Пархоменко О.С.

Українська інженерно-педагогічна академія, Україна

Розробка моделі управління дивідендною політикою підприємства

Фінансовий результат господарської діяльності акціонерного товариства, як і будь-якого комерційного підприємства, характеризує показник прибутку, тому будь-яке акціонерне товариство прагне до одержання прибутку і його збільшення у запланований період. Однак показники ефективності та перспективи подальшого функціонування і розвитку акціонерного товариства залежать не тільки від розміру прибутку цього року, але й від його ефективного розподілу по напрямках діяльності. Одним з таких напрямків є розподіл чистого прибутку у вигляді виплати дивідендів акціонерам, тобто власникам акціонерного товариства. Наслідком цього є необхідність формування й оптимізації дивідендної
політики (ДП), що у результаті виступає як одна з форм розподілу чистого прибутку акціонерного товариства [1].

Формування стратегії дивідендної політики принципово залежить від параметрів інституціонального середовища, у якій функціонує підприємство. Отже, необхідно ретельне дослідження з наступною систематизацією всіх ситуаційних факторів, які можуть вплинути на зміну стратегічного розвитку підприємства [2].

Проведений автором аналіз основ формування стратегій дивідендної політики підприємств, виявлення переваг і недоліків застосування кожної з них дозволив узагальнити запропоновані підходи й сформувати алгоритм прийняття рішень при стратегічному управлінні дивідендною політикою підприємства.

Відповідно до розробленого алгоритму, процес стратегічного керування дивідендною політикою підприємства супроводжується аналізом його становища, що є одним з базових етапів формування програми дивідендної політики (рис. 1).

Рис. 1. Модель стратегічного управління дивідендною політикою підприємства

Комплекс аналітичних досліджень на етапі стратегічного аналізу дозволить нам висвітити загальні умови, що визначають передумови формування дивідендної політики, у цілому оцінити потреби акціонерів, підприємства, інвесторів і капітал підприємства й сформувати на основі цих даних програму розвитку (стратегію) підприємства. Доцільність проведення стратегічної оцінки пояснюється необхідністю досліджень для визначення пріоритетів у розвитку підприємства, місця підприємства на ринку та ідентифікації реальної ситуації, у якій опинилося підприємство, формування заходів з її поліпшення.

У такий спосіб стратегічний аналіз дасть нам можливість оцінити: фінансовий стан підприємства, майновий стан, достатність капіталу для поточної діяльності й інвестицій, потребу в додаткових джерелах фінансування, сформувати стратегічні цілі.

На наступному етапі формулювалися цілі підприємства, які визначають напрямок розвитку на різних організаційних рівнях. Після постановки завдань стратегічного управління дивідендною політикою формується безліч стратегій досягнення цієї мети.

Процес вибору стратегії дивідендної політики включає також аналіз безлічі факторів, що впливають на цей вибір. Проведений аналіз показав, що взаємодія цих факторів, ступінь їхнього впливу неоднакові й можуть змінюватися залежно від ситуації. На основі аналізу й оцінки ступеня впливу факторів обирається стратегія зі сформованої безлічі припустимих стратегій реалізації дивідендної політики.

На завершальному етапі алгоритму як спосіб реалізації обраної стратегії пропонується використовувати спеціальні, відповідним чином побудовані карти реалізації стратегії дивідендної політики на основі системи збалансованих показників.

Не менш важливим моментом управління дивідендною політикою підприємства є моніторинг реалізації її варіантів як заключний етап її здійснення, що передбачає контроль, поточний аналіз і аналіз ефективності. Якщо зіставлення фактичних результатів із установленим стандартом свідчить про досягнення встановленої мети, то необхідності здійснювати незаплановані дії немає. У випадку, коли виявлені відхилення, виникне необхідність усунення недоліків. Тому процесу коректування має передувати визначення масштабу відхилення від стандарту й точне виявлення причин. Ціль коректування, таким чином, полягає в тому, щоб зрозуміти причини відхилення й досягти за допомогою управлінських дій повернення запланованих процесів у потрібне русло.

Факторами, що спричиняють необхідність коректування, можуть бути: погана організація виконання рішень, помилки, які допущені в рішенні, зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі. Під час реалізації рішення можуть з'явитися непередбачені можливості для поліпшення результатів, що також буде вимагати внесення коректив [3].

Принципова особливість запропонованої моделі стратегічного управління дивідендною політикою полягає в тому, що вона спрямована на здійснення стратегічних дій по досягненню поставленої мети підприємства на основі комплексної оцінки факторів і умов, які впливають на вибір стратегії дивідендної політики.

Литература:

1. Финансовое управление компанией / Общ. ред. Е. В. Кузнецовой. — М.: Фонд «Правовая культура», 1996. — 384 с.

2. Бабенко К.Е., Лобунец В.И., Пархоменко Е.С. Анализ основных факторов, влияющих на формирование и распределение прибыли предприятия. Науково-техн.збірник “Коммунальное хозяйство городов» (вид-во «Техніка, м. Київ), вип.№75, серія «Економічні науки», 2007 – С. 383 - 391

3. Зайченко И.М. Модели выбора стратегической альтернативы развития. Экономические реформы в России: Труды V Международной научно – практической конференции. Ч.3. СПб.: Изд-во Политехн. ун-та, 2006– С. 47-52