усіх сил намагається зберегти своє місце в суспільстві, і зробити це вона може тільки не виходячи за рамки поведінки прийнятої у цьому суспільстві. Вживання тих чи інших слів і виразів залежить від того суспільного оточення, в якому знаходиться кожен окремий індивід. Звідси, ті слова та вирази, що слугують для спілкування в тісній компанії друзів, і вважаються абсолютно необразливими, в сім’ї чи на роботі будуть сприйматися як дисфемізми. А евфемізми, які індивід звик, наприклад, вживати серед людей старшого віку, чи жінок (чоловіків), у близькому спілкуванні з друзями стануть недоречними чи смішними, і будуть сприйматися тільки в якості жартів. Отже, розуміння та вираження понять ввічливість/неввічливість у мовленні залежить від соціального оточення (тут мається на увазі і місце дії, і стосунки, які пов’язують членів суспільства) та часу коли це відбувається, тому і евфемізм/дисфемізм можуть замінювати один одного в їх сприйнятті мовцями як засобів стилістичного впливу.

Виникнення евфемізму є мовною відповіддю суспільства на існування в ньому явища табу. А воно складається з такого набору характерних ознак, який є спільним для певного соціуму. Відтак, евфемізм притаманний для всіх мов і відображає специфічні культурно-національні риси [Уварова 2012, 3]. Таким чином, табу як культурна універсалія, призвело до того, що й евфемізм став мовною універсалією. Сьогодні евфемізм є мовним виявленням явища табу, з одного боку, та мовним проявом сучасних стосунків між членами суспільства, з їх тенденцією до дотримання прав і свобод всіх меншин, з іншого. У сучасному суспільстві табу не втратило свого впливу на його членів, а лише перенесло свої рамки на етикет [Burridge Kate 2012, 67]. Звідси, соціальні заборони на певний вид поведінки, в тому числі й мовної, поширені і підтримуються представниками певного соціального колективу, та варіюються в залежності від рівня і стану культури. Кожен член суспільства слідкує за дотриманням норм та правил етикету його співрозмовниками. Соціальні фактори такі як соціальний клас, соціальна роль, соціальний статус, соціальна ситуація і статева приналежність впливають на вибір мовленнєвої стратегії і обумовлюють використання евфемізму в мовленні [Потапова 2008].

Зміни у соціумі відображаються, перш за все, на лексиці. Суспільства різняться в залежності від власних традицій, звичаїв, прийнятих норм поведінки, і в кількості та різноманітності табуйованих предметів дійсності. Теми, предмети на які накладаються табу є тимчасовими, і з новими умовами життя зникають старі заборони, натомість виникають нові. Звичайно залишаються і сфери постійного табуювання..

У сучасному суспільстві табу не втратило свого впливу на його членів, а лише перенесло свої рамки на етикет [Burridge Kate 2012, 67]. Звідси, соціальні заборони на певний вид поведінки, в тому числі й мовної, поширені і підтримуються представниками певного соціального колективу, та варіюються в залежності від рівня і стану культури.

Використання евфемізмів членами суспільства залежить від багатьох чинників, які є як загальноприйнятими, так і індивідуальними, але евфемізми присутні у мовленні кожного. Основні вірування і цінності відіграють важливу роль. Табу на вживання тих чи інших слів викликані домовленістю між членами суспільства, що в свою чергу робить взаємозв’язок між його членами тіснішим, і завдяки табу вони уникають ситуацій, які потенційно несуть в собі образу, небезпеку, негативний стрес. В той же час за допомогою евфемізмів згладжуються відмінності між двома індивідуумами у ході діалогу, таким чином досягається успішність комунікації.

Табу та цензурування мовлення сприяє змінам у мові. Потрібно зазначити, що відбувається воно на свідомому та підсвідомому рівнях. На меті цензури вберегти мовця від конфліктних, бентежливих ситуацій як себе так і слухачів. Так, утворюються нові слова на позначення вже існуючих понять, вони часто з відтінком гумору та народної винахідливості, також вже існуючі слова отримують нові значення, це сприяє постійним змінам у словниковому складі мови, його розширенню, наповненню різними конотаціями.

Зв'язок концепту, знаку і денотату у випадку з евфемізмами відіграє значну роль. Так, оскільки денотат завжди належить до сфери табу, і сприймається суспільством з певною долею негативу, його концепт, хоч і утворюється завдяки знакам з позитивною конотацією, через деякий проміжок часу неодмінно набуває негативних конотацій. І знову виникає потреба в його заміні. Необхідно додати, що в разі коли слово є полісемним, і в одному зі своїх значень використовується для позначення табу, з часом воно звузиться до табу значення.

