Педагогічні науки / 5. Сучасні методи викладання

Соколова Ганна Борисівна

Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа I – III ступенів

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕПЕРТУАР – ОСНОВА МУЗИЧНОГО НАВЧАНННЯ СУЧАСНИХ ШКОЛЯРІВ

В умовах становлення нової парадигми освіти, формування особистості в її національній визначеності навчання музиці неможливе без вивчення культурної спадщини рідного народу. З одного боку, держава має створити умови для виховання свідомих громадян, з іншого – духовно й матеріально багату державу збудують лише патріоти, об’єднані національною ідеєю – незалежності і державності. У зв’язку із цим постає питання внесення коректив у зміст навчального процесу, який має орієнтуватися, насамперед, на плекання національних музичних традицій, використання національного репертуару.

Сучасна музична педагогіка поруч із засвоєнням набутків світової музичної літератури, висуває нові завдання й вимоги щодо навчального репертуару – міцного національного підґрунтя, вимагаючи посиленої уваги учителів до використання в навчальному репертуарі творів українських композиторів. В дослідженнях останніх років [4] піднімаються питання щодо критеріїв відбору дитячого репертуару, розглядаються цикли дитячих п’єс різних стилів та епох.

Метою даної роботи є обґрунтування значення національного репертуару в музичному навчанні школярів, формуванні національно свідомої особистості.

Розвиток виконавських здібностей, формування особистості в її національній визначеності не можливий без прилучення до культурної спадщини, до збереження її надбань. С.Людкевич підкреслював, що навчання музики повинно спиратись на народнопісенні зразки, високопрофесійну методику й культурні традиції народу [3, с. 298]. Саме тому до сучасного педагогічного репертуару необхідно залучати твори, які віддзеркалюють ментальність нації і допомагають художньо пізнати, музично пережити відповідний пласт національної культури.

Соціальні зміни, притаманні сьогоденню, відбуваються не лише в економіці, але й в розвитку духовності громадян. Тому одним з важливих завдань сучасної освіти в умовах національного відродження України є виховання гармонійної, духовно багатої та національно свідомої особистості.  Високий рівень розвитку естетичних почуттів дітей допоможе їм у майбутньому зрозуміти і оцінити красу природи, красу людини, красу Батьківщини. Музика як вид мистецтва розкриває добро і зло, сутність буття, викликає у свідомості  уявлення про любов, радість і сміливість, гнів та зухвалість, сарказм і злобність. І вчителю потрібно дітей навчити розуміти це.

Проблема морально-естетичного виховання  досліджувалась і продовжує розроблятися представниками різних наук:  філософії (Л.Виготський, М.Каган); педагогіки та психології (В.Лабунець, С.Якобсон, В.Асмолова, А.Луговський), розглядаються теоретичні основи взаємозв’язку і взаємовпливу морального та естетичного виховання. Гуманність, доброта, щирість, любов до Батьківщини, до природи, шанування батьків, гостинність і працелюбність, співчуття, милосердя – це моральні якості, які школа повинна виховувати в учнів. Музика сприяє прийняттю учнем більш високої системи цінностей, які засвоюються переживанням, а не логічним розумінням та запам’ятовуванням. Цю ідею розробляють у своїх працях вчені, спеціалісти в галузі естетичного виховання: В.Шацька, Н.Ветлугіна, А.Хрипкова та ін. В їх роботах музикальність розглядається як механізм зв’язку моральних та естетичних впливів, а музична культура особистості – як перетин морального та естетичного розвитку, який породжує цілісні морально-естетичні якості особистості.

Моральне виховання тісно пов’язане з естетичним, таким чином, одним із засобів морально-естетичного впливу на дітей є музика, як вид мистецтва. Українське музичне мистецтво має значний естетичний вплив на особистість, педагогічне забезпечення якого ґрунтується на актуалізації емоційного співпереживання художніх образів, близьких за інтонаційно–образною природою національному світосприйманню особистості.

