Наумік О.А.,
здобувач
Донецького державного університету управління
Організація управління кредитуванням довгострокових програм розвитку
економіки
Сучасні дослідження науковців показують,
що часто неефективна робота банків з клієнтами зумовлена відсутністю власної
обґрунтованої концепції розвитку та управління; недосконалістю кадрової
політики, тобто системи підбору, навчання та розміщення персоналу; недосконалою
системою інформаційного забезпечення процесу управління; недосконалою системою
аналізу, планування та прогнозування. Для українських банківських установ також
характерні слабкі горизонтальні зв’язки між структурними підрозділами, що
призводить до неузгодженості роботи банків та прийняття неефективних рішень;
відсутність цілісного комплексу внутрішніх документів, що регламентують усі
аспекти роботи, робить прозорим для клієнтів та працівників процедури
підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень [1, с. 3].
Подолання існуючих проблем можливе за
подальшої капіталізації банківської системи. Майбутнє – за великими банками,
банківськими об’єднаннями. Великі банки можуть обслуговувати крупних клієнтів,
надавати масштабні кредити, охоплювати широкий ринок банківських послуг. Так,
фінансові аналітики засвідчують процеси концентрації банківського капіталу, що
відбувається в руслі сучасної глобалізації надзвичайно швидкими темпами.
Зокрема, найбільший іспанський банк BSCH (Banco Santander Central Hispano) оголосив про купівлю шостого за величиною
британського банку Abbey National,
унаслідок чого новий банк стане четвертим за величиною в Європі і восьмим – у
світі, а результатом ухвалення рішення про злиття японських фінансових груп UFJ
і Tokyo Mitsubishi може
бути створена найбільша у світі банківська група з активами, що перевищують 1,7
трлн дол. [2].
Прикладом функціонування великого
фінансового конгломерату є всесвітня фінансова установа група ING. Сфери
діяльності групи включають банківську діяльність, страхування та управління
активами в більш ніж 65-ти країнах. Група ING – 16-та найбільша фінансова група
у світі, 7-ма найбільша фінансова група в Європі, найбільша фінансова група в
Нідерландах. Активи групи ING становлять понад 700 мільярдів євро. До складу
Групи ING входить велика кількість відомих компаній, що працюють безпосередньо
з клієнтами. Багато хто з них функціонують під своїми власними торговельними
марками, у тому числі Nationale-Nederlanden, ING Bank
і Postbank у Нідерландах; Bank
Brussel Lambert у Бельгії;
BHF-BANK у Німеччині; Mercantile Mutual
в Австралії; та ING Direct в усьому світі [3].
Структурною одиницею Групи ING виступає, зокрема, ING Bank
Ukraine. Це універсальний банк, перевагами якого є
наявність команди професіоналів у Лондонi i Києвi у сфері корпоративного фінансування та аналітичних
досліджень із солідним досвідом у ключових ланках економіки, включаючи
телекомунікації, промислове виробництво, електроенергетику, споживчі товари;
глибоке знання структурної, фінансової і регулятивної специфіки проведення
інвестиційно-банківських трансакцій в Україні; висока репутація на українському
ринку завдяки успішно проведеним угодам у сфері корпоративного фінансування.
Основні напрями діяльності банку включають: злиття та поглинання і надання
консультаційних послуг із реструктуризації, продажу частини компанії,
публічного розміщення акцій; боргові цінні папери (широкий спектр боргових
паперів, включаючи високодохідні облігації, єврооблігації, приватне
розміщення, боргові цінні папери, забезпечені активами); ринки акціонерного
капіталу (аналітичні дослідження, послуги у сфері продажу, торгівлі і
структурування угод та їх виконання) [3].
Таким чином, входження таких значних
інвесторів на український ринок вказує на те, що процеси глобалізації не
оминають і Україну.
Функціонування банківських установ
характеризується прозорістю. Їх діяльність строго контролюється і регулюється
відповідними органами, визначеними законодавчо. В Україні це НБУ, який
проводить реєстрацію та ліцензування банківських установ, перевіряє дотримання
ними встановлених економічних нормативів. Щодо управління кредитною діяльністю,
то воно повинно здійснюватись із дотриманням банками України таких економічних
нормативів, як норматив максимального розміру кредитного ризику на одного
контрагента (Н7), норматив великих кредитних ризиків (Н8), норматив
максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному
інсайдерові (Н9), норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій
та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), що регламентовано Інструкцією НБУ
про порядок регулювання діяльності банків в Україні [4].
Нормативи
кредитного ризику спрямовані на обмеження кредитного ризику, що виникає
внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань чи обмеження
концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних
контрагентів, а також для обмеження ризику, який виникає під час здійснення
кредитних операцій з інсайдерами та для обмеження сукупної суми всіх кредитних
ризиків щодо інсайдерів. Особлива увага НБУ щодо інсайдерів зумовлена тим, що
банки можуть проводити операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку,
що призводить до погіршення фінансового становища банку.
Таким чином, закріплені законодавчо
посередницькі функції банків зумовлюють їх виняткове становище в економіці
країни, зокрема і сприяють кредитуванню довгострокових програм розвитку
економіки. Звідси необхідність належної організації управління кредитуванням в
банку. Нами з’ясовано, що організація управління кредитуванням довгострокових
програм розвитку економіки банківськими установам включає налагодження і
впорядкування процесу кредитування відповідно до чинного законодавства та
спрямована на забезпечення належних умов управління механізмом кредитування, а
також формування і забезпечення взаємодії структурних підрозділів, діяльність
яких пов’язана із кредитуванням.
Література:
1.
Міщенко В.,
Слов’янська Н., Криклій О. Роль та місце реінжинірингу в сучасному банку // Банківська справа. –
2003. – № 3 (51). – С. 3–9.
2.
Цхведиани В. Финансовый
концентрат: Объективная необходимость
банковского монополизма в мире // Киевский Телеграф. –
2004. – № 33. – 13–19 августа.
3.
Основні засади
грошово-кредитної політики на 2005 рік: Схвалено рішенням № 17 Ради
Національного банку України від 10 вересня 2004 р. // www.bank.gov.ua
4.
Інструкція про
порядок регулювання діяльності банків в Україні: Затверджено постановою № 368
Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. (Зареєстровано у
Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 р. за № 841/6032) // Законодавчі і
нормативні акти з банківської діяльності: Додаток до журналу „Вісник
Національного банку України”. – 2001. – № 10. – Ст. 3.