Право/8. Конституційне право

Яценко А. В.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

НЕДОЛІКИ КОСНТИТУЦІЇ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ, СВОБОД ТА ОБОВ᾽ЯЗКІВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

«…Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.»

ст. 3 Конституції України

28 червня 1996 рік назавжди викарбуваний в історії незалежної України. Адже саме цього дня було затверджено найголовніший показник демократичного та вільного суспільства – Конституцію. В її основу було покладено найкращі світові та вітчизняні тенденції розвитку конституціоналізму. Проект Основного Закону був поданий на розгляд ще задовго до закріплення його остаточного вигляду. Спеціальна комісія під головуванням нардепа М. Сироти ретельно по часточкам збирала майбутній текст Конституції з подальшою передачею її на затвердження до Верховної Ради України. Акт приймався постатейно, що викликало великі складнощі. Але на протязі всієї ночі сварками і примиреннями Основний Закон було ухвалено за яким український народ живе донині. Українська Конституція вважається найдемократичнішою у світі. Проте не секрет, що для ефективного державотворення потрібний не лише якісний зміст Акту, а й реальне втілення в життя його положень. І в першу чергу це має проявлятися у сфері забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

Актуальність даної теми полягає у необхідності дослідження основних недоліків Конституції України в розділі «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», недосконалості механізму забезпечення цього розділу. Потрібно знайти оптимальні варіанти розв’язку цієї проблеми.

Дослідженню проблематики забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина приділили увагу такі вчені як М. Тесленко, К. Бабенко, Р. Бедрій, Л.Грицаєнко, В. Шаповал, М. Малишко, С. Серьогіна, В. Скомороха, П. Рабінович, О. Пушкіна, В. Погорілко, М. Оніщук та ін.

За роки чинності Конституції України чітко проявилися її недоліки в частині визначення і забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Задекларовані у ІІ розділі Основного Закону положення, які стосуються невідчужуваності, непорушності, гідності та неподільності основоположних прав і свобод людини дуже часто нівелюються, а то й заперечуються змістом деяких статей цього ж Закону. Конституційний статус більшості прав і свобод прямо залежить від їх подальшого законодавчого регулювання, що унеможливлює нормальне функціонування норм Конституції. Соціальні та економічні права залишаються на папері, оскільки відсутні конкретні механізми та гарантії їх ефективної реалізації [2].

На підставі зазначеного особливої гостроти нині набуває питання удосконалення існуючої системи конституційних гарантій прав і свобод людини в Україні. Розв’язання цієї проблеми передбачає модернізацію вже існуючих юридичних механізмів закріплення та реалізації конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в процесі оновлення Основного Закону [3].

В першу чергу необхідно знизити рівень абстрактності Конституції, декларативності у відповідних конституційних формулюваннях, тобто зробити деякі положення Закону більш конкретними. У зв’язку з цим варто  не лише закріплювати назви прав, а й прописувати їх основні поведінкові складники, елементи. Також потрібно підвищити відповідність невід’ємних прав та свобод людини і громадянина європейським та світовим стандартам. Це має забезпечуватись через надання конституційного статусу не передбаченим в Конституції правам та свободам, які закріплені в міжнародних актах, прийнятих вже після 1996 року. Конче необхідним є посилення гарантованості прав і свобод, тобто зменшення кількості тих конституційних норм, які неможливо втілити на практиці без попередньої законодавчої регламентації. Це дозволить сконцентрувати увагу на тих нормах, які зможуть ефективно діяти в реальності. Варто звернути увагу і на те, що в Конституції не визначено обов’язки державних органів та органів місцевого самоврядування стосовно забезпечення і захисту прав і свобод. Це необхідно виправити для того, щоб у разі їх порушення посадові особи цих органів могли бути притягнені не лише до політичної, а й до юридичної відповідальності. Зважаючи на те, що Україна – багатонаціональна держава, варто повністю відобразити колективні права людей. Це стосується й інших соціальних груп: дітей, інвалідів, іноземців, осіб без громадянства [2].

Конституція України була прийнята за останніми світовими тенденціями. Проте не варто забувати, що відтоді минуло вже майже 20 років. Світ не стоїть на місці. А отже, й Конституція нашої держави повинна удосконалюватися. Модернізація Основного Закону дозволить зробити його більшу гуманістичним, приведе положення до міжнародних стандартів, підвищить ефективність механізмів забезпечення прав і свобод, розширить конституційно-правовий статус людини й громадянина, створить необхідні умови для відповідального ставлення держави до її головного призначення – утвердження, захист і реалізація прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

Література

1. Конституція України Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С.141.

2. Концепція вдосконалення та модернізації Конституції України в частині прав свобод і обов’язків людини і громадянина. [Електронний ресурс] // Права людини в Україні .Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. – 2013. – Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?id1372333004

3. Оніщук М. Проблеми забезпечення прав людини в Україні: від загальної декларації прав людини – до сьогодення / Оніщук М. – К.: Право України. – 2009. - №4. – С. 32.