Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Хістєва О.В. - к.е.н., доцент, Чуріліна О. А. - студентка 5 курсу

Проблеми розвитку соціальних гарантії в Україні та основні шляхи їх подолання

Формування в Україні ринкових засад господарювання та необхідність забезпечення громадян країни належним рівнем суспільних послуг вимагають побудови ефективної системи соціальних гарантій населення. Успадкована з радянських часів система соціальних гарантій виявилася непридатною для умов ринкової економіки. Тому постала потреба у розробці та вирішенні як теоретичних, так і практичних завдань створення такої системи соціальних гарантій, яка б відповідала вимогам демократичної держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Зважаючи на це, протягом 90-х рр. в Україні почалося формування нової системи соціальних гарантій населення.

Соціальні гарантії населення України забезпечуються, як правило, за рахунок коштів держави, передусім, бюджетних коштів. У їх використанні нагромадилися серйозні проблеми: вимагає перегляду процес планування видатків на фінансування соціальних гарантій населення, необхідним є їх упорядкування, визначення обсягу видатків бюджету на основі мінімальних державних соціальних стандартів послуг, розв’язання суперечностей, пов’язаних із фінансуванням делегованих державою повноважень органам місцевого самоврядування у сфері надання соціальних гарантій населенню, вдосконалення системи соціальних пільг, що надаються різним категоріям населення відповідно до чинного законодавства, розв’язання проблеми оцінки ефективності та результативності фінансування окремих соціальних програм.

Ключовою проблемою формування системи соціальних гарантій населення України є пошук додаткових джерел їх фінансування, передусім, залучення позабюджетних коштів. В Україні лише відбувається формування системи соціальних гарантій, заснованої на загальнодержавному обов’язковому соціальному страхуванні. Залишається остаточно не розв’язаною проблема оптимального співвідношення бюджетних, позабюджетних, а також власних коштів громадян у фінансуванні соціальних гарантій.

Останнім часом в Україні питанням державного фінансування соціальних гарантій населення приділяють увагу в своїх працях Андрущенко В., Буковинський С., Василик О., Величко О, Геєць В., Кириленко О., Ковальчук Т., Кравченко В., Лібанова Е., Луніна І., Опарін В., Полозенко Д., Слухай С., Федосов В., Чугунов І. та інші; у Росії – в працях Бабун Р., Вінслава Ю., Ілліна І., Лексина В., Мухетдинової Н., Резникова Л., Роїк В., Шаронової А. та інші.

Метою статті є розробка теоретико-методологічних засад державного фінансування соціальних гарантій населення України, обґрунтування пропозицій щодо основних напрямів удосконалення фінансового забезпечення соціальних гарантій населення України за рахунок коштів держави та інших джерел.

Для досягнення вказаної мети потрібно визначити такі завдання: дослідити та поглибити теоретичні основи поняття “соціальні гарантії”; виявити та проаналізувати вплив економічної системи держави на забезпечення соціальних гарантій населення; проаналізувати процеси становлення та розвитку системи соціальних гарантій населення у Донецькій області; визначити основні джерела фінансового забезпечення соціальних гарантій населення у Донецькій області; розробити пропозиції щодо покращання їх фінансування соціальних гарантій у Донецькій області.

У Донецькій області основним джерелом фінансового забезпечення соціальних гарантій є бюджет держави, що пояснюється як низьким рівнем доходів більшості населення при переході до ринкової економіки, так і традиційною орієнтацією громадян на отримання соціальних послуг саме від держави.

Динаміка прожиткового мінімуму і наявних доходів населення відображена на рис.1.

Рис.1. Динаміка прожиткового мінімуму і наявних доходів населення, грн. (на 1 особу на міс.)

Підвищенню рівня середньої заробітної плати сприятимуть запровадження нових державних мінімальних гарантій в оплаті праці, посилення контролю за дотриманням чинного законодавства про оплату праці, подальше підвищення рівня оплати праці працівникам бюджетної сфери на основі єдиної тарифної сітки, виходячи з тарифу і розряду на рівні законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати (Рис.2.).

Рис.2. Динамика фонду оплати праці, середньомісячної заробітної плати

З метою підвищення ефективності фінансування соціальних гарантій запропоновані напрями вдосконалення бюджетного механізму фінансування соціальних гарантій населення України, а саме:

- вдосконалення прогнозування та планування фінансових ресурсів, які спрямовуються на надання соціальних гарантій населенню України шляхом запровадження мінімальних державних соціальних стандартів;

- встановлення єдиної правової основи визначення та загального порядку використання державних мінімальних соціальних стандартів можливе на основі розробки проекту Закону України “Про державні мінімальні соціальні стандарти”, законопроектів по створенню “галузевої” системи соціальної стандартизації на основі Законів “Про освіту”, “Про охорону здоров’я” тощо;

- впровадження в практику бюджетного планування довго- та середньострокового прогнозування основних бюджетних показників, запровадження програмно-цільового методу складання бюджету;

- впровадження в практику бюджетного процесу складання соціального бюджету, який забезпечить системний підхід до формування витрат на фінансування соціальних гарантій;

- враховуючи зарубіжний досвід, частково проблему фінансування соціальних гарантій можна вирішити із уведенням так званого “соціального” податку з розподілом надходжень від його введення на фінансування окремих соціальних програм;

- задля уникнення “недофінансованих державних соціальних мандатів” фінансування державних повноважень у сфері надання соціальних гарантій населенню покладати на місцеві органи влади тільки згідно з відповідним законодавчим актом із одночасним виділенням матеріальних та фінансових ресурсів для їх реалізації; вдосконалення системи соціальних пільг, які надаються різним категоріям населення відповідно до чинного законодавства шляхом поступової їх заміни на адресну грошову допомогу;

- визначення єдиних принципів та критеріїв надання цільових грошових допомог по видах виплат відобразити у розробленому проекті Закону України “Про соціальну допомогу”;

- рішення проблем завдяки зростанню реальних грошових доходів громадян, ефективному використанню трудового потенціалу країни та державному сприянню розвитку альтернативних джерел фінансування соціальних гарантій;

- використання механізму соціального страхування;

- зведення чинної системи видатків бюджету на фінансування соціальних гарантій в єдину фінансову підсистему, так званий “соціальний бюджет”.

Таким чином можно зробити висновок, що існуючий в Україні бюджетний механізм фінансування соціальних гарантій населення, потребує вдосконалення шляхом перегляду пріоритетів бюджетного фінансування соціальних гарантій, вдосконалення планування та прогнозування бюджетних видатків на їх фінансування, запровадження системи державних мінімальних соціальних стандартів, підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів на основі запровадження програмно-цільового методу складання бюджету, посилення фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів, перегляду соціальних пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства та введення нормативів мінімуму видатків бюджету на фінансування соціальних гарантій.

Література:

1. Азаров М. Я., Ярошенко Ф. О., Єфименко Т. І., Андрущенко В. Л., Бабіч Н. М. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету. — К. : НДФІ, 2004. — 712 с.
2 . Державні фінанси України / Василик О.Д. – К.: НІОС. – 2002. – 608 с.

3. Папієв М. Соціальна політика та її вплив на доходи і рівень життя населення // Україна: аспекти праці.- 2004.- № 7.- C.3-10.