Право / 2.Административное и финансовое право

Яковенко В.В.

студентка юридичного інституту Національного авіаційного університету, м.Київ, Україна

СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Однією з актуальних проблем сьогоднішньої України є формування дохідної бази місцевих бюджетів, оскільки обраний політичний курс на євроінтеграцію потребує зростання питомої ваги власних джерел надходжень до місцевих бюджетів. Але, нажаль, порівняно з практикою західних країн інститут місцевих податків і зборів у нашій країні фактично залишається недієздатним і тому він потребує реформуванню, адже, місцеві бюджети, як одна з найважливіших ланок фінансової системи України, відіграють важливу роль у створенні основ ринкової економіки і розбудови демократичної соціально орієнтованої держави.

Наявність суттєвих проблем внаслідок недосконалості законодавства, а також слабкість дохідної бази місцевих бюджетів є характерними для місцевих фінансів України. Неможливо уявити подальшу розбудову української економіки на шляху до ринкових методів господарювання без глибокого дослідження і удосконалення податкової діяльності держави. Система місцевих податків і зборів, будучи складовою частиною податкової системи України, має оцінюватися як самостійне джерело доходів місцевих бюджетів [1].

Питанням розвитку місцевого оподаткування присвятили свої дослідження Т. Войтович, О. Ніколаєва, О. Кириленко, В. Кравченко, О. Шевченко та інші. Незважаючи на значні здобутки у дослідженні вказаної проблеми, і досі залишається не вирішеними правові проблеми удосконалення інституту місцевого оподаткування.

Структура місцевих податків і зборів в Україні у 2011 році зазнала суттєвих змін, що було пов’язано саме з прийняттям Податкового кодексу. Так, відбулося скорочення місцевих податків та зборів з 14-ти до 5-ти, серед яких 2 місцевих податки і 3 місцевих збори: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір [2].

Скорочення переліку місцевих податків і зборів у ПК України дозволяє частково підвищити регулюючий потенціал податкової системи, але варто зауважити, що більшість передбачених у Кодексі місцевих податків і зборів дублюють або об’єднують дію тих, які існували раніше. Так, наприклад, туристичний збір є об’єднанням готельного (справлявся до 1 січня 2004 р.) та курортного зборів, а у зборі за місця для паркування транспортних засобів змінено елементи оподаткування.

Податок на нерухоме майно на разі залишається лише гіпотетичним джерелом поповнення доходів місцевих бюджетів, хоча він ефективно функціонує в інших країнах. Так, значною є частка майнових податків у доходах місцевих бюджетів Канади (до 40%), Франції (до 20%), Румунії (до 19%), Польщі (14%), Великобританії і Латвії (13%), Литви (11%) [3].

Слід зазначити, що чинний ПК України значно ускладнив процедуру справляння збору за місця для паркування транспортних засобів. Місцеві ради не повністю використовують резерви від цього збору по причині відсутності дієвого контролю за наявністю договорів оренди на землю під парковки, меж і розміток парковок, приборів фіксації в’їзду автотранспорту на парковку.

Невміння місцевих органів влади реалізовувати прихований податковий потенціал та ефективно регулювати економічну діяльність на місцях, непрозорість в адмініструванні окремих податків призводять до недовикористання наявних можливостей оподаткування. Внаслідок значного обсягу тіньової діяльності та зайнятості поза увагою фіскальних органів залишаються персональні доходи громадян, підприємницька діяльність незареєстрованих суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Зокрема, йдеться про втрати бюджету від недоотриманого збору за запровадження окремих видів підприємницької діяльності, плати за землю та єдиного податку; невикористання туристичного потенціалу, що знаходиться у тіньовому секторі економіки – туристичного збору[4].

Місцеві податки і збори необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких у населення асоціюється з обсягом сплачених податків. Кошти, зібрані на місцях використовуються більш ефективно й заощадливо, аніж виділені центральним урядом. Доцільно розширити права органів місцевого самоврядування у сфері встановлення податків і зборів, а за центральними органами влади залишити контроль за рівнем загального податкового навантаження [5].

Можна дійти висновку, що діюча на сьогодні в Україні система місцевих податків і зборів, як і податкова система країни в цілому, потребує постійного удосконалення, оскільки від неї вимагається, з одного боку, забезпечення фінансовими ресурсами потреби органів місцевого самоврядування, а з іншого, служити інструментом місцевої соціально-економічної політики, спрямованої на виконання завдань збалансованості економіки та розвитку регіонів.

Література

1. Войтович Т.Б. Основні проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні [Електронний ресурс]. – режим доступу // http://www.nbuv.gov.ua/ – 2012 р

2. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010р. №2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – №13-14, №15-16, №17. – Ст. 112.

3. Семенова К.О., Сидоренко О.О. Проблеми та перспективи формування місцевих бюджетів в Україні // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/8_NMIW_2012/Economics/3_104510.doc.htm

4. Ніколаєва О.М «Місцеві податки і збори в світлі прийняття Податкового кодексу України» // Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/

5. Шевченко О. В. Зміни бюджетно-податкового регулювання регіонального розвитку: перші підсумки / О.В. Шевченко // Аналітичні записки щодо проблем та подій суспільного розвитку, НІСД. – 2011. – Листопад. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/647.