Лісовенкова І. М., ст. викл. кафедри

економічного аналізу та фінансів,

Палієнко Т.Ю.

Національний гірничий університет»(м. Дніпро)

Аналіз іноземного досвіду девальвації національних валют

В умовах глобалізації, суперечливих процесів на валютних ринках, циклічних змін в економіці, що супроводжуються сплесками фінансової нестабільності проблеми курсоутворення набувають все більшої актуальності. Процеси девальвації та ревальвації національної валюти за умов ринкової економіки мають і об’єктивну, і суб’єктивну природу. Перша розкривається у впливі ринкових чинників, а інша – у регулюванні державою. Залежно від того, у якій якості національна економіка інтегрована у світову архітектоніку економічних відносин (як держава-експортер чи як держава-імпортер), формується низка об’єктивних чинників, що впливають на валютний курс на внутрішньому валютному ринку. Не завжди такий вплив є позитивним. Тому для забезпечення реалізації цільових стратегічних пріоритетів макро- і мікроекономічного розвитку такий вплив вимагає адекватного валютного регулювання.

На міжнародній фінансовій арені процес девальвації розглядається не тільки як вимушені заходи уряду, а й також як сильний економічний інструмент, який здатний змінити хід міжнародних торгових відносин. Для того, щоб повністю розглядати подібний важіль, необхідно звернутися до історії.

За весь час існування фінансової системи радикальні зміни припали на 20 століття. Саме після Ямайської конференції 1976 р, починаються видозміни в міжнародній економічній сфері, а саме стратегічне застосування різких висловлювань політиків, зниження процентних ставок, допуск прямих валютних інтервенцій центральних Банків, а також ведення політики кількісного пом'якшення стали складовими нової залежності країн, під назвою «Валютні війни ».

Вперше цей термін став вживатися з 2007 р фахівцями в області фінансів, а також політологами, які цілком пов'язують його з геополітикою.

Незважаючи на те, що в світовій практиці зафіксовано понад 20 прецендентов ведення політики штучного заниження вартості національних валют, з метою підвищення конкурентоспроможності національного експорту, слід надати особливе значення чотирьом найбільш важливих випадках, а саме:

1. Відповідно до оцінок МВФ в період 1990-1997 рр більшість країн Азії мали перехідну економіку. Для припливу інвестицій в цей регіон США всіляко лобіювали питання про прив'язці національних валют до долара США. У середині десятиліття США підняли процентні ставки для боротьби з інфляцією. Щоб утримати фіксовані курси, що розвиваються були змушені теж підняти ставки. Їх валюти стали дорожчати, що гальмувало експорт і збільшувало зовнішню заборгованість. В результаті Азія виявилася у владі сильного фінансової кризи, який був необхідний владі США для покупки стратегічно-важливих і перспективних об'єктів [1-4].

2. До середини 1995 КНР підтримувала плаваючий курс юаня, дозволивши йому зміцнитися до 8,28 за долар (4,8%). Потім Народний банк Китаю приступив до регулярних інтервенцій на біржі, зафіксувавши курс на рівні 8,27-8,28 юаня за долар. Влада Китаю підтримували стабільний курс аж до 2005 р, проте 21 липня 2005 р Китаї відмовилися від практикувалася довгі роки жорсткої прив'язки юаня до долара США і перейшли до розрахунку його курсу в залежності від котирувань кошика основних світових валют. У наступні роки юань зберігав свої позиції і кілька дорожчав, досягнувши в 2014 р курсу в 6,1-6,5 СNY / USD. Проте 11 серпня 2015 року через кризу на фондових ринках і скорочення імпорту в США і ЄС Народний банк Китаю почав політику навмисної девальвації з метою підвищення рівня експорту в усі регіони світу. Дана політика зберігається і по сьогоднішній день [1 -4].

