11.Психофізіологія

К.б.н. Завадська Т.В.

Інститут психології ім.. Г.С.Костюка АПН України, г. Київ, Україна

Особливості нейродинаміки та стан здоров’я вчителів в процесі професійної діяльності

Як відомо, основні властивості нервової системи (НС) відбиваються на діяльності та поведінці людини, відображують динамічну складову індивідуальності - темперамент, який є психологічним проявленням фізіологічної обумовленості психіки [7]. Властивості нервової системи складають нейродинамічний компонент (фізіологічний рівень), який в сукупності с психологічними властивостями (зокрема темпераментом), біоенергетичним рівнем та ін. - за системним принципом - забезпечує діяльність людині.

Представляло певний інтерес експериментально дослідити взаємозв’язки між проявами властивостей НС та темпераментальними особливостями людини в процесі діяльності, зокрема педагогічної, в умовах сучасного буття; проаналізувати тенденції виникнення соматичних розладів організму та видів захворювання. Актуальність такого дослідження дає теоретичне підґрунтя пошуку індивідуальних практичних засобів оптимізації особистісної діяльності, оскільки висвітлюють власні психофізіологічні особливості та можливі прояви поведінки, що обумовлені певними співвідношеннями властивостей НС та темпераменту.

Основні властивості НС – це сила нервової системи, врівноваженість процесів збудження та гальмування, рухливість нервових процесів. За параметром сили нервових процесів індивіди розділяються на дві групи: сильні та слабі. У перших – сильний процес збудження та слабкий гальмівній; у других – навпаки, переважає гальмування, тому виникають труднощі утворення умовних рефлексів. “Сильні” можуть бути поділені на врівноважених та неврівноважених в залежності від властивості врівноваженості. Сильні, врівноважені можуть бути поділені на інертних та рухливих відносно такої властивості нервової системи, як рухливість. Тобто, прояви основних властивостей НС є фізіологічними характеристиками людини, але вони не тотожні психологічним особливостям, яки формуються в онтогенезі, залежать від виховання, навчання, умов життя та інше. Фізіологічна обумовленість психіки виявляється з найбільшою яскравістю через прояв властивостей темпераменту. Від властивостей НС залежить динаміка вищої нервової діяльності, а від властивостей темпераменту – динаміка психічної діяльності.

Серед динамічних особливостей, які характеризують психічну діяльність, С.Л.Рубінштейн [4] відмітив силу та напруженість психічної діяльності, швидкість, ритм і темп психічних процесів та інше. Особливо помітно темперамент має прояв через психомоторні реакції (жест, міміка, рух, практичні дії...). Але сенсомоторна реакція не може слугувати адекватним показником темпераменту, для якого особливо суттєвими є вразливість людини та її імпульсивність. Вразливість має індивідуальну залежність від темпераменту людини, є її афективною чутливістю та пов”язана з емоційною сферою людини. Від темпераменту залежить емоційна збудливість та стійкість, з якою вона зберігається. Імпульсивність визначається силою спонукань, швидкості, з якою вони охоплюють моторну сферу та переходять до дії; стійкості, з якою вони зберігають свою діючу силу.

Залежність наведених динамічних характеристик психічної діяльності від основних властивостей НС досліджувалась в лабораторії школи Б.М.Теплова. Отже, Н.С.Лейтес виявив залежність деяких якісних характеристик психічної активності (особливості початку та завершення діяльності, подолання труднощів та ін.) від сили НС. Є.А.Голубєва зі співробітниками встановили залежність динаміки мимовільного запам’ятовування від лабільності НС, а також засобів запам’ятовування – від слабкості нервової системи. За даними В.С.Мерліна, риси темпераменту впливають на силу відчуттів, зосередженість, стійкість та перемикання уваги та ін. Встановлена залежність тривожності від слабкості НС, а також зв’язок екстравертованості з рухливістю [3]. Л.А.Шварц знайшла, що ригідність, яка розуміється як труднощі у зміні звичок та сформованих засобів діяльності, корелює з інертністю нервових процесів.

