Історія / 3. історія науки і техніки

Мудрук О.С.

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрных наук, м. Київ, Україна

Фрагменти теорії еволюції наукової думки про феномен ґрунту

Ґрунтознавство в емпіричній стадії свого розвитку з'явилося на світовій арені 2-2,5 тис. років тому. Це вже була наука, з гіпотезами й практичними висновками, що мали для свого часу ранг законів науки.

Ґрунтознавство сформувалось на перетині біологічних, геологічних, сільськогосподарських, екосоціальних та інших наук у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. У світовому вимірі цими питаннями займались вітчизняні вчені В.В. Докучаєв, П.А. Костичев, М.М. Сибірцев, К.Д. Глінка, К.К. Гедройц, В.Р. Вільямс, О.Н. Соколовський, П.С. Коссович, А.А. Ярилов, С.С. Неуструєв, Л.І. Прасолов, Б.Б. Полинов та інші. Однак питанням ґрунтоутворення на початкових стадіях наукових пошуків з цієї проблеми не приділялось належної уваги.

Наукове знання про ґрунти, їхнє утворення, розвиток і використання , будучи відбиттям сутності предметів, явищ матеріального й духовного світу, їхніх властивостей, зв'язків і відносин, виражається у всіляких формах. Найбільш універсальною й загальною формою вираження наших знань з цього питання є створювана утилітарна теорія еволюції наукової думки про феномен ґрунту, як явище, що дано нам у досвіді його використання, сприйняте органами чуттів і зафіксоване ноосферою складовою історії.

Найбільш важливим елементом наукової теорії є принцип, який органічно об’єднує інші елементи теорії в єдине ціле, в струнку систему.

Основними теоретичними принципами історії розвитку наукових ідей про ґрунтоутворення можна вважати наступні.

Принцип нерівномірності: наукові погляди на процеси ґрунтоутворення розвиваються нерівномірно – це складний процес, повний протиріч, спадів, підйомів, повернень на новому рівні до старих, давно залишених чи забутих поглядів, боротьби різних думок, гіпотез, теорій, що рідко виходять із цієї боротьби у своєму первісному вигляді, але майже завжди непомітно мінливих, що видозмінюються, вбираючи нові елементи. Цей процес не можна звести до чисто логічної схеми. Життя науки складніше будь-якої схеми. Її розвиток визначається не тільки логікою руху наукових ідей, але, насамперед, самим життям, його вимогами й умовами.

Принцип взаємозв'язку в історичному ланцюзі наукових ідей про ґрунтоутворення, коли кожна наступна ланка ланцюга використовує досягнення попередньої й збагачується новими ідеями, під впливом наукової думкою конкретного історико-наукового періоду.

Принцип історичної необхідності появи обдарованої особистості в царині ґрунтознавства взагалі й грунтоутворення, зокрема, зумовленої сплеском наукової думки, підготовленої ходом історичного й соціально-економічного розвитку, потребами суспільства та умовами творчої діяльності конкретної особистості.

У фундаменті розроблюваної теорії історичного розвитку технологічного процесу обробітку ґрунту лежить синтезуючий принцип, який, інтерпретуючи відомі дослідження, можна сформулювати так: технологія обробітку ґрунту на протязі історичного періоду використання людиною при переході від одного до наступного рівня розвитку, при трансформації елементів кращих досягнень технології попереднього в наступний етап за задумом, доцільністю конструктивного оформлення ґрунтообробного знаряддя та його матеріальною реалізацією забезпечувала оптимальні умови для вирощування культурної рослини з гармонічним у механічних, фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунту, природно-кліматичних умов, рівня розвитку і потреб суспільства, конкретної політичної, економічної й демографічної ситуації.

У стислому вигляді принцип теорії історичного розвитку технологічного процесу обробітку ґрунту базується на тому, що на всіх історичних етапах техніка й технологія були одним із головних елементів системи створення оптимальних умов росту рослини з урахуванням усього, що знаходилось й відбувалось навколо.

Принцип теорії історії науки й практики обробітку ґрунту можна сформулювати двома взаємно доповнюючими положеннями. По-перше, ґрунтообробна техніка й технологія обробітку ґрунту на всіх етапах історичного розвитку по-різному впливали на створення оптимальних умов росту культурних рослин, по-друге, ця техніка й технологія вдосконалювались, трансформувалися з урахуванням вимог і умов довкілля, а також конкретної історичної ситуації.

Сформульовано історичний принцип конструктивної недостатності: кожна наступна конструкція плуга зароджується на базі попередньої шляхом введення до останньої додаткового (недостаючого) конструктивного елемента нової якості (геометричних або технологічних нововведень) відповідно запитам суспільства при конкретних суспільно-економічних умовах, переходячи з одного технічного рівня на принципово інший. Цей принцип може бути використаний при створенні нових конструкцій плуга.

На основі дослідження сформульовано науковий принцип соціально-економічної доцільності при створенні, виготовленні й використанні засобів механізації сільського господарства. Його сутність полягає в тому, що будь-яке конструктивне рішення, яке може бути в широких масштабах реалізоване у виробництві в конкретному історичному проміжку часу, повинно бути гармонізованим з потребами й можливостями суспільства, розвитком науки й достатністю сировинної бази за умови використання досягнень світової науково-технічної думки.