Салтан М.П.

Вінницький державний аграрний університет, Україна

ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНУ: ЗМІСТ І ЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ ТРАНЗИТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ

З переходом від індустріального до інформаційного суспільства в економічній сфері кожної держави зростає роль і значення трудового потенціалу, рівня інтелекту людей, освіти, кваліфікації, здоров’я, культури, підприємливості, творчих та інших їхніх здібностей. За умов побудови соціально-орієнтованої ринкової інноваційної моделі розвитку економіки України перед вітчизняною наукою постає питання якнайповнішого пізнання трудового потенціалу, особливостей процесу регулювання його трансформації.

Розбудова національної економіки в Україні супроводжувалася погіршенням демографічних параметрів трудового потенціалу, посиленням міграційних процесів, зниженням життєвого рівня тощо. Тенденція до економічного зростання, яка намітилася  протягом останніх років, суттєво не змінила ситуації з відтворення трудового потенціалу.

Дослідженню питань щодо трудового потенціалу присвятили наукові пошуки багато вітчизняних учених: В. Костаков, Г. Сергєєва, І. Лукінов, С. Пирожков, О. Хомра та багатьох інших науковців. Різні аспекти досліджуваних питань розглянуті у працях зарубіжних учених: Г. Беккера, Б. Брєєва, Н. Вишневської, Дж. Кейнса, та ін. Водночас багато питань, які стосуються змісту та значення трудового потенціалу регіону ще недостатньо з’ясовані.

Варто зазначити, що категорія "трудовий потенціал" почала утверджуватись в економічній літературі порівняно недавно (з початку 70-х років XX ст.). Її виникнення і "популярність" зумовлені об'єктивними обставинами, що склалися у зв'язку з гострою потребою переведення економіки на шлях інтенсивного розвитку і якісними змінами системи використання людської праці. Саме поняття "трудовий потенціал" відображає погляди на місце і роль людини у виробництві. Раціональне використання трудового потенціалу стає необхідною умовою переходу економіки держави до ринкової моделі господарювання.

Досі ще немає єдиного трактування цього поняття, і різні автори вкладають у нього неоднаковий зміст. При дослідженні соціально-економічної категорії "трудовий потенціал" в економічній літературі можна виокремити такі основні підходи: демографічний, трудоресурсний, політекономічний, факторний та ін.

Авторами трудоресурсного підходу були: В. Костаков, Г. Сергєєва, Л. Чижова. Вони розглядали трудовий потенціал виходячи з трудових ресурсів, приділивши значну увагу їх якісним характеристикам. Так, Г. Сергєєва та Л. Чижова вважали, що трудовий потенціал - це ресурси праці, якими володіє суспільство. Чисельність працездатного населення та його якісні характеристики (стать, вік, освіта, професійна підготовка, кваліфікація тощо) окреслюють його реальне значення [1 ].

Трудовий потенціал країни та її регіонів - це відповідні трудові ресурси, які розглядають в єдності їх якісного й кількісного аспектів [2]. Трудовий потенціал вміщує всіх громадян, здатних брати участь у процесі суспільного виробництва, з урахуванням їхніх фізичних можливостей, наявних знань та професійно-кваліфікаційних навичок. Онікієнко В. стверджує, що під трудовим потенціалом слід розуміти сукупність працездатного населення, яке має відповідну професійно-кваліфікаційну підготовку[3].

Автори демографічного підходу (І. Лукінов, С. Пирожков, О. Хомра, В. Піскунов) зосереджували увагу на ролі та місці окремих поколінь у функціонуванні трудового потенціалу. Зокрема, І. Лукінов підкреслив, що дуже важливою є оцінка можливості впливу нашого суспільства на процеси відтворення та використання робочої сили з урахуванням різних стадій життєвого циклу людини, що дасть змогу порівняти та співставити ці періоди з позицій участі людини у виробництві та споживанні [4].

