Политология/1. Современные избирательные
технологии
Мартинюк К. С.
Чернівецький торговельно-економічний інститут
КНТЕУ, Україна
Формування іміджу політичного діяча в умовах комунікативного
простору
На сьогоднішній день політичний PR в
Україні є новою сферою діяльності, проте вже має певні особливості свого
розвитку. У відповідності до потреб ринку PR-технології
здобули найбільше поширення в політичній сфері, а саме у виборчих кампаніях.
Актуальність теми спричинена тим, що наразі українські політики не усвідомлюють
того, наскільки сильно від іміджу залежать настрої в суспільстві та
функціонування політичної системи загалом. У зв’язку з нинішнім політичним
станом України доцільним є пошук загальнонаціонального еталону політичного
лідера, який би відповідав очікуванням, соціальним стереотипам, національним
традиціям населення. А враховуючи те, що в сучасному світі сприйняття та
інтерпретація подій та явищ суспільством відбувається через засоби масової комунікації,
в процесі формування сприятливого іміджу політичного діяча необхідно зважати на
потенційні можливості рекламних технологій та ЗМІ.
Проблемі політичного лідерства приділяли
увагу в своїх роботах такі вітчизняні вчені-політологи, як А. Акайомова, Н.
Гаєвська, О. Докаш та ін. Українські
мислителі М. Костомаров, М. Драгоманов, В.
Липинський залишили велику спадщину щодо досліджуваної проблеми. Проте наукою
досі не повністю висвітлені такі фундаментальні аспекти формування особливостей
політичного лідерства як державний устрій та політична культура, що спричиняє
доцільність подальших досліджень.
Політична, громадська й інша діяльність,
яка в загальному може бути позначена як процес впливу на широкі аудиторії,
необ’єднані якимось галузевим чи професійним інтересом, представляє собою
величезну сферу для PR. Саме впливаючи на цю аудиторію, на громадян, на
виборців (електорат), орган влади, політичне об’єднання, окремий політик чи
громадський діяч досягає своїх цілей. Значення ж PR у цих сферах обумовлене тим,
що ефективність зусиль, які докладаються значною мірою закладена в самій
аудиторії, її настроях і очікуваннях [2, с.70].
Політичне лідерство в
конкретну історичну епоху і в тій чи іншій країні характеризується своїм
власним набором ресурсів, відмінним від набору ресурсів лідера в іншій країні й
у інший час. Ресурсомісткість політичного лідерства, від характеристик якої, в
кінцевому рахунку, залежить підсумковий результат діяльності лідера, тобто її
ефективність або неефективність, визначається також поточними параметрами і вже
досягнутим рівнем розвитку політичної сфери життя соціуму. Тим самим основною
категорією оцінки ресурсоємності є достатність ресурсів лідера для досягнення
поставлених цілей в ту чи іншу епоху в умовах конкретних суспільно-політичних
реалій [3, с.16]
В умовах сучасних загроз і перетворень (глобалізація, сплеск міжнародного
тероризму, трансформація світової політичної системи, девальвація норм
міжнародного права, ослаблення традиційних і поява нових політичних суб’єктів і
т. д.) політичне лідерство в його конкретних типах, формах, стилях, механізмах
здійснення і т. п. може бути не тільки фактором згладжування негативних
моментів, подолання кризових явищ, а й передумовою переходу до якісно нової
стадії розвитку соціуму, до широкого впровадження інноваційних моделей
функціонування найважливіших сфер його життєдіяльності. Разом з тим, далеко не
завжди представляється можливим визначити ступінь ефективності тієї чи іншої
політики лідера, об’єктивно і всебічно проаналізувати передбачувані витрати і
побічні ефекти цієї політики, детально спрогнозувати очікувані загрози і
виклики від застосування ресурсів, задіяних лідером. Крім того, окремою
проблемою завжди були і продовжують залишатися особисті інтереси політичного
лідера і їх співвідношення з пріоритетами і потребами всього суспільства.
Політичні реалії сучасного суспільства є
такими, що пересічний виборець не має можливості особистого контакту з
політиком чи іншим державним діячем, а сприймає його таким, яким його
представляють суспільству ЗМІ, що означає належність вибору виборця образу, а
не людині. Для того, щоб сформувати в масовій свідомості імідж політичного
лідера, який би відповідав потребам публіки, на даний час активно
використовуються інструменти PR, реклама та пропаганда
[4, с.29].
Для успішного проведення PR-кампанії
в політиці PR-фахівці застосовують для кожного окремого
політика особливі прийоми, які повинні бути чітко спланованими і
організованими. Традиційними PR-прийомами в політиці є:
імідж переможця і аутсайдера; зіткнення (штучне зіткнення двох партій за
допомогою підставних осіб, подій і так далі); вибір без вибору (в пресі штучно
створюється образ безвиході ситуації); надмірний позитив (на адресу політика
висловлюється занадто багато позитивного, що переходить у вихвалки) тощо [6,
с.22]. Особливим видом політичних PR-інструментів є
спічрайтинг - написання PR-тексту,
призначеного для усного виконання, а також консалтинг першої (посадової) особи
щодо організації публічного виступу та його виконання.
