Михайленко В.М.

Національний технічний університет України «КПІ».

Методика виховання основних рухових якостей у скелелазів засобами спеціальної фізичної підготовки.

Актуальність: скелелазіння це молодий, екстремальний вид спорту і відпочинку, який за короткий проміжок часу отримав міжнародне визнання.

Проте досягнення високого спортивного результату на змаганнях не можливе без знання методики і засобів виховання основних рухових якостей, вміння грамотно і доцільно застосовувати відомі методики на практиці.

Мета дослідження - вдосконалення методики виховання основних рухових якостей необхідних скелелазові засобами спеціальної фізичної підготовки.

Об'єкт дослідження - процес розвитку і формування основних рухових якостей необхідних скелелазові для успішного виступу на змаганнях.

Предмет дослідження - методики виховання основних рухових якостей у скелелазів засобами спеціальної фізичної підготовки.

Завдання дослідження:

1. Вивчити джерела з даної теми, і на основі отриманих даних охарактеризувати скелелазіння як вид спорту.

2. Розглянути методику виховання основних фізичних якостей необхідних скелелазові.

Аналіз науково-методичної літератури,

Спортивне скелелазіння є видом спорту, для якого характерна активна рухова діяльність спортсменів з граничним проявом фізичних і психічних якостей і полягає у подолання скельних відрізків з використанням спеціального страхувального спорядження.

Крім спортивного, скелелазіння має і прикладне значення, так як під час занять скелелазінням виховуються й удосконалюються такі життєво необхідні людині фізичні якості як витривалість, швидкість, сила, спритність.

У спортивному скелелазінні існують наступні параметри дозування навантаження: кількість перехоплень, кількість повторень, кількість трас (серій) і тривалість відпочинку. Змінюючи параметри навантаження виховують швидкість, силу, витривалість або силову витривалість. Кількість перехоплень використовують як показник обсягу й інтенсивності навантаження.

Методика виховання силових здібностей

Сила є провідним фізичним якістю в скелелазінні.

Рівень силових можливостей скелелаза визначається його здатністю до подолання стрімких ділянок трас, карнизів, стінок з дрібними зачіпками.

Шляхи розвитку максимального силової напруги;

· подолання граничного опору (дуже складний силовий вихід).

· граничне число повторень (проходження складної ділянки кілька разів, до відмови)

Для виховання силових здібностей застосовують лазіння по трасах з кількістю перехоплень від 4 до 10. Їх складність повинна бути на рівні максимуму лазіння конкретного спортсмена. Кількість трас від 4 до 6 при чому для кожної серії готуються різні траси (мізеру для пальців, довгі перехоплення, пасиви і т. д.),

Для тренування силової витривалості кількість перехоплень на кожній трасі має бути від 15 до 25. Перехоплення повинні бути складні, але не занадто. Необхідно орієнтуватися на так званий максимум on - sight лазіння, тобто максимальний рівень складності траси, яку спортсмен може пройти. Для тренування силової витривалості достатньо трьох трас, з кількістю повторень на кожній трасі від 2 до 4. Вибирати кількість повторень необхідно з таким розрахунком, щоб останній повтор кожної траси пролазив на межі можливостей даного спортсмена, але без зривів. Тривалість відпочинку між повтореннями повинна бути не менше тривалості самого лазіння і не більше ніж у два рази більший від нього. Між серіями інтервал відпочинку становить не менше 15 хвилин. Необхідна вимога до трас - різноманітність.

Для виховання швидкісно-силових здібностей використовується лазіння по коротких силовим трасах (6-12 перехоплень руками) рівень складності яких становить від 30 до 60% максимуму on - sight лазіння конкретного спортсмена. Інтервали відпочинку між підходами 3-4 хвилини Відомо, що чим більше зусилля потрібно докласти, тим повільніше ви їдете. Майже всі рухи скелелаза припускають значні зусилля, отже, збільшити швидкість можна двома шляхами; розвиваючи максимальну швидкість і розвиваючи максимальну силу. Зазвичай віддають перевагу другому шляху, тому що він більш ефективний. У ході силової підготовки, спрямованої на збільшення швидкості окремих рухів, вирішуються завдання підвищення максимального рівня сили і формування здатності робити значні зусилля в умовах швидких рухів.

Для виховання координаційних здібностей використовують лазіння по різноманітному рельєфу (карнизи, нависання, виходи зі стелі, траверси, позитивні стінки з дрібними зачіпками і т. д.), розучують нові елементи техніки на різноманітному рельєфі з поступовим збільшенням їх координаційної складності.

Для виховання здібності перебудовувати рухову діяльність в умовах раптово мінливих обставин (рельєфу скелі) використовують лазіння з невідомої, але досить легкою трасою.

Удосконалення просторової точності рухів здійснюється головним чином при виконанні завдань з установкою: точно і можливо стандартно відтворити еталонні параметри амплітуди, напряму рухів або положення тіла. Наприклад: під час лазіння планувати, як і яку точку опори використовувати, перш, ніж виконати рух ногою. Точно і навмисно поставити ногу в заздалегідь заплановане місце, намагаючись забезпечити максимальний контакт гумовою частини скельної туфлі з поверхнею скелі. Ніякого шуму, ніякого прослизання або удару.

Крім вправ обраного виду спорту, кожному скелелазові, незалежно від виду спеціалізації, необхідно виконувати спеціально підготовчі вправи для розвитку вибухової сили, сили хвата кисті, сили пальців ніг.

Всі вправи включаються як в основну, так і в інші частини навчально-тренувального заняття. Виключеннями є вправи для розвитку вибухової сили та вправи, що виконуються на кампусборде (виконуються в основній частині заняття).

ВИСНОВКИ

Аналіз літературних джерел показав, що скелелазіння є видом, що вимагає прояв фізичних можливостей спортсмена, особливо силових.

Розглянувши методику виховання основних фізичних якостей скелелазів, виявилося, що головним засобом виховання якостей необхідних скелелазові є засоби спеціальної фізичної підготовки.