канд. пед. наук Клочко О.О.

кафедра соціальної роботи і менеджменту соціокультурної діяльності

Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка

Україна

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

ДО ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

В умовах інтеграції України в європейський освітній простір актуалізується потреба модернізації освітньої системи, зокрема в контексті профілактики адиктивної поведінки підлітків, поширення і прояв якої не тільки становить загрозу духовному і фізичному здоров’ю особистості, а й є одним із показників соціальної деградації українського суспільства. Особливе занепокоєння викликає поширення у соціумі «традиційних» форм адиктивності (тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія), виникнення її нових форм (Internet-адикція, ігроманія та ін.) у підлітків.

З огляду на це постає завдання підготовки майбутніх соціальних педагогів, які володіють ґрунтовними знаннями з профілактики адиктивної поведінки підлітків «групи ризику», уміннями доцільно застосовувати специфічні заходи первинної профілактики, реалізовувати профілактичну функцію соціально-педагогічної роботи і професійного партнерства між усіма суб’єктами соціального виховання, прагнуть до професійного розвитку, саморозвитку і самореалізації. Важливість цих особистісних і професійних рис актуалізує необхідність удосконалення змісту, форм і методів, педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки підлітків у процесі професійної підготовки вищих навчальних закладів, що регламентовано галузевими стандартами вищої освіти, зокрема під час застосування розробленої технології підготовки.

Запит суспільства на соціального педагога, котрий успішно здійснює професійну діяльність з профілактики адиктивності підлітків «групи ризику», здатний до неперервного професійного розвитку, саморозвитку і самореалізації, актуалізує питання оптимізації підготовки майбутніх соціальних педагогів. Ефективне розв’язання завдань підготовки уможливлюється за умови упровадження у навчально-виховний процес ВНЗ технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки підлітків, яка побудована з урахуванням системного, особистісно-діяльнісного, компетентнісного, міждисциплінарного методологічних підходів.

Відповідно до системного підходу у змісті окресленої технології визначаємо такі види навчально-практичної підготовки у ВНЗ: навчальна робота (лекційні, семінарські, практичні заняття); виробнича соціально-педагогічна практика, волонтерські ініціативи (волонтерська практика); самостійна робота студентів; наукова робота студентів; виховна робота зі студентами.

Усі вищезазначені види професійної підготовки спрямовуються на реалізацію конкретних завдань – підготувати висококваліфікованого фахівця соціально-педагогічної сфери, що дасть можливість якісно виконувати свої професійні обов’язки щодо профілактики адиктивної поведінки підлітків, а також дасть можливість до професійного становлення і розвитку.

В умовах динамічного зростання обсягів теоретичного матеріалу і скорочення часу аудиторних занять застосування міждисциплінарного підходу при викладанні нормативних дисциплін дозволило координувати зміст навчальних програм із суміжних предметів, забезпечувати взаємопроникнення окремих навчальних предметів, тобто їх інтеграцію з метою об’єднання уявлень, знань, умінь і навичок в одне ціле, упорядкування, структурування роз’єднаних, невпорядкованих частин цілого уявлення про профілактику адиктивної поведінки підлітків. Урахування системного підходу дозволило розглядати цей процес у єдності цільового, змістового, процесуального, результативного блоків.

Положення системного і міждисциплінарного підходів ураховано при укладанні змістових модулів навчальних дисциплін, підчас добору навчального матеріалу. Використання системного і міждисциплінарного підходів дозволило здійснити, в рамках технології, поєднання системи знань з соціально-педагогічних, медико-біологічних, соціальних, психолого-педагогічних дисциплін; поєднання змістових модулів з навчальних дисциплін «Технології соціально-педагогічної роботи» і «Соціально-педагогічна робота в закладах освіти»; розширення дисципліни за вибором «Актуальні питання проблеми адиктивної поведінки», з метою глибшого розуміння проблеми профілактики адиктивної поведінки та набуття вузькоспеціалізованих умінь і навичок профілактичної діяльності.

Використання міждисциплінарного підходу сприяє оволодінню майбутніми соціальними педагогами необхідним обсягом специфічних знань і умінь з первинної профілактики адиктивної поведінки, розширенню знань щодо категорії «підлітки «групи ризику» на основі міжпредметних зв’язків.

Особистісно-діяльнісний підхід став важливою умовою побудови навчально-виховного процесу в межах розробленої технології підготовки. Видатні вчені (І. Бех, В. Рибалка, О. Савченко, І. Якиманська та ін.) особистісно-орієнтоване навчання визначають як організацію навчання на засадах всебічного врахування індивідуальних потреб і можливостей студента, глибоко поваги до його особистості, ставлення до нього як до свідомого і відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії. Метою цього типу навчання є створення умов (змісту, методів, середовища) для індивідуальної самореалізації студента, розвитку і саморозвитку його особистісних якостей [1, с. 626].

