Розвиток рухових якостей людини в процесі занять фізичним вихованням.
Пільова С. Г.

Ідея всебічного гармонійного розвитку людини, виховання його особистості завжди хвилювала передові уми людства. Ведення здорового способу життя, відмова від шкідливих звичок, загартовування, збалансоване харчування дозволяють значно подовжити життя. Людина, що позбавлена природної здатності багато рухатися, отримує цілий букет захворювань. Тому розвиток фізичних якостей є основним завданням сучасного людства.

У всьому розмаїтті завдань фізичного виховання провідним є формування системи рухових умінь й навичок в русі. Процес оволодіння самою руховою дією починається з формування вміння, заснованого на попередньо отриманих знаннях, та набутий раніше досвід виконання руху.

Рухове вміння - це здатність виконати рухову дію за умовою концентрованої уваги на кожному русі, що входить до досліджуваної рухової дії. Багаторазова систематична проява рухового вміння при відносно постійних умовах навчання призводить до того, що вміння перетворюються в рухову навичку. Дуже важливо розвивати рухові якості своєчасно й правильно. Дисгармонія в цьому - це таке ж відхилення від норми, як і порушення в будові тіла.

Одним з головних завдань, що вирішуються у процесі фізичного виховання, є забезпечення оптимального розвитку фізичних якостей, притаманних людині. Фізичними якостями прийнято називати вроджені морфофункціональні якості, завдяки яким можлива фізична активність людини, що одержує свій повний прояв в доцільній руховій діяльності. До основних фізичних якостей відносять м'язову силу, швидкість, витривалість, гнучкість і спритність.

Розвиток фізичних якостей людини робить її більш підготовленою до різних фізичних навантажень, а тому призводить до зменшення травматизму та більш поглибленого фізіологічного впливу на м'язи. Завдяки дії фізичних вправ на організм людей можна забезпечити створення надійної бази фізичного вдосконалення, підготовленості для будь-яких форм рухових проявів у різних областях.

У системі фізичного виховання використовуються психогігієнічні, еколого-природні фактори, а також рухи і фізичні вправи, що виступають у формі цілісного рухового режиму.

Рухи й фізичні вправи вважаються специфічним засобом фізичного виховання. Рухова активність – це біологічна потреба організму, від ступеня задоволення якої залежить здоров’я, фізичний та загальний розвиток людини. Рухи і фізичні вправи можуть забезпечити ефективне вирішення завдань фізичного виховання, якщо вони виступатимуть у формі цілісного рухового режиму, який відповідає віковим та індивідуальним особливостям рухової активності кожної людини.

Всі засоби фізичного виховання використовуються у взаємозв'язку та виступають як система фізкультурно–оздоровчої роботи в конкретній віковій групі.

Система фізичного виховання будується на певних принципах:

- принцип оздоровчої спрямованості;

- принцип різнобічного розвитку особистості;

- принцип гуманізації та демократизації;

- принцип індивідуалізації;

- принцип єдності з сім'єю.

Для розвитку таких якостей, як кмітливість, точна координація рухів, спритність, швидкість необхідні спеціальні спортивні та розвиваючі ігри.

Принцип усвідомленого і чуттєвого мислення та контролю в процесі гри заснований на закономірному зв'язку рухів й психіки людини, зокрема на залежності успіху рухової діяльності людини від здатності контролювати рухи в процесі гри. У процесі виконання певних умов вдається усвідомлено контролювати їх структуру тільки відносно початкових підсистем. Основну ж функцію контролю бере на себе сам руховий апарат. Таким чином, опанувати руховими діями, розвинути рухові здібності можна розвинувши здатність контролювати відповідність своїх рухів важливості справ, що вирішуються, правилами гри та ситуації, яка складається, та вносити до них поправки за допомогою усвідомленого та чуттєвого контролю.

На заняттях фізичним вихованням необхідно чергувати академічну форму вправ з ігровою. Академічна форма характеризується тим, що увага людини зосереджена на точному виконанні вправ та фіксується, головним чином, на формі виконуваних рухів, на суворому дотриманні їх структури. Ігрова форма містить сюжетність, визначеність рухових завдань та показники їх досягнення. Під ігровим методом не слід розуміти організацію змагань або ігор в прямому сенсі слова. Він спрямований на пошуки додаткових стимулів, що допомагають вирішувати поставлені завдання.

Фізичні вправи в цілому та їх окремі підсистеми розучуються, а вправи для розвитку рухових якостей виконуються у формі змагань. Змагання проводяться за вільними правилами, встановленими викладачем та тими, хто займається. Для цього методу характерне використання різних снарядів та приладів ігрових вправ.

Змагальний метод дає велику свободу дії студентам, підвищує їх інтерес до занять, дає можливість проявити ініціативу в пошуках доцільних форм рухів. Крім того розвиток рухових здібностей йде з більшою інтенсивністю, коли людина зацікавлена у виконанні більшого обсягу фізичного навантаження. Людина опановує не тільки спортивною технікою, але й розвиває функціональні можливості організму. У заняттях видами спорту і в спортивних та рухливих іграх змагальний, тобто ігровий, метод є основним.

В зв’язку зі сказаним, можна зробити висновок, що фізичні якості - це інтегральна оцінка рухливості всіх ланок тіла. Розрізняють дві форми її прояву: активну, що характеризується величиною амплітуди рухів при самостійному виконанні вправ, завдяки своїм м'язовим зусиллям; пасивну, яка характеризується максимальною величиною амплітуди рухів, що досягається при дії зовнішніх сил.