Філологічні науки /3.Теоретичні і методологічні проблеми дослідження мови

Кандидат філологічних наук, доцент Нікуліна Н.В.,

студент факультету транспортних систем Попов М.О.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет;

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАНСПОРТНОЇ

ТЕРМІНОЛОГІЇ І ТЕРМІНОГРАФІЇ

Серед багатьох проблем сучасної української лінгвістики стрижневою є проблема науково-технічної мови. Зростання загального культурного рівня населення, стрімкий розвиток науки й техніки, розширення масштабів науково-технічної інформації сприяють постійному переходу спеціальної лексики в загальнонародний словник, питома вага термінів у загальнолексичному фонді збільшується в щораз зростаючих прогресіях. Посилення потоку науково-технічної інформації зумовлює функціонування й розвиток циклу технічної термінології.

В українській лінгвістичній науці останніх років усе більше й більше уваги приділяється проблемам термінотворення. Причому ці питання цікавлять не тільки мовознавців, а й представників інших галузей, оскільки стандартизація мови науки є нагальною необхідністю сьогодення. Тому в 1992 році Держстандарт України спільно з Міністерством освіти і науки України ініціювали створення Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології, де систематично проводяться міжнародні наукові конференції, учасники яких обговорюють проблеми вдосконалення української терміносистеми. Українське термінологічне товариство, створене в 2000 році, на сьогодні координує міжнародну співпрацю подібних товариств Європи й світу з метою обміну термінологічною інформацією. Підтвердженням зацікавленості термінологією національно свідомої еліти є і суто мовознавчі всеукраїнські конференції, що проводяться при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, Львівському політехнічному університеті, на яких розглядаються питання лінгвістичного забезпечення потреб різних галузей української науки й техніки [1].

На конференціях порушувалися питання, пов’язані з природою терміна і термінології, проблемами формування як окремих терміносистем, так і української науково-технічної термінології загалом, її систематизації, уніфікації та стандартизації; співвідношення національного й інтернаціонального в сучасних терміносистемах; термінографічні проблеми; роль термінології в навчальному процесі; історія, стан та перспективи розвитку української термінології та термінографії та ряд інших проблем.

Незважаючи на величезну роботу, проведену українськими вченими різних галузей знань, нерозв’язаною залишається ще низка питань, пов’язана з виробленням методологічних засад упорядкування української наукової термінології та збагаченням її за рахунок власних мовних одиниць. Адже наукова термінологія не є сталою системою, вона живе, змінюється, пристосовується до потреб суспільства. Вона твориться самим життям упродовж духовного розвитку суспільства [2].

Велика роль у її збереженні належить словникам, оскільки словник – це безперервний кругообіг набутих і втрачених слів. Галузеві словники засвідчують не лише багатство української термінології, а й розбудовують і утверджують відповідну терміносистему, визначають їїобсяг, сприяють систематизації та внормуванню терміносистем [3].

Більшість термінів транспортної галузі подано, переважно, в політехнічних словниках чи загальнотехнічних довідниках, хоча є і вузькоспеціалізовані видання [1]. Російсько-український перекладний словник наукових і технічних термінів галузі автомобілебудування та ремонту транспортних засобів (укладач Н. В. Нікуліна) за будовою словник є перекладним термінологічним виданням. Уміщує словник понад 20 000 термінів, термінологічних сполук і номенів, використовуваних галузевими фахівцями у транспортному автомобілебудуванні. Розраховано видання на науковців, викладачів, студентів, учнів професійно-технічних закладів освіти та небайдужих до термінотворчих процесів масових читачів.

Словник скорочень основних термінів автомобілебудування та ремонту транспортних засобів (укладач Н.В. Нікуліна) є першою спробою в українській лексикографії зібрати й упорядкувати найуживаніші та найпоширеніші скорочення основних термінів автомобілебудування і ремонту транспортних засобів. У зв’язку з поширенням на українському ринку різних моделей вантажних і легкових автомобілів іноземного виробництва широкого розповсюдження набув Англійсько-українсько-російський словник абревіатур автомобілебудування (укладач Н.В. Нікуліна).

У Короткому російсько-українсько-англійському транспортному словнику (основні поняття організації перевезень на транспорті) (укладач Н.В. Нікуліна) зібрано й упорядковано найуживаніші та найпоширеніші терміни транспортної термінологічної системи на рівні трьох мов – російської, української, англійської. Словник також містить лексику, що репрезентує поняття транспортної логістики, страхування, економіко-правових відносин, митного забезпечення фахової діяльності перевізників.

Отже, на зміну застарілим і таким, що не відповідають актуальним потребам транспортного машинобудування з’являються нові й актуальні термінографічні галузеві видання. На часі й електронні словники, послуговування якими значно пришвидшує пошуково-дослідницьку діяльність.

Література

1. Нікуліна Н.В. Зошит-конспект з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» (ІІ розділ навчальної дисципліни) для студентів ФТС / Н.В. Нікуліна. – Харків: ХНАДУ, 2016. – 115 с.

2. Дяков А.С. та ін. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінґвістичні аспекти / А.С. Дяков, Т.Р. Кияк, З.Б. Куделько. – Київ: Academia, 2000. – 218 с.

3. Комова М.В. Українська термінографія (1948–2002). Бібліографічний покажчик / М.В.Комова. – Львів, 2003. – 110 с.