Національний технічний
університет України «КПІ», Україна
СУЧАСНІ
ТЕНДЕНЦІЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ МЕТАФОРОЛОГІЇ
Стрімкий розвиток політичної
лінгвістики став підґрунтям виникнення нового наукового підрозділу - політичної
метафорології. Найбільша кількість досліджень, присвячених даному питанню,
здійснюється вченими Північної Америки та Європи. Дане дослідження було
здійснене на матеріалах наукових праць таких вчених як М. Тернер, Ж.Фоконье, Д.
Янов і звісно Дж. Лакофф та М. Джонсона, а також на матеріалі монографії “Зарубіжна політична
метафорологія” Будаєва Е.В. та Чудінова А.П., які є безперечними фахівцями
даної області знань серед вчених Росії. Здійснивши
аналіз наукових праць, можна дійти висновку, що на сьогодні основними підходами
дослідження політичної метафори в американських студіях є риторичний та
когнітивний. Розглянемо детальніше кожен із підходів.
Перші дослідження здійснювались в межах риторики. Будаєв Е.В. виділяє три основні риторичні напрямки [1, 22-24]:
1.
Традиційна риторична школа, в основі якої лежить теорія
риторичних фігур та тропів, яка бере свій початок ще за часів античності.
2.
Риторична критика,в основі якої лежить ідея необхідності
показати ідеологічну символіку та інтенцію ораторів, визначити вплив
риторики на культурні стереотипи і як
ці стереотипи відображаються в риториці.
3.
Риторична метафорологія Майкла Осборна та його послідовників, яка базується на
дослідженні функціонування архетипних метафор в політичній комунікації (універсальні
архетипи, такі як світло та тінь, хвороба та здоров’я створюють основу для
політичного впливу та переконання).
Дослідження політичної метафори в різних риторичних школах в основному
зводилось до вивчення її прагматичного аспекту. Американський вчений Д.Янов виділив 2 напрямки
вивчення політичної метафори: визначення ролі метафори в політичних та
соціальних теоріях, теоретизація метарофи
(Браун 1976, Ландо 1964, Міллер 1979, Райнер 1984, Янов 1994 тощо) та визначення ролі метафори з
точки зору практичного застосування у
питаннях державної політики (Едельман 1977, Міллер 1982 тощо). [5, 3]
Наступний етап у
вивченні політичної метафори та метафори взагалі пов'язаний із виникненням теорії концептуальної метафори Дж. Лакоффа та
М. Джонсона, яка дала поштовх до застосування когнітивного підходу до
вивчення політичної метафори. Згідно цієї теорії в основі метафоризації лежить
процес взаємодії між структурами знань двох концептуальних доменів:
сфери-джерела та сфери-мішені. Вчені вважали, що “сутність метафори полягає в
розумінні та переживанні явищ одного роду в термінах явищ іншого роду [2, 389]. Концептуальна
метафора стоїть на перетині знань між однією концептуальною сферою та іншою. Згідно теорії концептуальної метафори процеси мислення
людини метафоричні. Це пояснює наявність метафор в мові, тобто наявність
ключових або базисних метафор, які супроводжують нас у мовленні, мисленні та
діях. Цей підхід дав можливість розглядати метафору за межами мовної системи як
спосіб мислення та явище культури. Вчені також стверджують, що метафора
грає центральну роль в конструюванні соціальної та політичної реальності.
