Право/8. Конституційне право

Шевченко Т.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Структура судової влади в зарубіжних країнах

Структура судової влади охоплює самі суди. Кожен з судових органів розглядає і вирішує конкретні справи абсолютно самостійно, керуючись виключно законом. Носієм судової влади є всі судові органи, а не тільки верховний суд.

У країнах англосаксонської правової системи часто вони являють єдину систему, в якій різні гілки замикаються на єдиний верховний суд.

В той же час в більшій кількості країн континентальної системи права спостерігається тенденція до полісистемності. Це означає, що в країні утворюється декілька незалежних один від одної систем спеціалізованих судів на чолі з своїми вищими судами. Самий яскравий приклад полісистемності надає Основний закон ФРН 1949 року, в якому передбачено встановлення поряд з Федеральним конституційним судом (ст. 92-94) ще п’яти вищих судів: Федеральної судової палати, Федерального адміністративного суду, Федерального трудового суду, Федеральної фінансової палати й Федерального соціального суду, які утворюють спільний сенат [1].

В країнах з романською правовою системою і деяких інших поряд з системою судів загальної юрисдикції (тобто які розглядають головним чином цивільні й кримінальні справи) утворюється окрема система адміністративної юстиції, на чолі з органом, який часто має назву державна рада й виконує також деякі інші функції (Франція, Італія, Болгарія, Чехія), або верховним адміністративним судом (Швеція, Польща).

Військові суди у багатьох країнах у мирний час не утворюються (Австрія), а там, де існують, вони утворюють спеціальну гілку судів загальної юрисдикції. Теж саме можна сказати й про адміністративні суди там, де не утворена замкнута їх система, й про деякі інші спеціальні суди: сімейні, ювенільні (із справ неповнолітніх), трудові, патентні, фінансові (податкові) тощо.

Особливе місце в країнах континентальної Європи займають конституційні суди. У деяких країнах (Франція, Польща) утворюються суди для розгляду справ про конституційну відповідальність вищих посадових осіб. У державах з романською системою права та деяких інших до судової влади відносяться й рахункові палати (Італія).

У мусульманських країнах поряд з державними судами діють шаріатські суди (шаріат – це сукупність релігійних та юридичних норм мусульманського права, основаних на Корані, що діють у країнах, де Іслам є державною релігією).

Структурою судової влади охоплюються, крім судів, деякі інші види державних органів і установ, що обслуговують судову владу. Серед них: 1) органи попереднього розслідування; 2) органи прокуратури (в деяких країнах вони являють собою систему, в інших – ні); 3) адвокатура; 4) судова поліція тощо.

Прокуратура - це орган, функції якого полягають у: 1) кримінальному переслідуванні осіб, які здійснили злочинні діяння; 2) підтримці публічного обвинувачення в суді; 3) нагляді за законністю попереднього розслідування злочинів і утримання осіб у місцях позбавлення свободи; 4) загальному нагляді за дотриманням законності в державі[2].

В переважній більшості країн прокуратури до складу конституційних інститутів не входять, однак основні елементи їх статусу як правило закріплюються в конституціях. Більш детально їх статус регулюється спеціальними законами і судово-процесуальним законодавством.

Адвокатура - це об'єднання висококваліфікованих юристів, що професіонально надають юридичну допомогу фізичним і юридичним особам.

Конституції дуже рідко згадують про адвокатуру. У переважній більшості країн статус адвокатури, як правило, регулюється законами. Але є і виключення. Прикладом є одна з двох адвокатських корпорацій у Великобританії - корпорація баристерів. Ця привілейована корпорація об'єднує найбільш кваліфікованих адвокатів, які мають справу виключно з вищими судами. В її організацію і діяльність держава традиційно не втручається. Крім неї існує корпорація соліситорів, статус якої регулюється Актом про соліситорів. Вони готують справи для баристерів, ведуть менш важливі справи. У Великобританії на будь-яку судову посаду можна потрапити тільки через адвокатуру.

У США найбільш впливовим загальнонаціональним об'єднанням адвокатів є Американська асоціація юристів. Єдиного законодавства щодо адвокатури немає, але є законодавство штатів, судові правила, а в ряді штатів - статути адвокатських об'єднань.

У Франції, Німеччині та інших європейських країнах статус адвокатури регулюється Законами про адвокатуру [3].

Інші допоміжні органи і установи рідко знаходять своє регулювання в Конституціях, але окремі приклади такого регулювання є. Конституція Румунії передбачає судову поліцію, що знаходиться на службі судових інстанцій. Конституція Болгарії встановлює, що слідчі органи знаходяться в системі судової влади і здійснюють попереднє слідство з кримінальних справ.

Література

1. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: підручник: у 4 т. / Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2001 .- 639с.

2. Василевич, Г. А. Конституційне право зарубіжних країн: підручник / Г. А. Василевич, М. М. Кондратович, Л. А. Приходько. - Мн.: Книжковий Дім, 2006. - 480с.

3. Чиркин, В. Є. Конституційне право зарубіжних країн: підручник / В. Є. Чиркин. - 4-е вид. перераб. і доп. - М.: МАУП, 2005. - 669с.