Экономические науки/ 12.Экономика сельского хозяйства

К.е.н. Удова Л.О.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України ”, м. Київ

ЗОНАЛЬНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВ НАСЕЛЕННЯ

 

Особливе місце в сільськогосподарській діяльності господарств населення (ГН) належить спеціалізації, послідовне використання принципів якої відіграє вагому роль у подоланні аграрної кризи. Спеціалізація господарств населення органічно поєднана з їх розміщенням і вказує на те, які види сільгосппродукції, в яких розмірах і на яких площах виробляються на певній території (сільськогосподарській зоні, регіоні тощо), а також виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території.

У даному дослідженні визначимо спеціалізацію господарств населення кожної з трьох сільськогосподарських зон України, їх частку у формуванні пропозиції на аграрному ринку та встановимо сегменти, які потребують цільової державної підтримки з урахуванням спеціалізації виробництва.

Сільську територію можна розподілити на 4 сільськогосподарські зони – Степову, Лісостепову, Поліську та Карпатську. Для зручності проведення дослідження господарств населення розташованих у західних регіонах, було поєднано області Поліської та Карпатської зони в один блок, оскільки їм притаманні подібні природно-кліматичні умови.

У Степовій сільськогосподарській зоні розташовано 9 регіонів, де зосереджено 19,2% сільськогосподарських угідь України, які характеризуються найбільш високим потенціалом продуктивності грунтів. Регіони Степу, де господарства населення мають найбільшу частку сільськогосподарських угідь (44,5% від загальної кількості або майже 7 млн га), є зоною розвинутого овочівництва. У цілому площа, з якої отримано 37,4% овочів вироблених господарствами населення, становить третину площ, відведених під дані сільгоспкультури загалом. Плоди та ягоди – незамінні продукти харчування населення, які містять ряд поживних вітамінів та мікроелементів. У зоні Степу господарствами населення вироблено майже 23% загальної кількості виробленої усіма продуцентами продукції на площі насаджень майже 41 тис. га (27,5% площі насаджень господарств населення або 19,7% національної площі).

Тваринництво – одна з найважливіших галузей, рівень розвитку якої значною мірою визначає продовольчу безпеку держави і якість харчування населення, а значить, і його здоров’я. Стосовно розвитку галузі тваринництва у Степовій сільськогосподарській зоні, варто зазначити, що порівняно з іншими 2 зонами, господарствами населення у 2011 р. було вироблено найбільше свинини та яєць – 145,8 тис. т і 2438,3 млн. шт. відповідно, третину м’яса птиці, яловичини та телятини, 2478,3 тис. т молока або, відповідно 20,7%, 13%, 6,3%, 23,6%, 22,4% від загальнонаціонального виробництва, а у 2015 р. – селяни отримали третину м’ясної продукції та яєць і 1926,3 тис. т молока (без урахування тимчасово окупованої території АР Крим). Виходячи із зазначеного можна констатувати, що Степова сільськогосподарська зона – зона плодівництва та овочівництва з розвинутим свинарством та птахівництвом.

До блоку Поліської та Карпатської сільськогосподарських зон включено 8 регіонів. У 2015 р. господарствами населення даних зон вироблено найбільше, порівняно з іншими двома зонами, картоплі – 8394,2 тис. т, або 41,2% виробленої господарствами населення (40,3% національного виробництва). У зонах Полісся та Карпат ГН вироблено 582,7 тис. т плодово-ягідної продукції, що становить 33,5% зонального виробництва  господарствами населення, або 27,1% національної кількості виробленої продукції усіма виробниками на площі насаджень 58,2 тис. га; 2005,9 тис. т овочів, що становить 25,3% зонального, або 21,8% національного виробництва. Площа, з якої отримано овочі, становила 101,7 тис. га, або 24,7% площі, відведеної під дану культуру у господарствах населення, або 22,7% загальноукраїнської площі.

