Лега А.Ю.

Черкаський державний технологічний університет

Підготовка українських миротворчих до застосування в акціях із встановлення та підтримання миру

Досвід застосування Збройних Сил України у миротворчих операціях свідчить, що така участь є окремим завданням воєнно-політичного характеру і вимагає від особового складу ЗСУ специфічної підготовки відповідного рівня (політичної, правової, мовної, психологічної тощо) для проведення кожної операції; готовності до виконання не властивих для військовослужбовців функцій, що обумовлені мандатом Організації Об'єднаних Націй; готовності до виникнення нештатних ситуацій і непередбачених обставин під час виконання своїх обов'язків, які вимагатимуть неадекватних дій від усього особового складу миротворчих контингентів і персоналу, починаючи від командної ланки і закінчуючи рядовими; спроможності приймати рішення і діяти за рамками, визначеними мандатом Організації Об'єднаних Націй; оперативного управління і контролю за особовим складом контингенту з боку відповідних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України; відповідного рівня оперативної і технічної підготовки та сумісності, який передбачав би оволодіння штабними процедурами, технікою і зброєю інших держав, які беруть участь в міжнародній миротворчій діяльності.

На наш погляд, в основу теорії та практики підготовки миротворчих сил повинні бути покладені п'ять найважливіших аспектів: наявність гнучкої, адаптованої до сучасних умов доктрини; визначення принципів комплектування особового складу; досягнення відповідного рівня бойової підготовки з використанням механізму проведення спільних багатонаціональних навчань; об'єднання зусиль військових та інших державних організацій (таких як міліція, митна служба, сили цивільної оборони тощо) для вирішення різноманітних завдань, що виникають в ході миротворчих операцій; наявність розвинутої системи управління та контролю.

Проблему підготовки Збройних Сил України до участі в міжнародних миротворчих операціях можна розподілити на три етапи: завчасна, попередня і безпосередня підготовка.

Завчасна підготовка включає: визначення переліку підрозділів (частин), категорій військовослужбовців, які планується включити до складу миротворчих контингентів; розробку Директиви щодо організації їх підготовки; підготовку підрозділів (частин) до виконання миротворчих завдань за спеціальними програмами та організація їх всебічного забезпечення; контроль за якістю проведення підготовки.

Попередня підготовка включає: прийняття політичного рішення керівництвом держави про направлення миротворчого контингенту для участі у міжнародній миротворчій операції; постановку завдань Міністерству оборони. Міністерству закордонних справ, іншим органам виконавчої влади; розробку плану участі миротворчого контингенту в операції.

Безпосередня підготовка передбачає: підготовку до участі в операції та злагодження підрозділів і органів управління в пунктах постійної дислокації і навчальних центрах; підготовку і проведення заходів щодо всебічного забезпечення миротворчого контингенту і організації управління; прийняття рішення на відправку миротворчого контингенту; постановку завдань, відправку і розміщення миротворчого контингенту; передачу та прийняття миротворчого контингенту в підпорядкування; організацію взаємодії з місцевими органами влади країни перебування, представниками ООН, ОБСЄ та іншими регіональними організаціями; організацію матеріально-технічного, фінансового забезпечення; організацію управління.

Безпосередня підготовка миротворчого контингенту покладається на види ЗС, ОК, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони, від яких призначені війська (сили). Після прибуття миротворчого контингенту в район призначення безпосередня підготовка продовжується за планами керівництва миротворчої операції.

Генеральний штаб Збройних Сил України через свій структурний орган - Центр військового співробітництва і верифікації - координує підготовку миротворчих контингентів Збройних Сил та виконання ними завдань у міжнародних миротворчих операціях [1]. При цьому, насамперед, забезпечуються: координація діяльності органів державної влади та органів Збройних Сил України щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях; взаємодія з органами управління ООН, НАТО, ОБСЄ та інших регіональних організацій відповідно через Постійного представника України при ООН, Військового представника Місії України при НАТО.

Підготовка українського миротворчого персоналу здійснюється також на спеціальних курсах. Важливим аспектом підготовки до участі в миротворчій операції слід вважати: розробку угод про компенсацію участі України в миротворчих операціях, узгодження їх з Секретаріатом ООН, забезпечення контролю за виконанням Угод з боку Секретаріату ООН та правильності компенсаційних витрат. В процесі підготовки до участі миротворчого контингенту в операції розробляється низка відповідних документів. До них зокрема належать: проект Указу Президента України, про відправлення миротворчого контингенту; проекти відповідного Закону України та Постанови Кабінету Міністрів України; Директива Міністра оборони України, яка визначає основні засади формування, підготовки та всебічного забезпечення миротворчого контингенту; проект фінансової та технічної угоди щодо участі в операції НАТО та лист про передачу підрозділів під командування Альянсу, в разі залучення до миротворчої операції з провідною роллю НАТО; проект відповідної угоди з Секретаріатом ООН про участь миротворчого контингенту в місії ООН; план переміщення миротворчих сил в район конфлікту; директива керівництву миротворчого контингенту; план проведення рекогносцировки району конфлікту; документи для отримання відповідних дипломатичних дозволів, узгодження питань з органами митного, прикордонного та експортного контролю; план охорони та оборони миротворчого контингенту; план інженерного забезпечення; план (схема) зв'язку; план матеріально-технічного забезпечення; план організації ротації миротворчого контингенту; план евакуації миротворчого контингенту за умов, передбачених статтею 7 Закону України "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях"; інші плани відповідно до завдань миротворчого контингенту. Порядок і способи транспортування миротворчого контингенту визначається Генеральним штабом ЗС України. Він залежить від чисельності особового складу миротворчого контингенту, кількості техніки і майна, виду завдання, можливостей техніки і озброєння, наявності коштів [2].

Для організованого зосередження в районі застосування миротворчого контингенту завчасно створюються і направляються оперативні групи, до складу яких можуть бути включені представники Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів ЗС. Безпосереднє керівництво миротворчим контингентом, що бере участь в миротворчій операції, здійснюється багатонаціональним штабом.

Для забезпечення управління під час виконання миротворчих завдань організовується система зв'язку миротворчого контингенту, основу якої складає радіо та радіорелейний зв'язок. Використовуються також орендовані (комерційні) канали зв'язку, у тому числі супутникові, мобільні (стільникові), електронна пошта та Інтернет. Матеріально-технічне забезпечення миротворчого контингенту організується за рахунок власних коштів, або за умовами що визначені спеціальними міжнародними угодами. Особливу увагу при підготовці до миротворчої операції слід приділяти питанням стандартизації та облаштування миротворчих сил. Оскільки, як показала практика бойових дій, майже всі операції нового тисячоліття будуть справою коаліцій, то головною передумовою їх успішного проведення є досягнення оперативної та технічної сумісності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Миротворческие операции и миссии ООН (1948-1995). // США: экономика, политика, идеология. – 1996. – № 12. – С. 108-115.

2. Міністерство оборони України. Web – сторінка: http: // www. mil. gov. ua / index. Php