Властивості темпераменту не є статичними психологічними особливостями, вони дуже повільно змінюються під впливом зовнішніх факторів (змісту життя та діяльності людини), а також властивостей особистості. В той же час динаміка діяльності та поведінки обумовлена не тільки темпераментом, але і змістовними психологічними характеристиками. Наприклад, спокійна врівноважена людина при відсутності позитивного мотиву до спілкування, або несподіваних несприятливих факторів може почати нервуватися, стати роздратованою та агресивною [1].

Експериментальні дослідження визначення особливостей психофізіологічних функцій вчителів різного професійного рівня в у мовах діяльності здійснювалось з позицій системного підходу. Добір експериментальних даних проводився на одній групі вчителів, які відрізнялись за віком, стажем роботи, напрямком педагогічної діяльності, практично всі – жіночої статі.

З метою вивчення властивостей темпераменту була використана відома методика В.М.Русалова [5,6], за якою темперамент розглядається як сукупність формальних характеристик поведінки особистості. Вивчення проявів основних властивостей базувалося на різних підходах: апаратурні методики, тестування за опитувальником та теппінг-тест [2]. В дослідженні взяли участь понад 230 чол., але оцінку проявів властивостей НС за допомогою апаратурних методик було здійснено лише на групі з 61 осіб. Для визначення зв’язків нейродинамічного компоненту з темпераментальними особливостями системи ПФС людини був проведений комп”ютерний кореляційний аналіз між показниками за допомогою статистичного пакету.

Виявлено, що найбільша кількість достовірних прямих зв’язків з показниками темпераменту мають показник сили НС за збудженням та рухливості нервових процесів, виявленими за бланковим методом. Також отримано прямі кореляційні зв’язки між показниками підвищеної нервозності та врівноваженості в емоційних реакціях з предметною та соціальною емоційністю, що підтверджує теоретичні положення щодо залежності темпераментальних особливостей від таких властивостями НС, як сила та рухливість нервових процесів, підкреслює міцні зв’язки між властивостями НС та темпераментом. Нажаль, в роботі не було отримано достовірних кореляційних залежностей між показниками темпераментальних особливостей та проявами властивостей НС, отриманими за апаратурними методиками, що, вірогідно, пов’язане з невеликою статистичною вибіркою досліджених.

Розвиток вищої НС у осіб з різним генотипом під впливом умов життя до періоду зрілості супроводжується формуванням індивідуальної межі збудження, перевищення яких в цілому або в окремих функціональних системах мозку може призводити до хворобливих станів. В.П.Павлов писав, що різноманітні психотравми, які мають місце в житті кожної людини, викликають одразу, або через певний час у людини зі слабкою НС сильні реакції з різними, в тому числі соматичними, симптомами. Багато з таких симптомів, що виникають під час сильного збудження, залишаються в корі надовго або назавжди, так само як це відбувається і у осіб з сильним типом нервової системи. І.П. Павлов зазначав також, що неврастенія швидше виникає у осіб зі слабким або сильним неврівноваженим та підвищено-гальмівним типом, середнім по відношенню до сигнальних систем; істерія – у представників слабкого, художнього типу з перевагою підкоркової діяльності над діяльністю кори; психастенія (яку Павлов відносив до неврозів) – у людей розумового типу діяльності з хворобливою перевагою кортикальної діяльності над субкортикальною. Широко відомо положення про зворотно пропорційну залежність між типом НС та масивністю психічної травми, необхідної для розвитку неврозу: чим більш чутлива, “невропатична” НС, тим менша інтенсивність психічної травми необхідна для порушення психічної рівноваги. Саме надмірні зовнішні впливи, перенапружуючи індивідуальні можливості центральної НС, нерідко стають причиною розвитку хвороб різної етіології.

