Экономические
науки/ 12.Экономика сельского хозяйства
К.е.н. Удова Л.О.
ДУ «Інститут
економіки та прогнозування НАН України ”, м. Київ
ЗОНАЛЬНА
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВ НАСЕЛЕННЯ
Особливе місце в
сільськогосподарській діяльності господарств населення (ГН) належить
спеціалізації, послідовне використання принципів якої відіграє вагому роль у
подоланні аграрної кризи. Спеціалізація господарств населення органічно
поєднана з їх розміщенням і вказує на те, які види сільгосппродукції, в яких
розмірах і на яких площах виробляються на певній території
(сільськогосподарській зоні, регіоні тощо), а також виробництво яких саме видів
продукції є переважаючим на даній території.
У даному дослідженні визначимо спеціалізацію господарств населення кожної з
трьох сільськогосподарських зон України, їх частку у формуванні пропозиції на
аграрному ринку та встановимо сегменти, які потребують цільової державної
підтримки з урахуванням спеціалізації виробництва.
Сільську територію можна розподілити на 4 сільськогосподарські зони –
Степову, Лісостепову, Поліську та Карпатську. Для зручності проведення
дослідження господарств населення розташованих у західних регіонах, було
поєднано області Поліської та Карпатської зони в один блок, оскільки їм
притаманні подібні природно-кліматичні умови.
У Степовій сільськогосподарській зоні розташовано 9 регіонів, де
зосереджено 19,2% сільськогосподарських угідь України, які характеризуються
найбільш високим потенціалом продуктивності грунтів.
Регіони Степу, де господарства населення мають найбільшу частку сільськогосподарських
угідь (44,5% від загальної кількості або майже 7 млн
га), є зоною розвинутого овочівництва. У цілому площа, з якої отримано 37,4%
овочів вироблених господарствами населення, становить третину площ, відведених
під дані сільгоспкультури загалом. Плоди та ягоди – незамінні продукти
харчування населення, які містять ряд поживних вітамінів та мікроелементів. У
зоні Степу господарствами населення вироблено майже 23% загальної кількості
виробленої усіма продуцентами продукції на площі насаджень майже 41 тис. га (27,5%
площі насаджень господарств населення або 19,7% національної площі).
Тваринництво – одна з найважливіших галузей, рівень розвитку якої значною
мірою визначає продовольчу безпеку держави і якість харчування населення, а
значить, і його здоров’я. Стосовно розвитку галузі тваринництва у Степовій
сільськогосподарській зоні, варто зазначити, що порівняно з іншими 2 зонами,
господарствами населення у 2011 р. було вироблено найбільше свинини та яєць – 145,8
тис. т і 2438,3 млн. шт. відповідно, третину м’яса птиці, яловичини та
телятини, 2478,3 тис. т молока або, відповідно 20,7%, 13%, 6,3%, 23,6%, 22,4%
від загальнонаціонального виробництва, а у 2015 р. – селяни отримали третину
м’ясної продукції та яєць і 1926,3 тис. т молока (без урахування тимчасово
окупованої території АР Крим). Виходячи із зазначеного можна констатувати, що
Степова сільськогосподарська зона – зона плодівництва та овочівництва з
розвинутим свинарством та птахівництвом.
До блоку Поліської та Карпатської сільськогосподарських зон включено 8
регіонів. У 2015 р. господарствами населення даних зон вироблено найбільше,
порівняно з іншими двома зонами, картоплі – 8394,2 тис. т, або 41,2% виробленої
господарствами населення (40,3% національного виробництва). У зонах Полісся та
Карпат ГН вироблено 582,7 тис. т плодово-ягідної продукції, що становить 33,5%
зонального виробництва господарствами
населення, або 27,1% національної кількості виробленої продукції усіма
виробниками на площі насаджень 58,2 тис. га; 2005,9 тис. т овочів, що становить
25,3% зонального, або 21,8% національного виробництва. Площа, з якої отримано
овочі, становила 101,7 тис. га, або 24,7% площі, відведеної під дану культуру у
господарствах населення, або 22,7% загальноукраїнської площі.
Стосовно розвитку галузі тваринництва у даних зонах, то господарствами
населення виробляється найбільше свинини, яловичини і телятини, молока, третина
яєць, четверта частина м’яса птиці. Свинарство у Поліській та Карпатській зонах
забезпечує 19,1% національного та 40,4% зонального виробництва даної продукції.
