Сорокуров Генадій Іванович,

здобувач Донецького державного університету управління

Чинники, які визначають найбільш істотні особливості впливу на фінансове забезпечення інвестиційних програм в умовах трансформаційної економіки

З погляду ефективності фінансового забезпечення окремих суб’єктів господарювання, а саме таких як промислові підприємства на території міста варто розглядати такі чинники як:

форма власності на основні засоби виробництва, яка у цілому визначає характер економічних інтересів суб'єктів;

організаційна структура, що обумовлює гнучкість і мобільність у процесі прийняття управлінських рішень і як наслідок, ступінь відповідності цих рішень впливу зовнішнього середовища. При цьому, як було зазначено вище, більшість організаційних структур є застарілими;

«розмір організацій», який дає загальне уявлення про економічний статус підприємства з погляду його потенційних можливостей реалізувати інвестиційні рішення;

галузева приналежність, що характеризує внутрішню спеціалізацію, основну мету діяльності, займану частку ринку серед підприємств галузі, конкурентноздатність на ринку;

фінансове положення, яке надає уявлення про фінансову стійкість, ступінь її залежності від зовнішніх джерел фінансування і, як наслідок, можливості одержання кредиту для реалізації окремого інвестиційного проекту;

науково-технічний, кадровий та виробничий потенціал, які визначають здатність здійснити відповідні інвестиційні проекти.

Крім того, при розгляді чинників впливу на фінансове забезпечення інвестиційних програм необхідно враховувати напрямки розвитку інвестиційної діяльності. Специфіка такого розвитку для України полягає передусім в її інноваційній спрямованості [1]. У свою чергу це обумовлює необхідність врахування періодичності появи кластерів нововведень, переваг тієї або іншої групи інновацій у різні періоди часу (радикальних і просто поліпшуючих, технологічних, управлінських і т. ін.). Поряд з цим особливості інноваційного процесу створюють умови для взаємного впливу інноваційних і інвестиційних циклів у процесі виробництва нової інвестиційної продукції. При цьому задача визначення їхнього взаємного впливу полягає в необхідності:

мінімізації обсягів інвестиційних ресурсів і оптимального використання наявних коштів, що взаємозалежне також з існуванням різних видів ризику, які підсилюються, на думку багатьох авторів, під час економічних перетворень [2] та створюють певну невизначеність українського ринку;

скорочення тривалості інвестиційного й інноваційного циклів;

досягнення певного ефекту в результаті впровадження і реалізації інвестиційно-інноваційної ідеї.

Ще одним впливовим чинником, пов’язаним, насамперед, з труднощами щодо формування ринкового середовища є недостатність власних грошей та необхідність поповнення оборотного капіталу, передусім, промислових підприємств. Це призводить до широкого використання грошових еквівалентів в якості інвестиційних ресурсів. У першу чергу до цих еквівалентів варто віднести товарні векселі та чеки, муніципальні облігації. Утім, ринок кожного виду грошових еквівалентів досить специфічний, має ряд обмежень, часто супроводжується додатковими умовами. Як приклад можна навести встановлений з боку Національного банку України (НБУ) процент вартості забезпечення, що приймається до розрахунку резерву для надання кредитів банківськими установами під заставу у вигляді різних цінних паперів. Крім того, треба зауважити, що окремий еквівалент виконує конкретні, властиві тільки йому функції. Усе це обумовлює розробку відповідних рекомендацій щодо застосування визначених грошових еквівалентів на різних стадіях впровадження інвестиційної програми з урахуванням можливих наслідків.

Таким чином, все це дозволяє виділити основні чинники, які визначають найбільш істотні особливості впливу на фінансове забезпечення інвестиційних програм в умовах трансформаційної економіки, а саме:

кардинальна зміна (у порівнянні з адміністративно-командною економікою) та відносна нестабільність, пов’язана з пошуком ефективних ринкових перетворень, нормативно-правової, фінансової та податкової бази ведення інвестиційної діяльності;

високий рівень невизначеності українського ринку, що обумовлено наявністю різних видів інвестиційного ризику;

зміна джерел фінансування та обмеженість власних ресурсів для здійснення відповідного інвестиційного рішення;

комплексність загальної мети інвестиційної програми.

У той же час, виходячи з викладеного вище, підвищення ефективності фінансового забезпечення інвестиційної програми, можливе також за рахунок:

визначення певних складових частин механізму втілення інвестиційних переваг, насамперед, у сфері надання кредитів та урегулювання податкового навантаження;

розробки нових методів фінансового прогнозування наслідків втілення інвестиційної програми;

належного врахування інформаційної складової;

розробки рекомендацій щодо вибору різних варіантів фінансового забезпечення інвестиційної програми та узгодження фінансових ресурсів між різними проектами однієї програми.

Література:

1. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: «Знання України», 2002. – 337 с.

2. Партин Г., Прокопенко В. Оптимізація інвестиційних проектів // Податкове планування. – 2002. – № 5(20). – С. 7–10.