Фізична культура і спорт/2. Розвиток фізичної культури і спорту в сучасних умовах.

Кондратович А.Б., Шарафутдінова С.У.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Значення культура мовлення тренера ігрових видів спорту

Спілкування тренера зі спортсменами має дуже велике значення. З допомогою мови тренер пояснює, віддає розпорядження, дає оцінку діям спортсмена, вказує на недоліки тощо. Тобто спілкування слугує засобом для навчання, передачі знань, виховання. Особливо важливе значення має спілкування тренера з командою в ігрових видах спорту. Воно повинно бути безперервним, без втрати контакту з кожним гравцем команди. Спілкування тренера з командою протікає у формі підказок у ході гри, вказівок при замінах гравців, роз'яснень та переконань під час тайм-аутів. При цьому важливо правильно обрати момент для тієї чи іншої форми свого втручання.

Тренер ігрових видів спорту повинен вимагати від спортсменів внутрішньо групового спілкування під час гри. Порушення такого спілкування призводить, як правило, до поганої ігрової взаємодії, а часом і конфліктів між гравцями. Якщо тренер бачить, що в процесі гри спортсмени не спонукають, не підтримують один одного, необхідно вказати на цей недолік і спробувати усунути його в процесі тренувальних занять. При цьому особлива роль повинна відводитись лідерам команди.

Ефективність спілкування тренера залежить від його психологічних характеристик, властивостей темпераменту і характеру, психологічних характеристик спортсменів тощо. Ефективність спілкування багато в чому також залежить від педагогічного такту тренера, його манери висловлювання, ступеню використання спортивної термінології, здатності передачі необхідних команд до спортсменів тощо. Мова йде про культуру мовлення тренера зі спортсменами, як складової комунікативної майстерності, яка прямо пропорційна спортивній результативності.

Однією із складових комунікативної майстерності тренера є культура мови, яка ґрунтується на грамотній побудові фраз. Тверде знання граматичних правил дає можливість правильно викладати свої думки, надає мові чіткий, осмислений характер, що полегшує сприйняття і розуміння пояснень, зауважень, команд тренера. Граматично правильна побудова мови забезпечує її змістовність, логічну послідовність, зрозумілість. Культура мови в сукупності з високим рівнем знань і методичною майстерністю призводить до великого авторитету і успіхів в навчально-виховній роботі.

Не мало важливою складовою культури мовлення тренера є простота і ясність висловлювання. Одну і ту ж думку можна висловити в доступній для розуміння формі або навпаки. Уміння розповісти просто про складне, зробити зрозумілим абстрактне ґрунтується на ясності мислення тренера, на образності і життєвості прикладів, що приводяться для пояснення.

Третя складова – виразність, яка досягається підбором потрібних слів і синтаксичних конструкцій і активним використанням основних компонентів виразності усного мовлення – тону, динаміки звучання голосу, темпу, пауз, наголосу, інтонації, дикції.

Інтонація і тональність мови тренера впливають на свідомість і почуття спортсменів, оскільки надають емоційне забарвлення словами і фразами. Тон мови тренера повинен бути спокійним, впевненим, владним. При цьому тренер сам повинен бути розважливим, впевненим у правильності своїх розпоряджень, оцінок дій і вчинків спортсменів. При поясненні суттєвих деталей бажана некваплива мова. Паузи при їх правильному використанні дозволяють краще передати сенс сказаного слова і фрази. Виразність мови тренера визначає динаміка звучання голосу, варіювання його сили. Словарне багатство сприяє образності і виразності мови, а вміле застосування прислів'їв, приказок, метафор робить мову тренера емоційною, піднімає настрій команди. Ясна і чітка вимова (дикція) полегшує розуміння мови, а її недоліки знижують увагу спортсменів.

Четвертою складовою культури мовлення тренера є грамотна вимова слів в повсякденній мові. Деякі тренери допускають помилки в наголосі, застосовують на тренуваннях слова і вирази, що виникли під впливом місцевих діалектів і т д.

Не менш важливою складовою культури мовлення тренера є правильне використання спеціальної термінології. Спеціальна термінологія займає в словниковому запасі тренера велике місце, полегшує спілкування і взаєморозуміння. Знання спортсменами термінології сприяє швидшому оволодінню ними фізичними вправами, збільшує щільність заняття. Неприпустимі в мові тренера фразеологічні звороти, зайві слова, жаргони і, як би він не був роздратований, образливі слова.

Ще однією складовою культури мовлення тренера є небагатослівність – вміння чітко назвати вправу, вказати на помилки і коротко проаналізувати її. Але при цьому необхідно враховувати, що надмірно стиснута мова теж не доцільна.

Культури мови тренера пов'язана з мовноруховою координацією, під якою розуміють вміння одночасно показувати і пояснювати вправу, не порушуючи при цьому ні якості виконання вправи, ні плавності і виразності мовлення. Це вміння особливо слабо розвинене у тренерів з невеликим стажем роботи.

Таким чином, культура мовлення міжособистісного спілкування у спорті (тренера з командою, членів команди між собою) має велике значення. Вона впливає на ефективність передачі інформації тренера до спортсменів, на згуртованість команди, на результати спортивної діяльності. Тому процесу спілкування тренер повинен приділяти велику увагу.

Література:

1. Ильин Е. П. Психология спорта / Е. П. Ильин. – М.: ПЕРСЭ-Пресс, 2005. – 430 с.

2. Станкин М. И. Учитель физической культуры: личность, общение / М. И. Станкин. – М., 1993.– 41 с.