Напружений ритм життя педагогів на фоні зниженої рухової активності породжує дисонанс між надмірним навантаженням інтелекту, емоційній сфери і порівняно малим – рівнем фізичного статусу. Робота нервової системи в такому режимі часто призводить до підвищеного напруження, невміння розслабитися, вийти з напруженого стану, здобути психічну рівновагу. У багатьох випадках у людей, схильних до таких хвороб, як неврози, гіпертонія, ішемічна хвороба серця, можна фіксувати підвищене напруження м’язової мускулатури, втрату навичок довільного розслаблення м’язів тощо. Процесі напруження та перенапруження переростають в хронічну втомленість, стан хронічного стресу та поганого самопочуття, що при певних умовах та схильностях організму може привести до певного виду захворювань. Проведення анкетування з метою виявлення етіології захворювань дозволило виявити певні закономірності між темпераментальними особливостями вчителів та видами захворювань в процесі професійної діяльності, результати наведені в таблиці.

Тип темпераменту	Опорно-рухова система	Серцево-судинна система	Нервова система	Погір-шення зору	Лор- захворю-вання	Інші хвороби
Холерики	21%	51%	42%	46%	15%	6%
Флегматики	32%	40%	24%	51%	16%	5%
Сангвініки	20%	67%	33%	62%	36%	7 %
Меланхоліки	10%	32%	23%	33%	28%	0 %

Видно, що захворюваннями серцево-судинної системи найбільш страждають представники сангвінічного та холеричного темпераментів. Представники меланхолічного типу майже вдвічі менше скаржились на захворювання серцево-судинної системи в порівнянні с “сангвініками”. Але якщо порівнювати “скарги” меланхоліків, то також більшість з них скаржаться на хвороби серцево-судинної системи. 42% вчителів холеричного темпераменту, 33% вчителів сангвінічного темпераменту зазначили, що страждають хворобами нервової системи. Варто підкреслити, що на їх появу та протікання, на думку вчителів, вплинула саме професійна діяльність. Представники флегматичного та меланхолічного типів темпераменту в меншій мірі скаржаться на негативний вплив професійної діяльності на нервову систему (відповідно лише 25% та 23%) Значний відсоток вчителів різних типів темпераменту вважають, що педагогічна діяльність призвела до погіршення зору (від 33% до 62%) та до лор-захворювань. На лор-захворювання в найменшій мірі скаржаться представники холеричного темпераменту (лише 15%).

Таким чином, особливості темпераменту вчителя, формуючись на певному типологічному фоні, зумовленому властивостями нервової системи, безперечно, виявляються перш за все на поведінковому рівні, впливають на працездатність, ефективність діяльності¸ “психофізіологічну ціну” діяльності. Проведені дослідження показали, що оцінка вчителями cтану здоров’я залежить від типу темперамента, а розлади станів нервової та серцево-судинної систем організму займають центральне місце серед напрямків захворювань. Можливо, що через свідому оцінку власних особливостей темпераменту та проявів нервової системи кожен вчитель буде спроможний допомогти собі в обранні оптимального стилю діяльності та життя, що позитивно вплине не тільки на ефективність його діяльності, але і на стан здоров’я.

Література.

1. В.Вунд. Основания физиологической психологи. М., 1980, с.893-895 // цит. Психология индивидуальных различий. Хрестоматия по психологи. /Под ред. Ю.Б.Гиппернрейтера и В.Я.Романова, изд. второе. М., „ЧеРо”, НОУ Московск. Психолого-социальный институт, 2002, с.342.

2. Завадська Т.В. Нейродинамічний компонент системи забезпечення діяльності: теоретичні та методичні підходи //“Актуальні проблеми психології. Том V. Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія. Частина 2. За редакцією С.Д. Максименко – Київ, 2003, с. 41- 48.

3. Очерки теории темперамента //Под. Ред.В.С.Мерлина, - Пермь, 1973.

4. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М., 1988 - Т.2 . - с. 212 .

5. Русалов В.М. Опросник структуры темперамента.- М., Институт психологии РАН, 1990.

6. Русалов В.М. Предметный и коммуникативный аспекты темперамента человека // Психолог. Ж., 1989.- Т.10.- N1. - с.10-21.

7. Теплов Б.М. Современное состояние вопроса о типах высшей нервной деятельности человека и методика их определения. //Психология индивидуальных различий. Тексты. /под ред. Ю.Б. Гиппернрейтера, В.Я. Романова.- М,. Из-во МГУ, 1982, с.24-31.