Студент Калижка С.С.

Голова наукового гуртка кафедри кримінального процесу та правосуддя Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка

Визначення засад реформування прокурорського нагляду за досудовим слідством в Україні – рушійна сила у побудові спектру повноважень прокурора в контексті реформування кримінально-процесуального законодавства

З метою підвищення ефективності організації та якості функціонування прокурорського нагляду за досудовим слідством в Україні, з нашої точки зору, крайнє необхідно, щоб в основі регламентування провадження останнього знаходилась відповідна система положень-вимог (засад), що являє собою сукупність загальних правил і пріоритетів, які можливо було б закласти в основу реформування повноважень прокурора та слідчого в ході провадження досудового слідства.

Виходячи з цього, підкреслимо, що в нашому розумінні, дана система положень-вимог – це сукупність відправних базисних засад, які визначають умови проведення прокурорського нагляду за досудовим слідством в ході розслідування кримінальних справ.

За таких обставин вважаємо, що до системи положень-вимог (засад), які безпосередньо й визначають умови організації та реалізації прокурорського нагляду за досудовим слідством в Україні доцільно віднести наступні доктринальні приписи:

1) розподіл функцій та повноважень (компетенції) між прокурором та слідчим повинен відбуватися відповідно до нормативно-правових приписів Конституції України та низки інших чинних законодавчих актів;

2) закріплення та гарантування відповідної самостійності кожному суб’єкту кримінально-процесуальної діяльності при провадження своїх повноважень, що виключить втручання в прерогативи друг друга й їх злиття;

3) наділення кожного слідчого, без виключення, як суб’єкту кримінально-процесуальної діяльності при провадженні своїх повноважень реальною можливістю протиставити свою процесуальну позицію відповідному акту (дії або рішенню) прокурора, що дозволить виключити та викоренити монополізацію та зосередження всієї повноти влади в «руках» одного суб’єкту кримінального процесу (зокрема, прокурора);

4) наявність у суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності (у нашому випадку слідчого та прокурора) взаємного контролю рішень та дій друг друга.

Що ж стосується форми та ступеня можливості практичного впровадження запропонованої нами системи положень-вимог та відповідних пріоритетів щодо реформування прокурорського нагляду за досудовим слідством, то воно, безперечно, напряму залежить від особливостей традицій національного кримінально-процесуального законодавства незалежної України, від намірів вітчизняного законодавця та подальшого визначення вектору вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, а також від відповідної соціально-економічної та суспільно-політичної кон’єктур в державі та суспільстві в цілому.

Виходячи з цього, підкреслимо, що доктринальне обґрунтування подальшої розробки знань щодо необхідності закладення в основу реформування прокурорського нагляду за досудовим слідством системи положень-вимог (засад) та як наслідок їх практичне впровадження необхідно розуміти та сприймати, як розроблену наукою сукупність рекомендацій, тобто загальних засад щодо покрашення організації та раціоналізації функціонування нагляду прокурора за досудовим слідством, а не як жорсткий імператив або регулятор в процесі трансформування даного правового інституту. Звісно, ми не наполягаємо на абсолютності своєї точки зору, але все ж таки вважаємо, що існує об’єктивна потреба в погодженні та взаємному правовому контролі діяльності слідчого та прокурора в ході провадження досудового слідства, що цілком можливо запровадити шляхом апробації розроблених нами у теоретичній площині засад-вимог щодо визначення вектору подальшого реформування нормативного матеріалу національної правової системи, регламентуючого нагляд прокурора за слідством в Україні.

І перш за все, на необхідність вказаного вище законодавчого кроку щодо вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства у частині правового регулювання вказаного вище спектру суспільних відносин, вказує наявність прояву юридичної єдності та гармонійності влади слідчого та прокурора, що міститься в наступному:

1) слідчий та прокурор в своїй сукупності наділені кримінально-процесуальною компетенцією, необхідною для практичного впровадження задач вітчизняного кримінального судочинства (ст.2 Кримінально-процесуального кодексу України), тобто функцій та задач держави перед суспільством;

2) слідчий та прокурор, як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності, не можуть визначати в своїх актах (діях й рішеннях) щодо одних й тих же суб’єктів при одних й тих же обставинах взаємовиключні правила поведінки та відповідно їх регламентування.

З приводу цього підкреслимо, що до основ реформування прокурорського нагляду за досудовим слідством вкрай доцільно закласти такі юридичні механізмі, які нададуть реальної змоги оптимізувати вирішення комплексу проблемних питань, пов'язаний із практичним втіленням прокурором своїх повноважень щодо нагляду за органами, які провадять досудове слідство. І це є цілком послідовним, оскільки впровадження такого трансформування у вітчизняному законодавстві в змозі засвідчити, що органи прокуратури України є тією державною інституцією, яка знаходиться на правильному шляху законодавчих перетворень.