Секція “Економіка” , підсек №10

М.В. ШИПОВ

Національний університет харчових технологій

ЕФЕКТИВНА ОПЛАТА ПРАЦІ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Початок XXI століття характерний для України активізаціею процесів формування базових основ ринкової економіки. Основним напрямом наукового мислення у сфері праці стають питання, пов'язані з підвищенням ефективності мотиваційного механізму, раціоналізації трудових процесів, розвитку трудового потенціалу, автоматизації управління діяльністю підприємства, в тому числі оплатою праці в формування базових основ ринкової економіки. В контексті реформування оплати праці новизною є висвітлення проблеми відчуження та самовідчуження від результатів праці, а також класифікація мотивації праці на три основні види: ближня – для отримання основної і додаткової оплати; середня – для отримання грошових і соціальних виплат; дальня – для навчання і підвищення кваліфікації і отримання дивідендів і процентів. Головна ідея роботи зводиться до наступного: підвищення ефективності діяльності підприємства в умовах ринкової трансформації економіки є неможливим без впровадження прогресивних форм організації й оплати праці.

В економічній теорії суттєві риси оплати праці виражають через категорію заробітної плати, хоча ці поняття не завжди тотожні. З переходом на систему національних рахунків в економіці оплата праці як складовий елемент формування валової доданої вартості та валового внутрішнього продукту включає також відрахування ро­ботодавців на соціальне страхування працюючих по най­му, які у розрахунку повторного розподілу доходів вра­ховуються як поточні соціальні трансферти сектора до­машніх господарств. При всій термінологічній складнос­ті подібних розходжень між оплатою праці та власне за­робітною платою, що надходить у розпорядження найманих робітників, або частиною відповідного доходу самозайнятих осіб, оплата праці в системі національних рахунків не втрачає свого головного, сутнісного  змісту.

В умовах ринкових відносин заробітна плата відіграє першорядне значення в мотиваційному механізмі. Наукове осмислення проблеми мотивації трудової діяльності людини почалося разом із зародженням капіталізму. Одним з перших став розглядати цю проблему з економічних позицій А.Сміт. Прихильник ринкового шляху розвитку економіки, він підкреслював, що головним мотивом діяльності людини є особистий економічний інтерес, прагнення до максимальної економічної вигоди природне бажання людей поліпшувати свій добробут. Поділ потреб на п'ять груп дозволяє розглянути моти­вації на ближньому, середньому і далекому рівнях й установити, що ефективність спонукання зростає з підвищенням рівня мотивації від ближнього до далекого.

У даний час в Україні в оплаті праці характерна однобічна спрямованість на ближню мотивацію. Така ситуація руйнів­но діє на потрібнісно-мотиваційне середовище особистості, не викликає зацікавленості у власному розвитку. Саме відсутність соціально організованих систем розвитку середньої і далекої мотивації стало головною причи­ною зниження ефективності структурної організації оп­лати праці. За рубежем, навпаки, великі компанії США, Японії роб­лять упор на сполучення трьох рівнів мотивації, надаю­ чи все більше значення далекій мотивації.

Оплата праці завжди була і є однією з головних проблем розвитку економіки й управління. В умовах рин­кової трансформації економіки України вирішення най­більш суттєвих завдань: стабілізація соціально-економічної та політичної ситуації у країні; розвиток виробництва на світовому рівні; підвищення життєвого рівня на­селення пов'язане з формуванням ефективної політики оплати праці.

В економіці України в сучасній організації оплати пра­ці існує ціла низка невирішених проблем: розміри заробітної плати не завжди залежать від кон­кретних результатів праці окремих працівників і підприємств в цілому; не створений дієвий механізм соціального партнер­ства; не визначені до кінця місце та роль заробітної плати в системі стимулів ринкової економіки; значне посилення міжгалузевої і регіональної дифе­ренціації заробітної плати; зниження питомої ваги заробітної плати в сукупних доходах працівників.

Ефективну заробітну плату можна визначити як рівень заробітної плати, при якому еластичність зу­силь по зарплаті дорівнює 1, тобто однопроцентний приріст заробітної плати дає наймачеві однопроцентний приріст трудових зусиль. Дана умова має назву як умова Р. Солоу, і в сучасних умовах розвитку економіки України це означає, що розмір ефективної заробітної плати, яка підвищує результати діяльності та конкурентоспроможність фірми, за­лежить від співвідношення "зарплата — трудові зусилля".

Теорія ефективної заробітної плати дає можливість виз­начити, в якому разі підвищення заробітної плати праців­ників є вигідним для підприємства, а також чому однако­ві працівники різних підприємств і галузей одержують різ­ну заробітну плату. Дійсно, на різних підприємствах умо­ві Р.Солоу буде відповідати різний рівень заробітної плати. Підприємствам різних галузей та форм власності достат­ньо, щоб ця заробітна плата була вище ринкової. Якщо політики ефективної заробітної плати притримуватимуть­ся більшість підприємств, то згідно точки зору багатьох економістів, оскільки ефективна заробітна плата звичайно вище ринкової, з'явиться стійке безробіття.

Використання концепції ефективної заробітної плати на підприємствах різних галузей та форм власності в умовах ринкових відносин пов'язане з певними труднощами:  підприємство, як правило, не може кількісно визначити залежність зусиль працівника від ставки заробітної плати; відмінності в індивідуальних ділових якостях, оскільки зусилля працівників різних структурних підрозділів при однаковому розмірі заробітної плати різні.

Удосконалення управління рівнем оплати праці в контексті формування ефективної заробітної плати та мотиваційного механізму сприятиме підви­щенню вартості робочої сили, її якості, конкурентоспро­можності, підвищенню мотивації до ефективної праці, що є вагомим завданням зростання добробуту громадян і реалізації соціальної політики.