Економічні науки/ 3.Фінансові відносини

К.е.н. Цимбалюк І.О., Новосад К. В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ
ЯК СКЛАДОВА ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Місцеві бюджети є засобом нагромадження та перерозподілу доходів, які необхідні для забезпечення впливу органів місцевого самоврядування на соціально-економічний розвиток територій та фінансування регіональних програм. Самостійність місцевих бюджетів полягає наявності власних законодавчо закріплених джерел доходів та права використовувати їх на власний розсуд.

Нині в Україні процеси фінансово-бюджетної децентралізації хоча й набули незворотного характеру, але не мають системності і не сприяють стимулюванню місцевих органів до пошуку джерел збільшення власних економічних ресурсів.

Основним джерелом що забезпечує мобілізацію доходів місцевих бюджетів є податкові надходження, які в свою чергу поділяються на загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Місцеві податки та збори – це платежі, які мають місцевий характер і складають дохідну частину місцевих бюджетів. Згідно із Податковим кодексом до місцевих податків та зборів належить податок на майно, єдиний податок, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір [1].

Платниками єдиного податку є лише суб’єкти малого бізнесу що здійснюють підприємницьку діяльність та відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України. Збір за місця для паркування транспортних засобів сплачують юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують і провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Туристичний збір на території окремої адміністративно-територіальної одиниці встановлюється рішенням сільської, селищної та міської ради та справляється з фізичних осіб, які отримують послуги з тимчасового проживання.

Беручи до уваги досвід європейських країн одним із механізмів розширення дохідної бази місцевих бюджетів стало запровадження податку на нерухоме майно з віднесенням його до місцевих податків і зборів. Стягнення даного податку відповідає головним принципам формування податкових доходів місцевих бюджетів. По-перше, цей податок відповідає принципу територіальної прив’язки, оскільки об’єкти нерухомості зв’язані з певною територією. По-друге, він відповідає принципу одержуваної вигоди, тобто його можна розглядати як плату за місцеві суспільні блага, оскільки збільшення надання таких благ (зокрема, поліпшення місцевої інфраструктури) зумовлює зростання попиту на житло та іншу нерухомість у відповідних регіонах. По-третє, стягнення податку на нерухомість відповідає принципу широкого розподілу податкового тягаря, оскільки дозволяє залучити максимальну кількість жителів і підприємств адміністративно-територіальних одиниць, які у більшості своїй є власниками або орендарями певної нерухомості, до участі у формуванні доходів місцевих бюджетів [2, с. 220].

У своїй структурі він об’єднує оподаткування різних видів рухомого та нерухомого майна. Як показала практика першого року функціонування цього податку існуючий механізм його сплати потребує суттєвого вдосконалення. Зокрема, щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, негативним є те, що при визначені ставки оподаткування не враховується місце розташування будівлі, її вік, культурна цінність та інші фактори які впливають на вартість об’єкту оподаткування, а відтак на суму сплаченого податку. Врахування зазначених особливостей дозволило б посилити соціальну функцію даного податку, переклавши податковий тягар на власників дороговартісної нерухомості.

Для усунення певної соціальної несправедливості податку на нерухомість, який прямо не враховує, наприклад, рівень доходів його платника, можуть надаватися податкові пільги соціально вразливим верствам населення [3].

Таким чином, процес децентралізації, проголошений урядом України, перш за все потребує міцного фінансового підґрунтя, в той час коли кількість місцевих податків, що є основним джерелом наповнення бюджетів, було зменшено до чотирьох. Більшість зарубіжних країн навпаки збільшує кількість місцевих податків та зборів. Вагоме фіскальне значення у наповненні місцевих бюджетів може мати не так давно запроваджений в українській податковій системі податок на майно.

Стабільний розвиток економіки регіонів і країни в цілому залежить від ефективності механізму формування місцевих бюджетів. Нині існуючій системі нагромадження доходів місцевих бюджетів властиві низька частка власних податкових надходжень та зростання частки міжбюджетних трансфертів. Місцеві податки та збори не відіграють важливу роль у формуванні консолідованого і місцевого бюджетів, а виступають доповненням до загальнодержавних податків. Таким чином, подальші дослідження будуть сплямовані на покриття нестачі фінансових ресурсів органів місцевої влади і пошуку можливих способів збільшення дохідної частини місцевих бюджетів.

Література:

1. Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 р. № 2755_VI [Електронний ресурс] /Відомості Верховної Ради. – Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua.

2. Луніна І. О. Диверсифікація доходів місцевих бюджетів / [Луніна І. О., Кириленко О. П., Лучка А. В. та ін.]; за ред. д-ра екон. наук І. О. Луніної; НАН України; Інститут екон. та прогнозув. – К., 2010. – 320 с.

3. Цимбалюк І. О. Податкові надходження місцевих бюджетів / І. О. Цимбалюк, Н. В. Вишневська // Наукові записки. Серія «Економіка». – 2011. – Випуск 16. – С. 92-97.