Педагогічні науки/ 2. Проблеми підготовки спеціалістів

К.п.н. Л.С.Філатова

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Україна

Феномен іміджу в практиці професійної діяльності

Сьогодні актуалізувалися проблеми іміджу, оскільки будь-яка професійна діяльність прагне до створення позитивного образу працівника, орієнтується на конструктивні стратегії співробітництва.

Дослівний переклад слова «імідж» – «зображення, подібність, уявний образ, уявлення, символ». Зазначимо, що дослівний переклад пов'язує зміст поняття з візуальною стороною сприйняття людини. Слово «імідж» в контексті українських реалій набуло поширення у двох основних значеннях: як зовнішній вигляд і як образ-уявлення-репутація. Це підтверджує аналіз як довідкової, так і наукової літератури з досліджуваної проблеми. Можна виділити низку характеристик іміджу:

- Імідж не буває ізольованим, він спочатку включений у своєрідний «пакет» іміджів, що дозволяє реалізовувати його функції, особливо функцію психологічного захисту. Число іміджів залежить від віку (критично велике число іміджів припадає на вік соціалізації), статі (у жінок іміджів пропорційно більше), має порогову межу насичення, пов'язану зі світоглядом і потужністю потреби в особистісній самореалізації, яка лише частково задовольняється іміджами.

- Імідж має інерцію «старіння», падіння адаптивності (феномен зносу іміджу), якщо не підтримується зусиллями, постійно не коригується і не контролюється.

- Формування іміджу можливе лише за умови готовності до спілкування. Приватними процесами, що показують визрівання такої готовності, є: ментальні орієнтації підсвідомості, рівень тривожності, фундаментальний екзистенціальний страх самотності, змінюваний за складними законами.

- Безпосередньою передумовою формування іміджу є не просто індивідуальний соціальний досвід, а вроджена орієнтація психіки на дію, копіювання зразків, на перехід до творчості, розуміння.

- Конкретними психічними механізмами початку побудови іміджу є воля і перехід від сприйняття до волі. Побудова іміджу передбачає відхід від стереотипів або відбір найбільш вдалих зразків, які будуть творчо опрацьовані, удосконалені.

Професійний імідж, таким чином, виражає фундаментальний принцип «економії духовних психічних сил» через спробу поширення стереотипів вибору варіанту поведінки на якомога більшу кількість ситуацій.

Дослідники феномена іміджу виділяють наступні його функції:

o Психологічного захисту. Вона виражає сам потенціал іміджу, можливість, використовуючи його, приховати свої недоліки.

o Закріплення системи вражень, щоб сублімувати свої психічні комплекси в систему соціально виправданих дій.

o Соціального тренінгу. В одному зі своїх вимірів імідж являє собою суперечливу систему брехні та ілюзій. Вона виникає з інтуїтивних або усвідомлених уявлень людей про неминучість і бажаність виконання ролей в конкретних групах.

o Соціально-символьного розпізнавання (ідентифікації). Імідж завжди містить складні символи готовності людини (або групи) прийняти «правила гри» не тільки конкретної спільноти, але й соціуму взагалі.

o Ілюзорно-компенсаторна функція. Людина намагається виглядати краще, розмірковувати логічніше, чим створює ідеальні картини буття. Такий підхід часто призводить до негативних наслідків, депресивних станів.

Імідж визначає апробовані шляхи ідентифікації об'єкта. Об'єкт в результаті стає впізнаваним і безпечним. Ми починаємо легко прогнозувати його дії. Назвемо цю функцію іміджу ідентифікацією. Цікавою функцією іміджу є ідеалізація. У цьому разі імідж забезпечує сприймання бажаного за дійсне. У кожному разі імідж має функцію протиставлення, оскільки він будується системно, виходячи з уже наявних інших іміджів. Погані вчинки, низький професійний та інтелектуальний рівень, непоказні морально-етичні риси стають помітнішими на фоні високопрофесійних людей, доброчинців, меценатів, високодуховних осіб. Не слід трактувати функцію ідеалізації як таку, що спрямована на обман. Адже коли об'єкт підлаштовується під чиїсь бажання, подібна адаптація може носити тільки позитивний характер.

Імідж реально полегшує життя політикам, громадським діячам, задаючи для них найбільш ефективні типи ролей. Вони починають поводити себе згідно з іміджевою роллю, а вже про ефективність її думають фахівці.

Однак, не всі, хто переймається створенням непересічного привабливого іміджу мають змогу звертатися до іміджмейкера. Сучасні вчителі теж намагаються створити позитивний імідж. Для цього вони часто користуються так званим прийомом контрасту «молодий - старий». Це важливо, оскільки молодий вчитель завжди сприймається як більш енергійний, він намагається слідкувати за молодіжною модою, знати сленг своїх учнів, володіє сучасними інформаційними технологіями, мислить категоріями, які більшою мірою знайомі й близькі молодому поколінню. З молодим вчителем легше спілкуватися, порозумітися, у нього є чого повчитися, його хочуть наслідувати. Загалом зазначимо, що опрацювання поняття «імідж» ще не завершено, у зв'язку з чим можливе корегування характеристик і функцій цього феномена.

Література:

1. Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Г. Г. Почепцов. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Рефл-бук ; Киев : Ваклер, 2006. – 574 с.

2. Забарило М.В. Імідж соціальний /Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад: В.І.Волович, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченко та ін.; Під заг. Ред. В.І.Воловича. − К.: Укр. Центр духовн. культури, 1998. – С.195-196.