Господарствами населення зазначених зон вироблено 109,6 тис. т яловичини і
телятини або 37,8% зонального та 28,5% національного виробництва, 3170,1 тис. т
молока, що становить 39,9% зонального, або 29,9% національного виробництва, 2598,4
млн. шт. яєць або 37% зонального виробництва, що становить 15,5% загальної
кількості яєць, вироблених усіма продуцентами. Виходячи із зазначеного можна
констатувати, що дані зони – це зони м'ясо-молочного скотарства з розвинутим
картоплярством і плодівництвом.
Лісостепова сільськогосподарська зона охоплює 8 регіонів. У 2015 р.
господарствами населення даної зони вироблено картоплі – 8108,5 тис. т (39,8%),
або 38,9% національного виробництва. Картоплю зібрано з площі 479,9 тис. га, що
становить 37,8% площі господарств населення під даною культурою, або 37,2%
загальної площі, з якої зібрали дану продукції усі виробники, що займались її
вирощуванням.
У зоні Лісостепу господарствами населення вироблено 672,7 тис. т плодово-ягідної
продукції, що становить 38,6% зонального виробництва господарствами населення, або 31,2% загальної
кількості виробленої продукції усіма виробниками на площі насаджень 48,9 тис.
га (33,1% площі насаджень господарств населення, або 23,7% загальної площі), 2958,7
тис. т овочів, що становить 37,3% зонального, або 32,1% національного
виробництва. Площа, з якої отримано овочі, становила 145,1 тис. га, або 35,2%
площі, відведеної під дану культуру у господарствах населення, або 32,4%
загальноукраїнської площі. У Лісостеповій сільськогосподарській зоні вироблено 47,3%
отриманої господарствами населення загалом кукурудзи на зерно на площі 356,6
тис. га (36,4% зібраної площі господарствами населення, або 8,7% загальної
площі усіх виробників України). Зональна частка у виробництві даної культури
становила майже 9%.
Стосовно розвитку галузі тваринництва у Лісостеповій сільськогосподарській
зоні, то порівняно з іншими 2 зонами, господарствами населення виробляється
найбільше м’яса птиці, а також третина яловичини та телятини, свинини, яєць і
молока. У 2015 р. ними вироблено 15,4% загальної кількості м’яса птиці,
зокрема, у Лісостеповій зоні 73,7 тис. т або 41,9% зонального виробництва, або 6,4%
у загальній кількості виробленої продукції, а також 2849,8 тис. т молока, що
становить 35,9% зонального, або 26,8% національного виробництва.
Свинарство у Лісостеповій зоні забезпечує 14,3% національного та майже
третину зонального виробництва даної продукції. Господарствами населення зони
Лісостепу вироблено 2387,6 млн шт. яєць або 34%
зонального виробництва, що становить 14,2% загальної кількості яєць, вироблених
усіма продуцентами. Виходячи із зазначеного можна констатувати, що дана зона –
це зона картоплярства, овочівництва, садівництва з розвинутим м'ясо-молочним
скотарством і свинарством.
Враховуючи наведене вище, державна підтримка ГН повинна спрямовуватись на
зростання виробництва певної продукції у певному регіоні відповідної
сільськогосподарської зони, зокрема, у: Степовій сільськогосподарській зоні: на
виробництво овочів у
Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській та Херсонській обл., плодів та ягід – у Дніпропетровській
обл.; Поліській та Карпатській сільськогосподарських зонах: на виробництво овочів – у Волинській, Львівській та
Житомирській обл., плодів та ягід – у
Закарпатській, Рівненській та Чернівецькій обл., молока – у Житомирській, Львівській та Івано-Франківській обл., яловичини та телятини – у
Івано-Франківській та Львівській обл.; Лісостеповій сільськогосподарській зоні:
на виробництво плодів та ягід – у
Вінницькій та Хмельницькій обл., овочів
– у Полтавській та Харківській обл., яловичини
і телятини – у Харківській обл., молока
– у Вінницькій, Полтавській та Хмельницькій обл.
Дослідження виконано при підтримці НАН України у рамках відомчої теми
"Ресурсні можливості розвитку аграрного сектору економіки України"
(номер державної реєстрації 0114U001638).