Право/8. Конституційне право

Лахай Є.С.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Захист прав і свобод людини в Сполучених Штатах Америки

Сполучені Штати Америки як самостійна держава були проголошені в 1776 році. Американському народу потрібно ще сім років важкої війни з Англією для захисту своєї незалежності. Тільки в 1783 році за Версальського миру Англія визнала суверенітет заокеанської республіки.

Досліджуючи права людини виникає питання: що розуміти під основними правами, чи можна ототожнювати з конституційними правами? Відсутність чіткого формулювання в ряді конституцій ускладнює відповідь на це питання. Однак, на думку автора, основні права індивіда - це конституційні права. Основні права є суб'єктивними. Ця істина, яка сьогодні очевидна, в ході історичного процесу неодноразово заперечувалась. Тільки на початку XX століття в наслідок тривалих суперечок про поняття суб'єктивного права взагалі і основних прав в особливості кристалізувалося нове розуміння основних прав як суб'єктивних, що дало можливість громадянину посилатись на них перед лицем владних структур [1, с. 156].

В сучасному світі, коли проблема захисту прав людини вийшла за межі кожної окремої країни, виникла необхідність в створенні універсальних міжнародно-правових стандартів, що також є основними правами людини. Ці основні права відображені в ряді важливих міжнародно-правових актів, які встановили загальнолюдські стандарти прав та інтересів особистості, визначили ту межу, нижче якої держава не може опускатися. Це значить, що права і свободи людини перестали бути об'єктом тільки внутрішньої компетенції держави, а стали справою всього міжнародного співтовариства. Сьогодні об'єм прав і свобод особи визначається не тільки конкретними особливостями того чи іншого суспільства, але і «розвитком людської цивілізації в цілому, рівнем і ступенем світ, тим значніший вплив на права і свободи міжнародних факторів» [2, с. 96].

Вже при ратифікації Конституції законодавчі збори штатів під тиском народу вимагали доповнити її статтями про права і свободи громадян. Вони ставили виконання цих вимог як обов'язкової умови вступу в силу Конституції. Тиск широких верств населення, а також вплив Великої Французької революції примусили законодавця до прийняття перших дванадцяти поправок до конституції («Білль про права»), які вступили в силу в 1789 році.

За конституційним Білль про права і відповідно до різних спеціальних положень законів приватні особи захищені від певних видів дискримінації. Багато з цих положень, наприклад укладені в Першій поправці відносяться до питань свободи слова, а положення Четвертої поправки, що стосуються захисту від необґрунтованих обшуків і конфіскацій, забороняють втручання держави в певні сфери індивідуальних активностей. Ці положення, звичайно здійснювані за допомогою судового захисту, виражають прихильність ідеї про те, що конкретні індивідуальні свободи - свобода самовираження, віросповідання та інші, спрямовані проти необґрунтованих втручань уряду в приватне життя - є істотними елементами вільного суспільства. Ці заходи захисту приватного життя звичайно об'єднуються під терміном «громадянські свободи» [3, c. 54].

Також захищені Конституцією США, федеральними законами і законами штатів, індивідуальні права на однакове ставлення до всіх громадян, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей. Ці заходи захисту, звичайно узагальнені під назвою «цивільні права», висловлюють прихильність тому, що певні критичні рішення, що впливають на індивідуальні можливості і матеріальне благополуччя, приймаються не на підставі індивідуальних особливостей, які є безвідносно і не є справедливою основою в обігу з окремими індивідуумами . Ці заходи захисту цивільних прав від подібних дискримінацій існують як в Конституції США, так і в Конституціях окремих штатів, а також у безлічі федеральних і штатних законодавчих актів, які були прийняті протягом багатьох років у відповідь на окремі види дискримінації [4, c. 9].

Головний юридичний засіб, що гарантує рівноправність, - заборона будь-якої дискримінації. У Сполучених Штатах Америки діють численні акти, що забороняють дискримінацію в різних сферах і з різних мотивів: залежно від раси, статі, релігійної приналежності і т. д. У цьому зв'язку слід згадати, насамперед, Акт про расові відносини 1976 і Акт проти сексуальної Дискримінації 1975. Перший із згаданих Актів - визнає дискримінацію за ознаками кольору шкіри, раси, національності, етнічного походження. Закон забороняє як пряму, так і непряму расову дискримінацію, поширюючись на сферу трудових відносин, соціального забезпечення, освіти, забезпечення житлом, торгівлі, реклами і послуг. Органом, покликаним усунути расову дискримінацію, є комісія з расової рівності, члени якої (від 8 до 15) призначаються державним секретарем внутрішніх справ [3, c. 45].

Становлення і розвиток прав людини має тривалу історію, супроводжувався боротьбою доктрин і традицій характерних для тої чи іншої країни. Незважаючи на давність виникнення самої ідеї прав людини, справжній свій зміст вони набувають тільки на основі принципів демократії, свободи, рівності, справедливості, визнання самоцінності людини. На такій основі стало можливим закріплення основних прав людини в конституціях демократичних держав.

Література

1. Конституційне (державне) право зарубіжних країн. Загальна частина. Відповідальний редактор Б.А. Страшун. М., Бек, 2000. - C. 574.

2. Ягур Н.Н. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія / Н.Н.Ягур. - Історія. - Мн. Тесей 2004 - С. 385.

3. Врядування у Сполучених Штатах. Нарис. - Інформаційне агентство Сполучених Штатів, 1989. - С. 128.

4. Конституція США // Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського. - К.: Веселка, 1993. - С. 157.