На соціально-економічну систему регіону трудовий потенціал може впливати залежно від конкретних умов. Значний його вплив на формування системи відбувається в тому випадку, якщо це стосується трудомістких виробництв; середній рівень впливу трудовий потенціал має на систему, в основі якої знаходяться виробництва з середнім рівнем трудомісткості; невеликий вплив спостерігається тоді, коли система формується на основі природних ресурсів. Активність впливу трудового потенціалу на розвиток регіональних соціально-економічних систем залежить від спеціалізації їх виробництва, від особливостей розміщення трудового потенціалу.

Трудовий потенціал регіону залежить від індивідуальних трудових потенціалів; він формується під впливом їх якостей з таких складових, як: матеріально-технічна, демографічна, інтелектуальна, культурна. Усі складові трудового потенціалу тісно взаємодіють і тому не варто відмовлятися від певної впорядкованості його елементів.

Суть демографічної складової полягає в тому, що трудовий потенціал регіону можна підвищити стимулюванням демографічних процесів, які в свою чергу вступають у суперечність із забезпеченням людей засобами існування. До демографічної складової належить також здоров'я, оскільки це один з визначальних чинників у добробуті індивіда.

Заслуговує також на увагу складова культури у розвитку трудового потенціалу - культури взагалі та етнокультури. В Україні існують доволі відчутні регіональні відмінності у національній свідомості населення. Мають місце й відмінності релігійні, що мусить враховувати практика управління. Релігія нині має велику соціальну силу, яку слід спрямувати на формування й ефективне функціонування трудового потенціалу.

Інтелектуальна складова трудового потенціалу формується під впливом і на основі вроджених та набутих властивостей (рівень кваліфікації, освіти, досвіду). Розумова діяльність людей є основою науково-технічного та будь-якого іншого поступу. Від кваліфікації робітників в першу чергу залежить внесок трудового потенціалу регіону в суспільне виробництво, тобто ефективність його використання.

Сутність матеріально-технічної складової полягає в тому, що трудовий потенціал регіону безпосередньо пов'язаний з соціально-історичною природою суспільного поділу праці, що проявляється передусім у виробничо-галузевій структурі його соціально-економічної системи.

Формування, розвиток і відтворення трудового потенціалу відбувається під дією чинників, які в конкретних умовах місця і часу (за характером, напрямком і силою впливу) можуть діяти по-різному.

Економічна система України ще не в змозі включити трудозберігаючі механізми, що діють як об'єктивні принципи ринкової економіки. Нині не тільки зберігаються, але й посилюються трудозатратні тенденції, що були започатковані самою природою тієї економіки, від якої ми відходимо.

Отже, дослідження специфічних особливостей трудового потенціалу регіону, вивчення чинників, що впливають на його якісні характеристики та відтворення загалом, визначення перспективних напрямків розвитку останнього стають невід'ємною умовою ринкових перетворень.

Розвиток трудового потенціалу в умовах поступової інтеграції до світового співтовариства є обов'язковою умовою його існування загалом, а також реалізації кожним громадянином держави права на працю та гідне життя. В умовах переходу до ринку слід виробити шляхи, за допомогою яких можна було б продуктивно використовувати наявний у державі, регіонах трудовий потенціал, оскільки це дало б змогу поліпшити конкурентоспроможність на ринку товарів і послуг вітчизняного виробництва.

Література:

1. Сергеева Г. П. Трудовой потенциал страны. - М.: Знание, 1982.

2. Костаков В., Попов А. Интенсификация использования трудового потенциала // Социалистический труд. - 1982. - № 7. - с. 61.

3. Онікієнко В. Методологічні питання дослідження відтворення трудових ресурсів регіону // Зайнятість та ринок праці. - Випуск 2. - К.:1994.

4. Лукинов И. И. Некоторые проблемы воспроизводства и использования трудового потенциала // Соц. труд. - 1981. -№8.- с. 101-110.