Іміджмейкери повинні працювати з
політиками постійно, систематично аналізуючи їх слова і вчинки, організовуючи
для них тренінги. PR-агентства під час створення іміджу політичного кандидата
спираються на його темперамент, зовнішність, характер, сім’ю, минуле.
Формування політичного іміджу може бути повністю контрольованим і відбуватися
за схемою, а прийоми можуть змінюватися в залежності від обставин.
В іміджі політичного діяча виділяють три
складові: зовнішню, що включає міміку, манери, жести, а також зовнішній вигляд
в цілому; внутрішню - інтереси, здібності,
інтелект, хобі; процесуальну, тобто емоційну виразність, енергію, почуття
гумору, артистичність [1, с.30].
Формування іміджу популярного лідера
вимагає не тільки врахування вимог моменту та дій залежно від ситуації, політик
завжди повинен демонструвати певні риси і якості характеру, які в свідомості
публіки однозначно пов’язані з «лідерськими» якостями. Побудова вдалого іміджу
головним чином залежить від наступних умов: від знання і розуміння настроїв,
вимог і установок своїх майбутніх або теперішніх послідовників і вміння
показати, що він - саме той, хто повністю
відповідає потребам публіки [5, с.38]. Особливої ваги
набуває не лише проблема професіоналізації обраних у вищі ешелони влади
політичних лідерів, а й характеристик їх особистості, тих реальних мотивів, що
насправді керують їхньою політичною діяльністю та спрямовують їхні політичні
рішення. Разом з тим необхідно враховувати ситуативні чинники - раптові зміни в
політичній або державній сфері, коли політичний лідер повинен змінити і свої
ціннісні переваги.
Щоб знайти
підхід до всіх громадян, політичним лідерам слід використовувати всі види
PR-технологій. Але в даний час українські політики використовують тільки окремі
частини системи PR, наприклад, все частіше і частіше використовують емоційний
фон і психологічний напрям технологій, намагаючись забезпечити собі образ
сильного лідера, який може вивести Україну зі скрутного положення. Всі
українські політики іноді використовують методи «чорного піару» або негативного
піару, що являє собою процес знищення чиєїсь репутації, є тривалим і складним
процесом збору великої кількості інформації та конкурентних досліджень.
Для побудови ефективного стратегічного
іміджу політичного лідера доцільно реалізовувати такі програми:
˗ аналізувати і
здійснювати оптимізацію публічного іміджу лідера партії та інших популярних
партійних персоналій;
˗ проводити
тренінги публічних виступів для лідерів партії;
˗ реалізовувати
окрему програму зустрічей лідерів політичних партій з виборцями, представниками
ЗМІ, культурної і політичної еліти, візити регіонами;
˗ здійснювати
психологічний супровід лідерів партій в період виборчих кампаній.
Радикальні перетворення в політичній сфері
українського суспільства зумовлюють підвищення інтересу до особистості
сучасного політичного лідера, спроможного не лише оцінити природу і характер
теперішньої кризової ситуації, а й віднайти ефективну соціально прийнятну
стратегію її подолання, взяти на себе відповідальність за цей процес. Динаміка
соціальних процесів в Україні ставить складні вимоги перед особистістю
політичного лідера, покликаного здолати стереотипи буденної свідомості,
традиційні соціальні ролі та політичний конформізм.
Література:
1. Акайомова
А. Політичний імідж та основні його характеристики / А. Акайомова // Політичний менеджмент. - 2009. - № 5 (28). – С. 29-35.
2. Бойко
О.Ю. Виборці як об’єкт інформаційного впливу під час виборчої кампанії / О. Ю.
Бойко // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей.
- Чернівці : Рута, 2007. - Том 15 - 16. - С. 70-75.
3. Гаєвська Н. В.
Формування іміджу як проекції архетипу в політичній рекламі / Н. В. Гаєвська //
Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - № 3. – С. 15-19.
4. Докаш
О. Ю. Аналіз інформаційно-комунікативних технологій як механізму досягнення
політичного результату / О. Ю. Докаш // Науковий вісник Ужгородського
університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. - Вип. 11. - Ужгород :
Вид-во УжНУ «Говерла», 2009. - С. 29 - 35.
5. Докаш О. Ю.
Політичний герой: персоніфікація міфологічного образу / О. Ю. Докаш // Науковий вісник Ужгородського
університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. – Вип. 13. – Ужгород :
Вид-во УжНУ «Говерла», 2009. – С. 37-40.
6. Петров О. В.
Социологические пиар-технологии в политике [Текст] / Петров О.В. - К. : [б.
и.], 2007. - 288 с.