Право/ 11 Криміналістика і судова медицина

Балицький Т.М.

Національний університет державної податкової служби України

Слідчий експеримент в кримінальному процесуальному законодавстві зарубіжних країн (на прикладі Російської Федерації та Білорусії)

Слідчий експеримент – одна із основних і найважливіших слідчих дій кримінального провадження. У широкому загальнонауковому сенсі під експериментом розуміється один із загальнонаукових методів. Як метод пізнання він являє собою вивчення спостережуваного явища, зв'язків з іншими явищами і подіями в умовах штучної зміни обстановки. Конкретною формою застосування експериментального методу в кримінальному провадженні є слідчий експеримент [1, с. 12].

Розглядаючи слідчий експеримент в Росії, як самостійну слідчу дію, отримав своє нормативне закріплення в КПК РРФСР (1960 р.) та виокремлений в самостійну слідчу дію (до цього ця дія проводилася у формі огляду.)

Слідчий експеримент у Російській Федерації проводиться за необхідності перевірки версії про перебіг певних подій, встановлених до цього в процесі розслідування. Тому, законодавці відносять його до слідчих дій, метою яких є перевірка вже наявних доказів (очна ставка, призначення експертизи, пред'явлення для впізнання, перевірка показань на місці).

На відміну від огляду, в основі якого лежить спостереження, слідчий експеримент має складну пізнавальну структуру. Законодавець у КПК РФ (ст. 181) поєднує в собі відтворення і дослідження двох моделей: моделі обстановки, в якій проходила подія, і моделі дії, яка, за припущенням, могла бути вчинена (дослідна дія). Обидві моделі відтворюються на основі даних, наявних у справі [2].

Специфіка слідчого експерименту проявляється і в його цілях. КПК РФ (стаття 181) зазначає, що загальною метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення даних, що мають значення для кримінальної справи [2, ст. 181].

Закон розрізняє два види слідчого експерименту: 1) слідчий експеримент, змістом якого є відтворення дій; 2) слідчий експеримент, що складається з реконструкції обстановки (обставин) досліджуваної події. Відмінність полягає в тому, що в першому випадку відтворення обстановки поєднується з проведенням дослідних дій, які й визначають суть експерименту, в другому – зміст експерименту обмежується відтворенням обстановки (обставин) для обстеження (огляду) місця події в реконструйованому вигляді.

Підставою для проведення слідчого експерименту в Російській Федерації є відомості (фактичні дані) про подію злочину або інші обставин, що мають значення для справи. Ступінь точності відновлення обстановки залежить від слідчо-судової ситуації, а також від того, які відомості перевіряються дослідним шляхом. Наприклад, слідчий експеримент із встановлення можливості спостерігати в сутінках факт виносу зі складу матеріальних цінностей, упакованих в коробки, вимагає того самого освітлення і тих самих зовнішніх ознак викраденого, але не потребує тотожної маси та асортименту. Обстановка подій повинна бути відтворена таким чином, щоб не виникало сумнівів про достовірність отриманих результатів.

Якщо слідчий експеримент спрямований на перевірку суб'єктивної можливості вчинення певних дій, то при його відтворенні беруть участь особи, які вчиняли ці дії в реальній обстановці і на момент експерименту займають процесуальне становище підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого або свідка. У випадках перевірки об'єктивної можливості вчинення конкретних дій у слідчому експерименті бере участь будь-яка інша особа.

КПК РФ не потребує письмового оформлення рішення про проведення слідчого експерименту. Однак у випадках, коли слідчий експеримент передбачає залучення великої кількості учасників, використання громадських місць, автомобільного чи залізничного транспорту, є доцільним винесення постанови, в резолютивній частині якої відповідні установи та посадові особи зобов'язуються надати необхідне сприяння. За необхідності в слідчому експерименті може брати участь спеціаліст будь-якого профілю. Участь понятих є обов'язковою, їх кількість повинна бути більше двох. Наприклад, двоє понятих знаходяться в місці здійснення пострілу і стільки ж там, де визначається можливість його чути.

У чинному Кримінально-процесуальному кодексі Республіки Білорусь слідчому експерименту присвячена стаття 207 (далі – КПК Республіки Білорусь), яка зазначає: «з метою перевірки та уточнення даних, що мають значення для кримінальної справи, слідчий має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дії, обстановки або інших обставин певної події. При цьому перевіряється можливість сприйняття будь-яких фактів, вчинення певних дій, настання якої-небудь події, а також виявляється послідовність події і механізм утворення слідів» [3].

Тобто законодавець під слідчим експериментом розуміє вчинення відповідних дій, які здійснюватимуться у спеціально створених для цього умовах, що «відтворюють» обставини розслідуваної події.

Слідчий експеримент у житлі та іншому законному володінні особи, за білоруським законодавством, проводиться тільки за згодою власника, повнолітніх осіб або осіб, що проживають у ньому, або за постановою слідчого, органу дізнання з санкції прокурора чи його заступника, яка повинна бути пред'явлена до початку слідчого експерименту, і за участю понятих.

У разі потреби до участі в слідчому експерименті можуть залучатися підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок, спеціаліст, експерт і особи, які проводять дослідні дії з їх згоди. Учасникам слідчого експерименту роз'яснюються його цілі і порядок проведення.

За необхідності при проведенні слідчого експерименту проводяться вимірювання, фотографування, звуко- і відеозапис, кінозйомка, складаються плани і схеми. Про проведення слідчого експерименту складається протокол з дотриманням вимог закону.

Отже, враховуючи вище сказане, можна зробити висновок, що слідчий експеримент, як слідча (розшукова) дія, є досить розповсюдженим явищем у різних країнах (Російська Федерація, Білорусія). Враховуючи нововведення КПК України 2012 року, Україна черпає основні положення щодо проведення цієї слідчої дії, впроваджує власну стратегію, щодо використання слідчого експерименту, використовуючи при цьому світову практику.

Література:

1. Рубан А.С. Следственный эксперимент: теория и практика: автореф. дисс. … канд. юрид. наук :12.00.09 / Александр Сергеевич Рубан. – Владимир, 2009. – 26 с.

2. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации: от 18.12.2001 N 174-ФЗ / принят ГД ФС РФ 22.11.2001 [Електронний ресурс]: Режим доступу. – http://www.consultant.ru/popular/upkrf.

3. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь 16 июля 1999 г. № 295-З [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://mvd.gov.by/main.aspx?guid=133823.