Государственное управление/ 2.Современные технологии управления

К.е.н. Гладченко А. Ю.

докторант, Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського

Концептуалізація державного управління в класичних моделях регулювання економічної рівноваги

В контексті всеосяжної глобалізації світогосподарських зв'язків ті країни які демонструють економічну рівновагу менше страждають від фінансових криз, геоекономічних війн, інтеграційного тиску та інших проявів зовнішніх загроз нестабільності. Однак таких країн вкрай мало і результати їх економічних рішень які ведуть до економічної рівноваги скоріше можна вважати випадковістю ніж закономірністю, це підтверджується нещодавніми регіональними кризами які переросли в глобальне явище під час якого лише не багато країн змогли утримати економіку від дестабілізації. Турбулентний розвиток світового господарства і міжнародних економічних відносин свідчить, що наявні теоретичні опрацювання щодо пояснення економічної рівноваги не дозволяють вирішити новітні емпіричні структурні проблеми розвитку в країнах не залежно від ступеня економічного розвитку.

Однак слід визнати, що категорія економічної рівноваги останнім часом зазнає значні трансформації в сучасному світовому господарстві. Тому ключовим аспектом зазначеної проблеми є виявлення меж існуючих теоретичних пошуків у сфері економічної рівноваги, і оцінка ефективності сучасних систем державного управління економічною рівновагою в умовах глобалізації. Економічна рівновага у кейнсіанській моделі визначається обсягом виробництва і національного доходу, тобто сукупної пропозиції, що дорівнює сукупним витратам або сумі обсягів споживання та інвестицій, або сукупному попитові. Рівень зайнятості при цьому буде найвищим. Таким чином за Кейнсом, рівноважний обсяг виробництва і національного доходу - це такий обсяг, який забезпечує загальні витрати економіки, достатні для закупівлі даного обсягу продукту. За рівноважного обсягу виробництва загальна кількість вироблених товарів, дорівнює загальній сумі закуплених товарів (ефективному попитові). Однак базова модель не враховує державних податків, тому допускається, що усі заощадження здійснюються домашніми господарствами, дорівнює національному доходові, а дохід домашніх господарств дорівнює кількості вироблених товарів. Слід зазначити що саме ця теоретична концепція стала користовуватися успіхом у наслідок: відкидання принципів оптимізації та методологічного індивідуалізму в якості обов'язкових передумов для виведення функцій економічних змінних і побудови економічних моделей; внесення фундаментальних змін в економічну теорію, в результаті вдалося довести необхідність активного втручання держави в макроекономічне функціонування ринкового господарства. Таке втручання найкращим чином здійснюється при проведенні макроекономічної політики, яка втілюється в життя на розсуд уряду в залежності від стану економічної кон'юнктури.

Слід підкреслити що, світова економічна криза 30-х роках XX ст. завдала важкого удару по центральній концепції неокласиків про стихійне ринкове регулювання та рівновагу капіталістичної економіки, яке відкидає державне втручання. В нових умовах існування великих монопольних гігантів вільне підприємництво призводить ринкову економіку до краху. Тим не менш, після другої світової війни неокласична школа почала відроджуватися. Представники неокласиків вказували на суперечності регулювання економіки за кейнсіанською логікою, та наполягали на тому, що соціалістична економіка менш ефективна, ніж ринок, хоча останній не ідеальний, але його краще регулювати з допомогою політичного, а не економічного втручання. Відродження неокласичної школи відбулося завдяки дослідженням в області теорій економічного зростання, основоположниками якої були Джеймс Едуард Мід та Роберт Солоу.

Таким чином слід підсумувати що концепцій, що пояснюють сутність державного управління економічною рівновагою досить таки не багато і на сьогоднішній день застосовуються тільки дві концепції - це монетаристська та кейнсіанська моделі. На нашу думку це пояснюється не стільки суперечливістю і недосконалістю деяких теорій скільки зміненими системними елементами в економіці. В результаті цих змін існуючі державного управління моделі перестають об'єктивно співвідноситься з тими подіями, які відбуваються в економіках. Виходячи з вище викладеного слід зробити висновок про не здатності існуючих концепцій державного управління пояснити систему економічних відносин у сучасному світовому господарстві внаслідок зміни взаємозв'язків між структурними елементами системи так і змінами самих структурних елементів. Така зміна як не дивно відбувається досить таки стрибкоподібно і турбулентно. Однак у розумінні суті зміни системоутворюючих факторів у сучасній соціально-економічної формації однозначної думки поки немає, з цього слід з'ясувати існуючі підходи до його розуміння. В таких умовах обґрунтування методологічних імперативів державного управління в постіндустрільаних суспільно-економічних концепціях має значний інтерес з огляду на глобалізацій ні процеси як в світі так і Україні.