Протягом усієї історії культури мистецтво завжди прагнуло до перетворення дійсності не лише «за законами краси», але намагалося наблизити людей до загальнолюдських цінностей, таких, як добро, людяність, справедливість, милосердя. «Мистецтво в його ставленні до моралі має властивість концентрувати в своїх творах етичну інформацію, надавати їй вигляд особливої цінності, збагаченої глибиною почуттів і переживань…Там, де митець уважний до моральних явищ, зміст його творів орієнтується не тільки на нинішнє, а й на майбутнє. Такі твори показують ціннісну перспективу духовного розвитку особистості або суспільства» [2, с. 124-125].

Морально-виховні можливості музики привернули до себе увагу суспільства багато століть тому. У давньому Китаї музика вважалася важливим  і впливовим засобом виховання громадян держави. Конфуцій та його послідовник Сюнь-Цзі вважали, що музика глибоко входить у свідомість людини, швидко змінює її. Давньогрецькі мислителі  також розуміли значення музики у вихованні майбутніх поколінь громадян. Музика вважалась одним з дієвих засобів формування моральних якостей майбутнього члена суспільства. Аристотель вважав, що в музиці знаходяться зародки моральних станів і тому вона повинна бути обов’язковим предметом навчання і виховання.

Дитину глибоко і  безпосередньо хвилює краса; маленька людина наділена безмежною фантазією, вірою, вразливістю. Те, що для дорослої людини є звичайним, у дитини може пробудити яскраві враження. І цю свіжість почуттів в дитині треба підтримувати. Саме на дитину можна здійснювати значний вплив за допомогою мистецтва, використовуючи здатність до уявлень, фантазію, бажання творити, любити, робити добро, вміння співчувати, емоційно сприймати, переживати, почувати. Як зазначав Д.Кабалевський, «зробити музику природною і тому необхідною часткою життя дітей» [1, с.132]. Під час знайомства з українськими народними танцями «Гопак» та «Козачок»; «Колисковою» Я.Степового, «Гуморескою» В.Косенка та багатьма іншими творами – діти відчувають красу національної музики. Перед тим, як знайомитись з музичним твором, дуже важливо вчителю цікаво розповісти про композитора, його життя, про твір, історію його написання.

Коли розглядаємо риси, притаманні моральності українського народу, то насамперед виокремлюємо такі, як любов до рідної землі; працелюбність; повагу до батьків; шанобливе ставлення до природи; розуміння дійсності не стільки мисленням, скільки «серцем»; толерантність.

Естетико-виховний потенціал української музики полягає у високій духовності та гуманістичній спрямованості її художніх образів: від вишуканості інтимно-споглядальної лірики до романтичного оспівування героя-борця за національне визволення; у використанні широкої палітри національно-стильового та жанрового формотворення з опорою професійної музики на фольклор, що становить музично-ментальне підґрунтя розвитку естетичної культури майбутніх громадян України.

Певна річ, національне виховання в системі опанування національного репертуару здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно–вікових особливостей учнів певного класу.

Національне виховання, яке розглядається як багатопланове і різноаспектне, має поєднуватись з вивченням національного музичного репертуару, що додасть учням специфічних знань стильових ознак національної музики, допоможе поглибити сприймання національної специфіки музики, сприятиме моральному вихованню учнів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кабалевський Д. Як розповідати дітям про музику? / Д.Кабалевський. – К.: Музична Україна, 1982.

2. Лозовой В.О. Етика: навчальний посібник /  В.О.Лозовой, М.І.Панов, О.А.Стасевська та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

3. Людкевич С. Організація музичного виховання / Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи: у 2т. / – Львів.: Дивосвіт, 2000. – Т.2. – С. 293 – 298.

4. Шульгіна В. Д. Українська музична педагогіка: підручник / В. Д. Шульгіна. – К.: ДАКККіМ, 2005. – 271 с.