3. Влада США з метою встановлення доларової ліквідності реалізують політику довгострокового знецінення долара. Додаткова емісія завжди веде до інфляції, і тільки країна з домінуючою в світі валютою може дозволити собі дефіцит без втрат. ФРС звично розраховує на те, що нова порція надлишкової доларової маси буде розподілена по світу, і тому не викличе сплеску цін в самих Сполучених Штатах. У грошово-кредитній політиці Вашингтон захищає національні інтереси і не надто переймається про інтереси партнерів, таким чином здійснюючи валютну війну.

4. Напередодні 2013 року, економіка Венесуели перебувала у cтані рецесії. Маючи проблеми на різних щаблях управлінні державою, 8 лютого 2013 р відбулася девальвація венесуельського болівара (VEB) до долара США відразу на 46,5% з 4,30 VEB / USD до 6,30. Подібний підхід нагадав, що крім урядів США, ЄС, Японії і Китаю на планеті живуть ще чимало керівників країн, де основним, якщо не єдиним, способом виходу економіки з рецесії є поліпшення платіжного і торгового балансів за рахунок здешевлення своїх валют. Саме за чужий рахунок, а не шляхом підвищення конкурентоспроможності товарів і налагодженню економічних процесів [1-4].

Аналізуючи іноземний досвід девальвації національних валют, слід розуміти, що навмисна девальвація з метою поліпшення економічних показників проводяться саме тими країнами, які є економічно-розвиненими і які можуть собі це дозволити. Подібні дії не сприяють поліпшенню міжнародних економічних відносин, навпаки, створюються «економічні бульбашки», які можуть «лопнути» в будь-який момент.

З досвіду країн Азії в період 1990-1997 рр слід зазначити, що заручниками валютних воєн є, в першу чергу, країни з перехідною економікою.

Переносячи подібні дані для стратегічного планування уряду України, необхідно підкреслити, що на світовій арені існують досвідчені гравці, які всіляко намагаються здешевити свою продукцію і зробити її більш привабливою в міжнародній торгівлі.

У зв'язку з проблематичною ситуацією з аккупаціі АР Крим та Східних районів, частка експорту енергетичної сировини рекордно знизилася. Саме тому в 2016 році в Україні експорт аграрної продукції досяг рекордних 43% в загальній частці. У 2015 році цей показник був близько 40%. Через рік-два, якщо нинішня тенденція збережеться, половину всього, що Україна буде експортувати - буде вирощено на землі. У 2016 году експорт товарів з України перевіщів імпорт. Згідно з даними Держстату України, обсяги експорту товарів та послуг країни у 2016 году складали 44,885 млрд долларов, імпорту - 44,548 млрд долларов.

Українська економіка поступово відставала від країн-лідерів з точки зору економічної складності, оскільки структура експорту не змінилася в бік більш складних галузей і товарів. Необхідна диверсифікація товарних категорій і лобіювання найбільш перспективних областей, таких як: продукція АПК, металургія і машинобудування.

Якщо зараз Україна не збудує грамотний і далекоглядний план по опору тиску своїх іноземних опонентів, а також розширення та збільшення обсягів експорту, в рейтингу найбільш економічно-розвинених країн в найближчі 20 років вона може так і не виявитися

Перелік посилань

1. Джеймс Рікардс «Валютні війни» [James Rickards Currency Wars: The Making of the Next Global Crisis] 2012

2. О. Буклемишев «Валютные войны: в чем причина?»,[ Oleg Buklemishev "Currency wars: what is the reason?",] Forbes Russia 17.01.2013

3. С. В. Якунін, І. І. Андронов «Теорія і практика девальвації валют» [S.V Yakunin, I.I Andronov "Theory and Practice of devaluation of currencies"] Издательский дом ФИНАНСЫ и КРЕДИТ, 2015

4. Елвіс Пікардо, «Що таке Валютна війна і як вона працює?» [Elvis Picardo, «What Is A Currency War And How Does It Work?»] Investopedia 20.04.2015