Наприклад,
у праці Дж.Лакоффа “Metaphor, Morality, and Politics” автор стверджує, що основою формування системи моралі
народу є метафори моралі. [3] Саме тому
їх використання є дуже важливим для ведення політики та формування загальної
політичної ідеології суспільства. Автор дослідив основні метафори моралі
прибічників консервативної політики та ліберальної. Пріоритетною для консерваторів
є метафора “Сили моралі”, яка
складається із відповідності морального до фізичного доменів: Being Good is
Being Upright, Being Bad is Being Low, Doing Evil is Falling, Evil is a Force
(either Internal or External), Morality is Strength. Автор також наводить
консерваторську модель суспільства у вигляді сім’ї із “Суворим Батьком” (The
Strict Father Model). Згідно цієї моделі держава – сім’я, в якій суворий батько
є ядром, він відповідає за добробут, вирішує всі важливі питання, захищає свою
сім’ю, а мати повинна в усьому його підтримувати, виховувати дітей та займатись
повсякденними справами. Батько є головою, він вирішує що добре, а що погано,
відповідно
навчає
своїх дітей та виховує їх у суворій дисципліні. Прибічники ліберальної
ідеології використовують модель “Батька-Вихователя” (The Nurturant Parent
Model), в основі якої лежить турбота, виховання. Батько та мати рівні, вони
вчать дітей бути відповідальними перед суспільством, ставитись з турботою до
інших. Це модель життя, повного любові та взаємодопомоги. Здійснивши
дослідження Дж.Лакофф зробив висновок, що лібералізм не має загальної
політичної структури та ефективної риторики, тому він не може змагатись із
консерватизмом. Ефективність риторики консерваторів, на думку автора, полягає в
постійному застосуванні одних і тих самих образів та термінів, які поступово
входять до лексики загального вжитку. [3]
В
когнітивній лінгвістиці існує ще один підхід до вивчення політичної метафори,
який називається концептуальною
інтеграцією. Найвидатнішими
представниками цього напрямку є М. Тернер та Ж.Фоконье. Вчені дають таке
визначення цього підходу: “Концептуальна інтеграція (Conceptual integration),
також відома як “блендинг” ("blending") або “ментальне змішування”
("mental binding") – це основний ментальний процес, чиї однорідні
структурні та динамічні властивості характерні для багатьох схер думки та дії,
у тому числі метафори і метонімії.” [4] На думку М. Тернера та Ж.Фоконье теорію концептуальної метафори, яка
базується на процесі
взаємодії між структурами знань двох концептуальних доменів: сфери-джерела та
сфери-мішені, необхідно доповнити. Вчені додають до цієї взаємодії процеси
динамічної інтеграції, які створюють нові, "змішані" ментальні
простори (“blended space”). Ці простори розвивають нову
структуру значення та слугують важливим місцем розташування пізнавальної
діяльності (“locus of cognitive activity”). [4]
Риторичний
підхід передбачає дослідження прагматичного аспекту у вивченні політичної
метафори, тобто визначає роль метафори
як засобу впливу та маніпулювання у комунікації. Когнітивна лінгвістика звертає
особливу увагу на взаємозв'язок метафори та мислення, на відображення
ментальних просторів за допомогою метафори, а також на структуру понятійної
системи людини. Отже, останнім часом дослідження політичної метафори в США найчастіше базуються на теорії
концептуальної метафори, яка належить до когнітивного напрямку досліджень, але
також ведуться дослідження на основі риторичного підходу. Ці два напрямки розвиваються
паралельно і можна виділити їхні спільні риси. Обидва напрямки розглядають
політичні метафору як інструмент впливу та як явище відображення суспільної
свідомості. Паралельний розвиток риторичного та когнітивного підходів до
вивчення політичної метафори призводить
до їх взаємозв’язку та схожості отриманих результатів та висновків, описаних
різною термінологією.
Література:
1.
Будаев
Э.В., Чудинов А.П. Зарубежная политическая
метафорология: Монография/Урал. гос. пед. ун-т. – Екатеринбург, 2008. – 248 с.
2.
Лакофф
Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем / Джордж Лакофф, Марк Джонсон //
Теория метафоры: Сб.: Пер. с англ. Н.В. Перцовой / Вступ. ст. и сост. Н. Д.
Арутюновой; Общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской. — М.: Прогресс, 1990.
— С.387-415
3.
Lakoff
G. Metaphor, Morality, and Politics, or Why Conservatives Have Left Liberals In
the Dust / George Lakoff /1995 http://www.wwcd.org/issues/Lakoff.html
4.
Turner
M., Fauconnier G. Metaphor, Metonymy, and Binding / Mark Turner and Gilles
Fauconnier / In preparation for Metonymy and Metaphor.
Edited by Antonio Barcelona. Mouton de Gruyter, 1998,
http://markturner.org/metmet.html
5.
Yanow
D. Cognition meets action: Metaphores as models of and models for / Dvora Yanow
/ Materials prepared for ECPR Workshop on Metaphors in Political Science,
Granada, 2005, 24 p.