Для глибшого розуміння зумовленості евфемізму соціальними чинниками, варто розглянути які функції він виконує. Так, евфемізми вживаються, щоб уникнути безпосередніх назв статевих органів, сексу, функцій організму, алкогольної залежності, божевілля, хвороб, смерті, небезпечних тварин, страху, божества і т.п. У цьому випадку можна відзначити безпосередній зв'язок евфемізму і табу.

Подеколи евфемізм може виступати і в ролі комічного засобу. У цьому випадку, евфемізми також виконують маскувальну функцію, мовець використовує їх з метою приховати від по сторонніх справжній предмет обговорення. Потребу увиразнити своє мовлення, зробити його в більшій мірі красномовним теж є однією з причин широкого використання евфемізмів. У мовця є бажання надати словам, що у щоденному використанні вже обросли подеколи негативними конотаціями, свіжого приємнішого забарвлення.

Окремо варто наголосити на важливості існування евфемізму у соціальних діалектах і жаргонах,в тому числі професійних. Так, наприклад, медики чи військові у своїй професійній діяльності стикаються з неприємними, сумними явищами дійсності (наприклад, смерть), а тому у них виникає цілком природне бажання приховати неприємні слова під іншими нейтрально-емоційними. Або ж встановити евфемізми у ролі слів-індитифікаторів, які будуть знайомими тільки тій групі людей, що поділяють цей жаргон.

Також евфемізм вживається у ситуації, коли мовець прагне приховати певні аспекти дійсності. Жоден евфемізм у певному тексті не називає предмет прямо, це може стосуватися табуйованих тем, а може використовуватися у певних жаргонах [Burridge Kate 2012, 67], наприклад, військовому, медичному, політичному, і цим самим додає додатковий аспект – обману чи маскування теми обговорення. Евфемізмами також послуговуються і серед кримінальних кіл, наприклад серед наркотично залежних, з метою приховати тему спілкування від посторонніх. У випадку, коли це таємне найменування стає відомим широкому колу людей, його відразу замінюють на новий евфемізм. Особливістю всіх арготичних евфемізмів є їх вихід за межі джерела походження та використання – певної групи – і вживання їх людьми, що до групи не належать, значною мірою внаслідок популяризації через засоби масової інформації.

Серед основних елементів, що об’єднують окремих людей в певну соціальну групу чи суспільство лежать табу. І для посторонніх від цього кола людей, ці табу можуть здатися смішними, чи спантеличуючими. Цілком можливо навіть, що усередині цього кола, будуть ті хто не знатиме причин виникнення табу, яким вони слідують. Табу, обряди, ритуали, що супроводжуються певною евфемістичною поведінкою підсилюють відчуття приналежності індивіда до певного соціуму або певної соціальної групи [Burridge Kate 2012, 67]. Також, евфемізм є засобом, який допомагає комунікантам зберігати мовленнєве співробітництво для вирішення певних задач спілкування.

Евфемізми використовуються і з розважальною метою. Причинами для цього стало надмірне послуговування політичною коректністю, евфемістичні вирази якої часом доходять до цілковитої недолугості. Звідси, бажання сатириків висміяти подібне замилювання дійсності. А також простий народний гумор, і його вияв у словотворенні.

Прагнення мовця зобразити певні моменти дійсності у позитивнішому світлі, переоцінка низьких та середніх стандартів спонукає використання евфемістичних одиниць при перенайменуванні непрестижних професій, малозатребуваних товарів, непопулярних організацій. Таким чином привертається увага адресата, стимулюється його інтерес.

Отже, людина як соціальна істота прагне до дотримання правил взаємоіснування, і бажає уникнути конфлікту, що стосується як загальної поведінки, так і вербальної. Відбувається цензурування мовлення, і в цьому випадку, евфемізм – один із основних засобів уникання конфліктів і згладжування відмінностей між двома індивідуумами у ході діалогу для досягнення успішної комунікації залежно від суспільного оточення.

Список використаної літератури

1.Burridge Kate Euphemism and Language Change:The Sixth and Seventh Ages [electronic learning resource] // Lexis – E-Journal in English Lexicology. – 2012. - — № 7. — 191 p.

2.Уварова Е. А. Системная семантика английского эвфемизма: автореф. дис. канд. филолог. наук:10.02.04 / Елена Александровна Уварова. – Москва, 2012. – 30 с.

3.Потапова Н. М. Проблема подходов к пониманию явления эвфемизма и его классификаций / Материалы докладов XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев

4.Карабан В. І., Мейс Дж. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову: навч. посібник-довідник для студ. вищ. навч. закл. / В. І. Карабан, Дж. Мейс. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 608 с.

5.Великорода В. Б. Семантичні та функціонально-прагматичні характеристики евфемізмів в англійській мові: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Віра Богданівна Великорода. – Львів, 2008. – 17 с

6.Allan Keith, Burridge Kate Forbidden Words Taboo and Censoring of Language / Keith Allan, Kate Burridge. – New York : Cambridge University Press, 2006. – 303 p.