Стосовно розвитку галузі тваринництва у даних зонах, то господарствами населення виробляється найбільше свинини, яловичини і телятини, молока, третина яєць, четверта частина м’яса птиці. Свинарство у Поліській та Карпатській зонах забезпечує 19,1% національного та 40,4% зонального виробництва даної продукції. Господарствами населення зазначених зон вироблено 109,6 тис. т яловичини і телятини або 37,8% зонального та 28,5% національного виробництва, 3170,1 тис. т молока, що становить 39,9% зонального, або 29,9% національного виробництва, 2598,4 млн. шт. яєць або 37% зонального виробництва, що становить 15,5% загальної кількості яєць, вироблених усіма продуцентами. Виходячи із зазначеного можна констатувати, що дані зони – це зони м'ясо-молочного скотарства з розвинутим картоплярством і плодівництвом.

Лісостепова сільськогосподарська зона охоплює 8 регіонів. У 2015 р. господарствами населення даної зони вироблено картоплі – 8108,5 тис. т (39,8%), або 38,9% національного виробництва. Картоплю зібрано з площі 479,9 тис. га, що становить 37,8% площі господарств населення під даною культурою, або 37,2% загальної площі, з якої зібрали дану продукції усі виробники, що займались її вирощуванням.

У зоні Лісостепу господарствами населення вироблено 672,7 тис. т плодово-ягідної продукції, що становить 38,6% зонального виробництва  господарствами населення, або 31,2% загальної кількості виробленої продукції усіма виробниками на площі насаджень 48,9 тис. га (33,1% площі насаджень господарств населення, або 23,7% загальної площі), 2958,7 тис. т овочів, що становить 37,3% зонального, або 32,1% національного виробництва. Площа, з якої отримано овочі, становила 145,1 тис. га, або 35,2% площі, відведеної під дану культуру у господарствах населення, або 32,4% загальноукраїнської площі. У Лісостеповій сільськогосподарській зоні вироблено 47,3% отриманої господарствами населення загалом кукурудзи на зерно на площі 356,6 тис. га (36,4% зібраної площі господарствами населення, або 8,7% загальної площі усіх виробників України). Зональна частка у виробництві даної культури становила майже 9%.

Стосовно розвитку галузі тваринництва у Лісостеповій сільськогосподарській зоні, то порівняно з іншими 2 зонами, господарствами населення виробляється найбільше м’яса птиці, а також третина яловичини та телятини, свинини, яєць і молока. У 2015 р. ними вироблено 15,4% загальної кількості м’яса птиці, зокрема, у Лісостеповій зоні 73,7 тис. т або 41,9% зонального виробництва, або 6,4% у загальній кількості виробленої продукції, а також 2849,8 тис. т молока, що становить 35,9% зонального, або 26,8% національного виробництва.

Свинарство у Лісостеповій зоні забезпечує 14,3% національного та майже третину зонального виробництва даної продукції. Господарствами населення зони Лісостепу вироблено 2387,6 млн шт. яєць або 34% зонального виробництва, що становить 14,2% загальної кількості яєць, вироблених усіма продуцентами. Виходячи із зазначеного можна констатувати, що дана зона – це зона картоплярства, овочівництва, садівництва з розвинутим м'ясо-молочним скотарством і свинарством.

Враховуючи наведене вище, державна підтримка ГН повинна спрямовуватись на зростання виробництва певної продукції у певному регіоні відповідної сільськогосподарської зони, зокрема, у: Степовій сільськогосподарській зоні: на виробництво овочів у Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській та Херсонській обл., плодів та ягід – у Дніпропетровській обл.; Поліській та Карпатській сільськогосподарських зонах: на виробництво овочів – у Волинській, Львівській та Житомирській обл., плодів та ягід – у Закарпатській, Рівненській та Чернівецькій обл., молока – у Житомирській, Львівській та Івано-Франківській обл., яловичини та телятини – у Івано-Франківській та Львівській обл.; Лісостеповій сільськогосподарській зоні: на виробництво плодів та ягід – у Вінницькій та Хмельницькій обл., овочів – у Полтавській та Харківській обл., яловичини і телятини – у Харківській обл., молока – у Вінницькій, Полтавській та Хмельницькій обл.

 

Дослідження виконано при підтримці НАН України у рамках відомчої теми "Ресурсні можливості розвитку аграрного сектору економіки України" (номер державної реєстрації 0114U001638).