Право/8. Конституційне право
Шило С. В.
Національний авіаційний
університет, Україна
Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.
ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ВИБОРІВ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Вибори - це встановлена
законом державно-правова процедура, під час якої громадяни віддають свої
голоси за кандидата або партію, у результаті чого їхня воля формує виборний
(представницький) орган влади або обирається (займає свій пост) конкретна посадова
особа – президент, мер міста, суддя та ін. До цього визначення можна додати, що
вибори будуть повноцінними та реальними лише за умови, що в конкурентній
боротьбі брали участь два і більше кандидати або кілька партій [1].
Класифікують вибори за
такими критеріями [2]:
1.
Залежно від території їхнього проведення:
- загальнонаціональні,
у масштабах всієї країни;
- регіональні,
що проводяться в межах великих територіальних одиниць (у Канаді – у межах
провінцій тощо);
- місцеві,
що охоплюють адміністративно-територіальну одиницю або місто, тобто поєднують
громадян, що живуть на певних порівняно невеликих територіях, у яких є свої
місцеві виборні органи.
2.
Залежно від того, кого обирають:
- парламентські;
- президентські;
- муніципальні
вибори.
3.
Залежно від способу волевиявлення громадян (виборців):
- прямі
– це вибори, коли між виборцем і кандидатом, за якого він голосує (або між
виборцем і партією), немає проміжних інстанцій, проміжних щаблів. Виборці
безпосередньо обирають конкретну людину на певний пост.
- непрямі
– це такий вид виборів, за якого воля виборців реалізується не прямо, а
опосередковується волею групи виборщиків або реалізується через чинний виборчий
орган. Непрямі вибори – це такі, які мають проміжний щабель. Є два види
непрямих виборів: непрямі і багатоступеневі.
А) Непрямі вибори – коли
за допомогою волевиявлення виборців створюється спеціальна колегія виборщиків
(довірених осіб), які потім від імені виборців уже безпосередньо самі обирають
конкретну посадову особу. Непрямі вибори були введені "батьками-засновниками"
американської Конституції, які вважали, що основна маса громадян США в той час
не була підготовлена для того, щоб обирати президента, і може помилитися в цій
справі. Громадяни, на їхню думку, мали обирати спеціальних людей – виборщиків,
які потім оберуть найбільш гідних. Така система існує в США дотепер.
Б) Багатоступеневі
вибори відрізняються від непрямих, оскільки як виразник волі громадян виступає
не колегія виборщиків, а постійно діючий орган: місцева рада, парламент або
одна з палат парламенту. Так, прийнято вважати, що багатоступеневими є вибори
президента Італії, тому що він обирається колегією, яка складається із членів
нижньої палати парламенту.
Наприклад, у КНР
Всекитайські збори народних представників – китайський парламент – обираються
не безпосередньо громадянами, а нижчими зборами народних представників. Тобто
люди, обрані в один орган, обирають потім своїх представників в інший орган [3].
4.
Вибори також бувають чергові й позачергові.
Чергові вибори
проводяться після закінчення строку повноважень певного органу, тобто строку,
установленого в законі. Вибори можуть бути й позачерговими (достроковими). Вони
проводяться до закінчення терміну повноважень представницького органу або
посадової особи. Якщо це стосується посадової особи, то причина одна – вакансія
посади.
5.
Вибори бувають також додатковими й частковими.
Додаткові вибори можуть
проводитися і не проводитися: це залежить від того, чи є вакансії в
колегіальному органі. Тобто вони проводяться тоді, коли члени парламенту
вибувають із його складу через хворобу, смерть або після добровільної
відставки. Додаткові вибори проводяться в тих округах, де втрачено депутата. В
основному це характерно для країн із численними парламентами. Наприклад, у
Великобританії (де 659 членів нижньої палати), звичайно 1–2 рази на рік
збирають кілька цих вакансій (5, в, 10) і в тих виборчих округах, де відбулася
втрата депутата, проводять додаткові вибори для поповнення загального числа
депутатів до потрібної кількості. Це робиться, щоб усі округи були представлені
й усі громадяни мали своїх представників у парламенті.
Часткові вибори, на відміну
від додаткових, – регулярні, обов'язкові й передбачені законодавством. Часткові
вибори проводяться для часткового відновлення (ротації) колегіального виборного
органу.
Отже, на особливу
увагу заслуговує таке політичне право, як виборче. Наслідком реалізації його є
формування таких ланок державного механізму, як парламент, глава держави,
місцеве самоврядування.
Література
2. Ріяка В.О.
Державне право зарубіжних країн. Загальна частина: Навч. Посіб / В.О. Ріяка,
О.І. Свечкарьов, В.А. Шувалова та ін.. – X.: Вид-во Нац. юрид. акад. України
імені Ярослава Мудрого, 2014. – 186 с.
3.
Шаповал
В.М. Конституційне право зарубіжних країн / В.М. Шаповал. – К.: Юрінком Iнтер ,
2015. – 464 с.