Психология и социология/5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Віденіна Ольга Вікторівна

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ ДОШКІЛЬНИКІВ В ПРОЦЕСІ СЛУХАННЯ МУЗИКИ

Сприйняття є таким же необхідним внутрішнім двигуном самого існування, історичного розвитку та соціально-значущого впливу музики, як і створення і виконання. Удосконалення сприйняття – слухацького, композиторського, професійного та аматорського – невід’ємний аспект подальшого збагачення музичної культури [1, с. 54].

Музичне сприйняття – складний чуттєвий, поетичний процес, наповнений глибокими внутрішніми переживаннями. У ньому переплітаються сенсорні відчуття музичних звуків і краса співзвуч, попередній досвід і живі асоціації з тим, що відбувається в даний момент, слідування за розвитком музичних образів і яскраві рішення у відповідь на них.

Сприйняття музики здійснюється вже тоді, коли дитина не може включитися в інші види музичної діяльності, коли вона ще не в змозі сприймати інші види мистецтва. Сприйняття музики – провідний вид музичної діяльності в усіх вікових періодах дошкільного дитинства.

Відомий музикант-психолог Є. Назайкинський пропонує розрізняти два терміни: сприйняття музики і музичне сприйняття – залежно від того, чи відбулося воно. Музичним сприйняттям він називає сприйняття, що відбулося, – відчуте і осмислене. Музичне сприйняття є сприйняття, спрямоване на досягнення і осмислення тих значень, які має музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетичний художній феномен [3, с. 91].

Сила впливу музики залежить від підготовленості людини до сприйняття. Розвинути музичне сприйняття – це означає навчити слухача переживати почуття і настрій, що виражаються композитором за допомогою гри звуків, спеціальним чином організованих. Це означає включити слухача в процес активної співтворчості і співпереживання ідей і образів, виражених мовою невербальної комунікації; це означає також і розуміння того, за допомогою яких засобів художник, музикант, композитор, виконавець досягає даного естетичного ефекту впливу [4, с. 271]. Свого часу психолог Б. Теплов відзначав, що музика не може бути зрозуміла дітьми поза опори на немузичні засоби. Тому так важливо включити в репертуар твори програмного характеру. Прислухаючись до музичної мови, дитина здатна вловити зв’язок між емоційно-образним змістом твору і виразно-образотворчими засобами, ознайомлення з якими їй доступно. Для розвитку вмінь слухати і сприймати музику важливу роль відіграє музично-сенсорне сприйняття дитини. Воно передбачає розвиток у дітей сприйняття звуків різного забарвлення і висоти в їх різноманітних поєднаннях.

Сприйняття у дитини і у дорослого в силу різного музичного і життєвого досвіду не однаково. Сприйняття музики дітьми раннього віку відрізняється мимовільним характером, емоційністю. Поступово, з набуттям деякого досвіду, у міру володіння мовою, дитина може сприймати музику більше осмислено, співвідносити музичні звуки з життєвими явищами, визначати характер твору. У дітей старшого дошкільного віку зі збагаченням їх життєвого досвіду, досвіду слухання музики сприйняття музики народжує різноманітні враження.

В той же час якість сприйняття музики не пов’язане тільки з віком. Нерозвинене сприйняття відрізняється поверхневістю. Воно може бути і у дорослої людини. Якість сприйняття багато в чому залежить від смаків, інтересів. Н. Ветлугіна пише: «Розвиток музичної сприйнятливості не є наслідком вікового дозрівання людини, а є наслідком цілеспрямованого виховання» [2, с. 140].

Розрізняння нюансів музики розвивається у дітей, починаючи з раннього віку. На кожному віковому етапі найбільш яскраві виразні засоби дитина розрізняє за допомогою тих можливостей, які вона має, – рух, слово, гра. Отже, розвиток музичного сприйняття повинен здійснюватися за допомогою усіх видів діяльності. На перше місце тут можна поставити слухання музики. Перш ніж виконати пісню або танець, дитина слухає музику. Отримуючи з дитинства різноманітні музичні враження, дитина звикає до мови інтонацій народної, класичної і сучасної музики, накопичує досвід сприйняття музики, різної по стилю, осягає «інтонаційний словник» різних епох. Спостереження свідчать про те, що діти раннього віку із задоволенням слухають старовинну музику І.С. Баха, А. Вивальди, В.А. Моцарта, Ф. Шуберта і інших композиторів – спокійну, бадьору, ласкаву, жартівливу, радісну. На ритмічну музику вони реагують мимовільними рухами. Упродовж усього дошкільного дитинства коло знайомих інтонацій розширюється, закріплюється, виявляються переваги, формуються початки музичного смаку і музичної культури в цілому.

В процесі дослідно-експериментальної роботи виявлено особливості розвитку музичності у дітей контрольної та експериментальної груп, а також розроблено і апробовано серію музично-тематичних занять з дітьми експериментальної групи.

Музичне сприйняття розвивали в процесі проведення музично-дидактичних ігор. Діти слухали музику в ігровій формі. Як правило, у такому виді роботи брав участь який-небудь ляльковий персонаж (м’яка іграшка, лялька, іграшкова машина і так далі). Таке слухання стало під силу навіть самим непосидючим.

Було застосовано такий прийом, як розповідь казки, ілюстрованої музикою. У казку включалися 2 – 3 інструментальні п’єси.

На кожному зайнятті ми з дітьми «вирушали» в гості до музичного будиночку, в ліс, в магазин іграшок, в зоопарк. Усі завдання на занятті мали ігрову форму. Наприклад, пісні розучувалися по фразах, як луна; для виконання ритмічних вправ ми перетворювалися на «дятлів» і так далі. Кожне заняття було пронизане лінією наскрізного розвитку, одна подія (завдання) витікала з іншої. Такі почуття, як здивування, захоплення, задоволення від зробленого відкриття сприяли підтримці інтересу до діяльності, тим самим забезпечували запам’ятовування. У той же час враховано, що у дошкільників процеси збудження переважають над процесами гальмування. Тому намагалися не перенасичувати заняття, оскільки надмірно емоційний матеріал залишає в пам’яті смутні, розпливчаті спогади, емоційні перевантаження призводять до розбалансованості поведінки, що впливає на якість уваги і запам’ятовування.

На контрольному етапі дослідження проведено контрольну діагностику, результати якої засвідчили ефективність впровадженої на формувальному етапі методики.

Література

1. Беляева-Экземплярская С. Н. О психологии восприятия музыки / С. Н. Беляева-Экземплярская. – М. : Издательство: ЛЕНАНД, 2014. – 120 с. Серия : Музыка : искусство, наука, мастерство, Из наследия мировой психологии.

2. Ветлугина Н. А. Методика музыкального воспитания в детском саду / Н. А. Ветлугина. – М. : Просвещение, 1989. – 270 с.

3. Назайкинский Е. В. О психологии музыкального восприятия / Е.В. Назайкинский. – М. : Музыка, 1972. – 383 с.

4. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей / Б. М. Теплов. – М. : Наука, 2003. – 379 с.