Психология/ Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Муханова О.М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Конфлікти в освітньому середовищі

Педагогічний процес базується на взаємодії великої кількості людей різних вікових груп, які мають різні погляди, інтереси, цілі, почуття. Цим найчастіше зумовлена неминучість виникнення конфліктних ситуацій. Саме в педагогічному процесі конфлікти можуть володіти величезною руйнівною силою. Навчально-виховний процес проходить в режимі «інтенсивної конфліктності». Якщо їх не можна уникнути, значить, ними необхідно управляти, навчитися їх позитивно використовувати, перетворювати на джерело розвитку освітньої системи.

Підвищена конфліктність в освітньому середовищі, крім того,пов'язана. з високим рівнем напруженості педагогічної праці, підвищеним емоційним фоном, стресонасиченністью взаємин педагогів і адміністрації, пов'язаної з постійним оцінюванням і контролем їх професійної діяльності; високим ступенем невизначеності неформальних і формальних відносин у колективі і т.п. Освітня середа гостро сприймає всі проблеми соціуму (невротичний стиль спілкування в сім'ї, контрастність соціальних статусів і матеріального становища та ін.), Що також зумовлює її конфліктогенність.

Професія педагога, передбачає спілкування з людьми. Спілкування є основним засобом, через який здійснюються навчання і виховання, а будь-яке спілкування важко уявити без періодично виникаючих розбіжностей інтересів, цілей, почуттів і т.д. його учасників, і їх зіткнень - конфліктів.

По-перше, педагогічний процес характеризується рольовою і позиційною асиметрією його учасників. Це проявляється в тому, що викладач і учень, перебуваючи в єдиній системі суспільних відносин, реалізують їх по-різному: для одних педагогічний процес виступає як професійний вид діяльності, для інших - як навчальна діяльність.

Друга особливість пов'язана з відмінністю в ролях: до однієї категорії учасників приписується роль носія соціально значущого досвіду, соціально цінних якостей та здібностей, а за іншою категорією закріплюється роль потенційного реципієнта цього досвіду. Результати дослідження Д.Джемісона і К. Томаса показали наявність високого ступеню нерівності розподілу влади між вчителями та учнями і переважне використання педагогом примусових, авторитарних тактик. Учень в конфлікті з педагогом грає, як правило, пасивну роль.

Завдяки специфіці навчальної діяльності, більшість конфліктів між викладачем і студентом проходить при «свідках» - в цій ролі виступає навчальна група. Як результат, в таких конфліктах більш сильним стає бажання учасників «зберегти своє обличчя», що призводить до того, що сторони займають більш жорсткі позиції. Ймовірно, саме цією специфікою пояснюється велика кількість деструктивних конфліктів у навчальній діяльності.

Можна сформулювати ряд рекомендацій з профілактики і запобігання конфліктів. У першу чергу, необхідно відзначити, що профілактика конфліктів повинна носити комплексний, системний характер. По-перше, необхідно по можливості максимально усувати об'єктивні причини виникнення міжособистісних конфліктів, по-друге, профілактика повинна включати в себе ряд заходів, спрямованих на конструктивне вирішення виникаючих конфліктних ситуацій і, по-третє, вона повинна бути спрямована на зниження суб'єктивних, особистісних причин конфліктів. Розглянемо ці напрямки більш докладно.

Перше - це зниження об'єктивних причин конфліктів. Як показують результати дослідження, конфлікт часто ініціюється наступними діями викладача: необ'єктивна оцінка роботи, прискіпливість, відмова поставити залік або потрібну оцінку на іспиті. Для попередження таких ситуацій педагогу важливо заздалегідь ознайомити учнів про види контролю і про критерії, за якими буде визначатися рівень знань учнів. Іншими словами, студент повинен мати якомога більш чітке уявлення про те, який рівень знань необхідний для отримання тієї чи іншої оцінки і вміння самостійно визначити рівень своєї підготовки. Крім того, необхідно використовувати, як можна більш об'єктивні способи оцінки знань, одним з таких методів може стати тестування. Для більшої об'єктивності такий тест може бути реалізований у вигляді комп'ютерної програми, яка сама оцінювала б рівень підготовки учня. Всі ці рекомендації сприятимуть підвищенню об'єктивності оцінки та самооцінки знань студентів, що призведе до зниження можливостей порушення нормативних очікувань у студентів і тим самим сприятиме зниженню ймовірності виникнення конфлікту з цієї причини.

Зниження числа конфліктних ситуацій буде сприяти зниженню числа конфліктів, проте, як відомо, повне позбавлення від конфліктних ситуацій неможливо, а це означає, що конфлікти будуть мати місце. Тому стає важливим конструктивне врегулювання цих конфліктів. Це є досить актуальною проблемою, особливо для педагогічних конфліктів, тому що дуже велика частка таких конфліктів є деструктивними.

Література:

1. Антонов Г.В. Педагогічні засади запобігання і розв’язання

конфліктів у навчально-виховному середовищі вищого навча-

льного закладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд.пед.наук: спец. 13.00.04 “Теорія та методика професійної

освіти” / Г.В. Антонов. — Харків, 2006. — 20 с.

2. Дурманенко Є.А. Конфлікти в педагогічному процесі: моногра-

фія / Дурманенко Є.А. — Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту

ім. Лесі Українки, 2004. — 287 с.

3. Thomas, K. W. Conflict and Negotiation. Processes in Organizations / K: W. Thomas // Handbook of Industrial and Organizational Psychology, 1992. -Vol.3. -P.889-935.