Розгляд науково-теоретичних основ реалізації особистісно-орієнтованого підходу у навчально-виховному процесі дає змогу сформулювати ряд важливих позицій, на яких базується розроблена автором технологія підготовки майбутніх соціальних педагогів:

- особистісно-орієнтоване навчання має забезпечити розвиток і саморозвиток особистості студента як суб’єкта пізнання і предметної діяльності, ґрунтуючись на виявлених його індивідуальних особливостях;

- освітній процес особистісно-орієнтованого навчання дає кожному студенту можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці;

- критеріальна база особистісно-орієнтованого навчання враховує не тільки рівень досягнутих знань, умінь і навичок, але й сформованість певного рівня інтелекту (його властивостей, якостей, прояву);

- освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є важливим засобом розвитку духовних й інтелектуальних сил студента, що є основною метою сучасної освіти;

- традиційне навчання вже не може бути провідним у цілісному освітньому процесі. Значущими стають ті складові навчального процесу, які розвивають індивідуальність особистості, створюють усі необхідні умови для його саморозвитку, самовираження, самовдосконалення.

- особистісно-орієнтоване навчання будується на принципі варіативності, тобто вибору змісту, методів і форм навчального процесу, який здійснюватиметься педагогом з урахуванням особливостей і рівня розвитку кожного студента, його потреби у педагогічній підтримці;

- розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного студента, максимально виявити, ініціювати, використати індивідуальний досвід особистості;

- допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися.

Особистісно-діяльнісний підхід дає змогу здійснювати підготовку соціальних педагогів на принципах активної взаємодії й конструктивного діалогу як рівноправної співпраці викладача і студента, професійного партнерства соціального педагога освітнього закладу і студентів.

У навчально-виховному процесі це реалізувалося у формуванні особистості фахівця соціальної сфери з високим почуттям толерантності, емпатії, гуманізму, доброти до клієнтів, опануванні досвідом профілактики адиктивної поведінки підлітків, умінь не допускати, попереджати адиктивні форми поведінки підлітків.

Відповідно до компетентнісного підходу формування готовності майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки розглянуто у процесі вивчення професійно орієнтованих дисциплін, під час виробничої соціально-педагогічної практики, науково-дослідної і виховної роботи.

Виходячи з того, що компетентнісний підхід проголошено одним із стратегічних напрямів розвитку освіти в Україні, виникла необхідність врахувати його основні положення при розробці технології підготовки. Адже, за визначенням О. Мартинчук, сутнісною ознакою запровадження компетентнісного підходу у вищій освіті є: формування і розвиток компетентностей як динамічної комбінації знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну [5]; можливість побачити результат освітнього процесу з позиції запитів суспільства, потреб ринку праці; цільова орієнтація освіти; націленість на результат у діяльнісному вимірі; активізація суб’єктності у навчанні; технологічність (створення умов для активної соціальної дії, проектної, дослідної діяльності).

Компетентнісний підхід до змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки дітей підліткового віку головним вбачає не обізнаність майбутнього фахівця, а його уміння вирішувати проблеми, що виникають, принаймні, у пізнанні та поясненні явищ дійсності, які відбуваються у соціумі; при освоєнні сучасних технологій і стратегій соціально-педагогічної діяльності (у тому числі – профілактичної роботи); в етичних нормах, при оцінюванні власних дій в професійній діяльності тощо [2].

Технологгія підготовки підпорядкована загальнодидактичним принципам і етичним принципам соціально-педагогічної діяльності [3]. Особливу увагу приділено так званим «спеціальним» принципам: соціального партнерства (реалізація технології передбачала налагодження співпраці в рамках «викладач – студенти», а також із професорсько-викладацьким складом кафедр, адміністрацією, студентським самоврядуванням, соціальними педагогами тощо; уміння здійснювати студентами соціальну взаємодію щодо профілактики адиктивної поведінки на практиці); толерантності (формування терпимого ставлення до підлітків «групи ризику», адиктивної поведінки; прийняття їх такими, як вони є, їх позитивними сторонами і проблемами; терпимість викладача до навчальних досягнень студентів, до їх недоліків у навчанні, намагання їх вирішити).

Отже, методологічну основу дослідження підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки підлітків становлять положення системного, особистісно-діяльнісного, компетентнісного, міждисциплінарного методологічних підходів; методологічні принципи системності, науковості, цілісності; принципи толерантності та соціального партнерства [4].

Список використаних джерел

1. Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України ; [головний ред. В. Г. Кремень]. – К. : «Юрінком Інтер», 2008. – 1040 с.

2. Зязюн І. А. Компетентісний педагог завжди й повсюдно – учитель, психолог, культуролог, вчений / І. А. Зязюн // Сучасні заклади освіти – 2012 : міжнародна виставка, 1-3 березня 2012 р. : офіційний каталог виставки / МОН, молоді та спорту України, НАПН України. – К., 2012. – С. 23–24.

3. Клочко О. О. Використання дидактичних методів і принципів у структурі моделі технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до організації профілактики адиктивної поведінки дітей та молоді / О. О. Клочко // Materialy IX mezinarodni vedecko-prakticka konference «Veda a vznik – 2012/2013». – Dil 20. Pedagogika : Praha. Publishing House «Education and Science» s.r.o., 2013. – С. 78–83.

4. Клочко О. О. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до профілактики адиктивної поведінки дітей підліткового віку : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Олексій Олександрович Клочко. – К., 2016. – 21 с.

5. Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 р. № 1556-VІІ.

6. Рибалка В. В. Теорії особистості у вітчизняній психології та педагогіці : навчальний посібник / В. В. Рибалка. – Одеса : Букарєв Вадим Вікторович, 2009. – 575 с.