УДК 331.2

Гаврюшенко Сергій Олексійович

Харківський банківський інститут

Університету банківської справи

Національного Банку України (м. Київ)

Керівник роботи: Москаленко О.В.,

Викладач кафедри обліку і аудиту

ХІБС УБС НБУ

ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК ФАКТОР СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Вступ З огляду на кризовий характер сучасної економіки України процес реформування оплати праці повинен характеризуватися справді глибоким змістом, охоплювати всі економічні та інституціональні структури, пов’язані зі сферою формування і розподілу доходів. Все більше стає очевидним, що реформа оплати праці – це не одноразовий захід, а тривалий процес,синхронний за змістом і часом загальному ходу економічних З падінням адміністративно-командного типу господарювання та стремлінням України до всесвітнього признання як країни з ринковою економікою, все більше постає проблема реформування системи оплати праці для більш ефективного функціонування економіки.

Виклад основного матеріалу В законі України «Про оплату праці» зазначається, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовик договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [1]

Заробітна плата - це точка перетину інтересів багатьох: підприємства, працівника, податкової, фондів тощо. На сьогоднішній день у нашій країні існує велика кількість невирішених питань і протиріч у сфері оплати праці. Однією з головних проблем є ведення державою політики обмеження грошових доходів, орієнтації заробітної плати на прожитковий мінімум. Також важливим не вирішеним питанням являється надмірна і необґрунтована диференціація за видами економічної діяльності

Аналізуючи сучасний стан заробітної плати в Україні, можна сказати, що середньомісячна заробітна плата за січень-лютий 2008 року порівняно з відповідним періодом минулого року зросла на 39,5 відсотка і становила 1565 грн. на місяць. Номінальна заробітна плата у лютому 2008 року порівняно з лютим 2007 року зросла на 26,2 відсотка і становила 1444,0 грн., що на 136 відсотка перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи по Україні (525 грн.). Найвищі розміри номінальної заробітної плати у лютому 2008 року спостерігались у працівників, які займаються такими видами економічної діяльності: фінансова діяльність (2896грн.), діяльність авіаційного транспорту (2569 грн.).Індекс реальної заробітної плати у лютому 2008 року по відношенню до січня 2008 року склав 114,0 відсотка,[6]

Реформа оплати праці є комплексом взаємопов'язаних заходів еволюційного характеру, які здійснюються як на макроекономічному (державному), так і на мікроекономічному (підприємство) рівнях, мета яких в сучасній економіці України - забезпечити ефективне матеріальне стимулювання розвитку національного виробництва. У процесі реформування оплати праці необхідно подолати ті кризові явища, що нагромадилися в цій сфері. Реформа оплати праці в Україні повинна бути спрямована на формування якісно нової цивілізованої системи доходів і заробітної плати як потужного стимулу розвитку національного виробництва. [4]

Стратегічна мета сучасної реформи оплати праці в економіці України полягає у забезпеченні ефективного матеріального стимулювання розвитку виробництва, її тактичні завдання пов'язані із ліквідацією заборгованості з виплати заробітної плати, підвищенням загальної величини оплати праці відповідно до кінцевих результатів виробництва, зменшенням диференціації в заробітках, зростанням реальних доходів працівників та ін. .[2]

Однією з головних проблем сучасного етапу соціально-економічного розвитку країни є надмірна і необґрунтована диференціація заробітної плати за видами економічної діяльності. Причому економічне зростання поки що мало впливає на таку диференціацію — найбільший приріст, заробітної плати нині спостерігається саме в тих видах діяльності, де вона й так найвища. Це засвідчує, що в економіці сформувався сталий розподіл на відносно успішні галузі, які переважно й користуються плодами зростання, та галузі -аутсайдери, які відсуваються на узбіччя розвитку, перетворюючись на маргінальні.

Слід зауважити, що в європейських країнах (без СНД) також є диференціація розмірів заробітної плати за видами діяльності. Як правило, найвищі показники спостерігаються у фінансовій діяльності та державному управлінні, найнижчі — в сільському, рибному господарстві, готелях та ресторанах. Отже, порівняно низький рівень оплати може вважатися об'єктивним, що пояснюється специфікою цих галузей, зокрема, переважанням рутинної, малокваліфікованої, ручної праці.

У сучасних умовах низька заробітна плата працівників соціальної сфери в Україні перетворилася на один з гальмівних чинників зростання та досягнення конкурентоспроможності вітчизняною економікою. Звичайне пояснення такої ситуації — відсутність достатніх коштів у бюджеті (93% штатних працівників освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги одержують зарплату безпосередньо з бюджетних коштів) — не може бути виправданням.

По-перше, якість роботи працівників освіти та медицини має визначальний вплив на формування людського капіталу і прогрес у людському розвиткові, оскільки їхні складові — це здоров'я та знання..

По-друге, витрати, пов'язані з підвищенням заробітної плати працівникам бюджетних установ, буде значною мірою компенсовано зростанням надходжень до бюджету прибуткового податку від громадян (фактично повернеться, як мінімум, 15% витрачених коштів), а також економією бюджетних коштів на дотаціях фондів загальнообов'язкового соціального страхування та наданні соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення.

По-третє, не можна змусити підприємців повністю оплачувати трудові послуги працівників у приватному секторі економіки, допоки уряд сам не стане зразковим роботодавцем. [2]

Головним механізмом підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ має бути не підвищення мінімальної заробітної плати, єдиної тарифної сітки для встановлення справедливої диференціації з оплати праці залежно від кваліфікації, від того, наскільки виконувана робота є соціально значущою та відповідальною. [5]

Висновок Починати вирішувати проблему підвищення конкурентоспроможності національної економіки потрібно саме з адекватної оплати кваліфікованої праці Іншим пріоритетним напрямом заходів, спрямованих на підвищення заробітної плати та конкурентоспроможності, є перебудова структури зайнятості. Безперечно, робити це слід водночас з модернізацією структури вітчизняного виробництва. Крім мінімальної заробітної плати, слід застосовувати також механізми стимулювання роботодавців до підвищення оплати праці працівників. До таких механізмів належить передусім активізація соціального діалогу та різні заохочувальні заходи. Йдеться не лише про заробітну плату, а й про вартість робочої сили взагалі, — саме цей показник (крім заробітної плати) містить увесь соціальний пакет і має стати головним для оцінювання доходів та інших зисків від зайнятості

Список використаних джерел

1.Закон України «Про оплату праці» №3448-IU від 21.02.06. із змінами та доповненнями

2.Андрусенко Н.А. МОП сприяє подоланню в Україні економічної несправедливості// «Праця і зарплата» №20 2007

3.Калініна А.В. Економіка праці. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів МАУП, 2004-268с

4.Колот А.М. Організаційно-економічний механізм регулювання заробітної плати і шляхи його вдосконалення // Автореф. дис. док. екон. наук. - К.,1998. – С.14-15.

5. Прощакова В.І Якість і ціна робочої сили// «Праця і зарплата» №5 2007

6. Динаміка зростання заробітної плати в галузях економіки//ukrstat.gou.ua