УЧАСТЬ ПРОФСПІЛОК У ВИРІШЕННІ ТРУДОВИХ СПОРІВ

студентка 3 курсу

Ярошевська Я. Ю.

керівник: к. ю. н., доцент Омельянчик С. В.

Конституцією України кожному гарантується право на працю, а також на належні, безпечні і здорові умови праці. Однак, не кожен може відстояти і захистити ці права та інші інтереси, що виникають з трудових правовідносин. Тому законодавством України передбачається існування професійних спілок - добровільних неприбуткових громадських організацій, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Метою створення цих спілок є саме представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників [2]. Насамперед ця мета реалізуються профспілками під час вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів. Слід зазначити, що роль профспілок у вирішенні розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин наразі є мінімальною. Це спричинено не стільки кількістю законних прав та повноважень профспілок, як відсутністю реальних можливостей їх реалізації на практиці. Профспілки стають все більше формальним органом, а на багатьох малих та великих підприємствах профспілки відсутні або повністю підконтрольні власнику, а трудовий колектив залишається байдужим до профспілкової діяльності [6]. Однак, діяльність профспілок з вирішення трудових спорів вбачається важливою і може досить спростити вирішення таких конфліктів.

Як вже зазначалося вище, професійні спілки можуть приймати участь у вирішенні як індивідуальних, так і колективних спорів. Згідно зі ст. 226 КЗпП: “За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу” [1]. Наразі роль профспілок у вирішенні конфліктів, що виникають між окремим працівником і роботодавцем, є не великою, адже Їх залучення є необов’язковим і передбачається лише на стадії розгляду спору Комісією по трудових спорів. Однак, посередництво профспілок у вирішенні індивідуальних трудових конфліктів на користь їх членів та окремих працівників часто дає змогу більш слабкій стороні конфлікту отримати належну підтримку, здійснивши тиск на роботодавця, змусити його самостійно ліквідувати порушення норм трудового законодавства [4, c. 300].

Слід зазначити, що професійна спілка в разі представництва інтересів працівників під час реалізації останніми права на звернення за захистом діє в їх інтересах. З цього приводу науковці з трудового права зазначають, що професійним спілкам не властивий власний інтерес у сфері виробництва і праці. У них немає своїх інтересів, відмінних від інтересів найманих працівників. Інтерес профспілок полягає в якнайповнішому задоволенні інтересів працівників [5, c. 110].

У деяких випадках професійні спілки опосередковано впливають на вирішення індивідуальних спорів. Наприклад, у ст. 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового договору за ініціативою власника внаслідок зміни в організації виробництва і праці, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення) та з інших причин, зазначених у цій статті, можливе лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації [1]. Так профспілкові організації мають важелі впливу на роботодавця і способи попередити індивідуальний трудовий спір. Окрім того, при порушенні роботодавцем положень ст. 43, вони можуть залучатися при вирішенні трудових спорів про звільнення не від імені особи, але все одно представляючи її інтереси.

Відповідно до ст. 3 ЗУ “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” однією зі сторін колективного трудового спору (конфлікту) є: на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова організація; на галузевому, територіальному рівнях - наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання; на національному рівні - наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання [3]. Як бачимо з цієї норми, профспілки можуть виступати стороною у колективному трудовому спорі, при цьому виступаючи не як самостійний суб’єкт, а представляючи інтереси працівників. Окрім того, працівники можуть скористуватися їх допомогою, не вдаючись саме до представництва профспілкою своїх інтересів. Наприклад, згідно зі ст. 45 КЗпП та ст. 33 Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори та угоди, ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» [2]. Така вимога профспілки про розірвання трудового договору (контракту) із керівником є обов’язковою для розгляду і виконання власником чи іншим органом.

Іншим варіантом вирішення трудового конфлікту за допомогою профспілки залишається організація акцій соціального протесту та оголошення страйку. Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням профспілкової організації, уповноваженої представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом. Профспілковий орган, який очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити роботодавця або уповноважену ним особу не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві – за 15 днів [3]. Організація законного страйку без активної діяльності профспілки є складним завданням для трудового колективу, адже чинне законодавство, крім існуючих вимог про дотримання примирних процедур та термінів щодо інформування роботодавця, має значні обмеження. Так, у ст. 24 Закону “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров’ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків [3].

Тож, як бачимо, попри зменшення довіри працівників до профспілок та їх низьку активність, вони мають низку важелів впливу на роботодавців та можуть значно вплинути на ефективність вирішення трудових спорів. Профспілки можуть брати участь як при вирішенні індивідуальних, так і колективних трудових конфліктів. Основною їх функцією є представництво працівників у трудових спорах, однак вони можуть приймати і опосередковану участь у вирішенні конфліктів між працівниками і роботодавцями. Також профспілки мають деякі важелі впливу для попередження виникнення таких конфліктів. Виходячи з вищенаведеного, можна сказати про те, що роль профспілок залишається значною і їх участь у трудових спорах є важливою для захисту прав та інтересів працівників.

Література:

1. Кодекс законів про працю від 28.01.16 // ВРУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page

2. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14/page

3. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) : Закон України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80

4. Стадник М. П. Новий Трудовий кодекс України: проблеми вдосконалення колективно-договірного регулювання / М. П. Стадник // Правова держава. – 2010. – Вип. 21. – С. 299-305.

5. Іншин М. І. Діяльність профспілок у контексті проекту Трудового Кодексу / М. І. Ішин // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. – 2015. – №14. (т.1) – С. 108-111.

6. Вирішення трудових конфліктів за допомогою профспілки / О. Волохов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://semperlegal.com/ua/novosti/publikatsii/130-virishennia-trudovih-konfliktiv-za-dopomogoyu-profspilki.html