Грабовська Р.В.

Державний економіко-технологічний університет транспорту

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗНИЖЕННЯ

В умовах ринкової економіки, коли активізувались питання виживання підприємств у конкурентній боротьбі та забезпечення їх платоспроможності, підвищується роль управління діяльністю підприємств в прийнятті оптимальних рішень, в основі яких зосереджена техніко-економічна інформація щодо випуску продукції, витрат на її виробництво і рівня цін її реалізації. Тому постає завдання не просто визначити собівартість, а розрахувати таку собівартість, яка в нинішніх умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток.

Організація ведення бухгалтерського обліку нерозривно пов'язана з вирішенням актуальних питань: визначенням складу затрат і порядку їх відображення; коригуванням затрат на виробництво; організацією обліку за центрами затрат і центрами відповідальності. Чітка побудова обліку підвищує його роль як основного засобу контролю за ефективним використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів підприємства та зниженням собівартості продукції.

Якісно організувати процес управління витратами на виробництво неможливо без вивчення передового досвіду з обліку витрат та способів калькулювання й аналізу собівартості продукції. У ринкових умовах господарювання значно підвищується роль собівартості, як економічної категорії. Ефективне управління собівартістю повинне бути орієнтоване на пошук шляхів її зниження.

Щоб визначити ці шляхи необхідно володіти даними про вплив структури витрат та технологічних особливостей виробництва на рівень собівартості. Це дасть змогу аналізувати тенденції змін статей собівартості з метою прийняття виважених управлінських рішень по підвищенню прибутковості підприємств.

Облік надає можливість вирішити такі завдання системи управління витратами, як:

а) оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому на підприємстві, а також за окремими видами і групами продукції;

б) виявлення та дослідження причин відхилення фактичних витрат від планових за видами і групами продукції;

в) пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання [1].

Собівартість як економічна категорія характеризує, перш за все виробничі стосунки між суб’єктами господарювання і державою з приводу використання у виробничому процесі робочої сили, засобів праці, предметів праці і природних ресурсів [2].

В ході дослідження встановлено, що більшість авторів (Вахрушина М.А., Каменицер С.Е., Каплан Роберт С., Карпова Т.П., Комісарова І.П., Кондраков Н.П., Лозовский Л.Ш., Райзберг Б.А., Стародубцева Е.Б., Янг Марк С.) під поняттям "собівартість" розуміють використання ресурсів, виражені в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість як економічний показник використовується для:

– оцінки рівня господарювання підприємства та його структурних підрозділів;

– контролю за ефективністю витрачених ресурсів;

– визначення економічної ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності, впровадження заходів щодо забезпечення більш ефективного процесу господарювання;

– розробки і встановлення цін на продукцію (роботи, товари і послуги);

– визначення економічної доцільності та вигідності здійснення підприємницької діяльності за різними об’єктами господарювання.

На собівартість продукції, як економічний показник, впливає велика кількість чинників, що враховують специфіку кожної галузі економіки, кожного окремого підприємства. Його високій рівень може свідчити про наявність на підприємстві застарілого устаткування, про нераціональне використання робочого часу, низьку продуктивність праці, високу матеріаломісткість продукції, що випускається, дорогу сировину або високий рівень транспортних витрат, непродуктивну технологію, недосконале дослідження ринку.

Виходячи зі значення собівартості як узагальнюючого якісного показника виробництва, можна поділити фактори зниження собівартості за двома основними ознаками:

а) за елементами виробництва – праця, предмети і засоби праці;

б) за характером умов і заходів, спрямованих на удосконалення виробництва, що визначають скорочення витрат праці і засобів виробництва на одиницю продукції, а також зниження собівартості за основними елементами.

Основними факторами зниження собівартості при поділі їх за першою ознакою є:

– зростання продуктивності праці і відповідна зміна середньої заробітної плати;

– зниження норм витрачання сировини, матеріалів і палива;

– скорочення транспортних витрат по доставці засобів виробництва;

– зміна цін на засоби виробництва і транспортних тарифів;

– покращення техніко-економічних показників використання основних засобів при встановленій нормі амортизації та їх вартості.

Основними факторами зниження собівартості при поділі їх за другою ознакою є:

а) впровадження передової техніки – механізація і автоматизація, електрифікація виробництва, покращення конструкції виробів, впровадження передових технологічних процесів тощо;

б) покращення організації виробництва на основі його концентрації та спеціалізації, удосконалення організації управління підприємством та більш раціонального територіального розміщення виробництва, покращення умов матеріально-технічного забезпечення та організації праці тощо;

в) підвищення кваліфікації і культурно-технічного рівня робітників.

Якщо на підприємстві не обчислюють собівартість конкретних видів виробів, то збитковість одних видів продукції вуалюється прибутковістю інших, що заважає мобілізації резервів підприємства. Такі факти спостерігаються на передових і рентабельних підприємствах, де збитковість значної кількості виробів залишається непоміченою через високу рентабельність продукції в цілому. Тому, ще одним фактором зниження собівартості, є її обчислення по всій номенклатурі продукції.

Отже, можна зробити висновок, що собівартість продукції – це безпосередні витрати підприємства на виробництво та реалізацію конкретних видів продукції, виражені в грошовій формі.

Собівартість продукції – це показник, який характеризує різні сторони діяльності підприємства та відображає ефективність його роботи. Тому питання щодо визначення та порядку формування собівартості продукції потребують подальшого вивчення та вдосконалення.

Список використаних джерел

1. Косенко Л.В. Необхідність та значення зниження витрат підприємств // Реалізація національних економічних інтересів України в рамках євро інтеграційних процесів / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених та спеціалістів. Сімферополь, 24-25 квітня 2008 року. – Сімферополь: ПП «Підприємство Фенікс», 2008. – С. 208-209.

2. Миронова Ю.Ю. Економічна сутність собівартості продукції та шляхи її зниження / Ю.Ю. Миронова // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. – 2012. – №3. – С. 160-165.