Святенко Ю., Плопан Г., науковий керівник – доцент
Левчук О.В.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Проблеми та
перспективи медичного страхування в Україні
Механізм медичного
страхування в Україні перебуває на стадії формування. Сьогодні не існує чіткого
уявлення про систему медичного страхування, яка має бути прозорою та зрозумілою
для громадськості. Проблема погіршення стану здоров’я населення є однією з
першочергових в Україні, але Державний бюджет, з якого фінансується медична галузь,
неспроможний покрити навіть половину її потреб.
Проблему українського
медичного страхування досліджували такі фахівці: Виноградова О., Писанець Е.,
Поліщук М., Рудий В., Сидорчук О., Сизоненко Л., Черкесова В., Черненко В.
Проте дослідження теорії та практики медичного страхування в Україні залишилось
не розкритим. Одним із напрямів, що потребує подальшого дослідження та
вирішення є потреба побудови комплексної, ефективної, загальнодоступної і
справедливої системи медичного страхування, яка могла б увійти в практику.
Для забезпечення
доступності та якості медичних послуг необхідне належне фінансування не лише за рахунок коштів Держбюджету, а й
залучення інших джерел. Одним з найбільш реальних позабюджетних джерел
фінансування є обов’язкове та добровільне медичне страхування [1].
За розрахунками фахівців
обов’язкове медичне страхування (ОМС) зможе поповнити доходи Держбюджету на
7,54 млрд. грн. [3].
Незважаючи на його переваги, впровадження (ОМС) в Україні гальмується.
Альтернативним джерелом
фінансування медицини на сьогоднішній день є добровільне медичне страхування
(ДМС), яке додатково забезпечить надходження близько 1 млрд. грн., та дасть
поштовх до розвитку медичної галузі. Популярність ДМС зростає, про що свідчить
кількість підписаних договорів та збільшення сум страхових платежів.
Зараз на ринку ДМС
працюють близько 30 страхових компаній з іноземним капіталом серед яких «AIG» - американський; «PZU Україна – польський;
«АКВ Гарант» - швейцарський; з вітчизняним капіталом – «Веста», «Інго Україна»,
«ПРОСТО страхування», «Лемма», «Алькона» та ін. На сьогоднішній день медичне
страхування в Україні – абсолютно неприбутковий напрямок страхування. Ринок
медичного страхування розвивається за рахунок корпоративних клієнтів. Що
стосується індивідуальних клієнтів, то їх частка становить лише 5-6 відсотків.
Охочих придбати елітний пакет послуг сьогодні небагато, незважаючи на його
практичність та зручність.
В розвинутих країнах
світу організаційно-економічний механізм медичного страхування сформований, і у
багатьох із них медичне страхування є обов’язковим (Німеччина, Франція, Японія,
Австрія, Бельгія, Нідерланди).
Фінансове забезпечення
охорони здоров’я здійснюється з різних джерел: державного бюджету, коштів
підприємств та внесків приватних осіб. Виділяють такі моделі охорони здоров’я [2]:
· державна, що фінансується
до 90% із бюджетних джерел (Великобританія, Канада). Недолік цієї моделі
полягає в залученні в охорону здоров’я коштів з позабюджетних джерел так як
вони можуть надавати медичну допомогу на договірній основі;
· бюджетно-страхова модель
фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, працездатних громадян у
фонд охорони здоров’я і субсидій держави. Вона переважає у Німеччині, Франції,
Італії, Швеції та ін.;
· приватнопідприємницька
модель фінансується за рахунок реалізації платних медичних послуг і за рахунок
коштів ДМС (США Нідерланди, Південна Корея).
На думку фахівців, зразком
для формування української системи медичного страхування має стати ізраїльська,
яка вважається однією з найефективніших
в світі. [2].
Близько 96% населення
Ізраїлю застраховані і отримують медичну допомогу в рамках 4 лікарняних кас.
Майже половина всіх витрат на медичну допомогу фінансується споживачами. Внески
роботодавців становлять 30 відсотків. Крім охоплення страхуванням основних
медичних послуг, кожна з кас забезпечує додаткове медичне страхування, що
передбачає довготривале лікування в стаціонарі і профілактичні служби,
підвищений комфорт, знижки на ліки, залучення провідних спеціалістів для проведення
обстежень та операцій [2].
Перспективна система має
бути трирівневою і містити такі елементи: державне обов’язкове, сумісне на
підприємстві і добровільне додаткове медичне страхування.
Отже, страховим компаніям
необхідно підготуватися до конкуренції в сфері індивідуального страхування, а
саме побудувати розгалужену агентсько-брокерську мережу, прагнути до створення
власних медичних закладів (таких, як в страхових компаніях «Добробут»,
Українська страхова група, ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське», страхова
група ТАС); переглянути тарифну політику, перевіряти надану клієнтом
інформацію, контролювати дані лікарняної картки при прийнятті рішення про
оплату страхового випадку; продумати строк договорів по ДМС, який не повинен
бути менший року і франшизи для виявлення прихованих хвороб.
Таким чином, формування
механізму медичного страхування в Україні стало можливим завдяки всебічному
вивченню світового досвіду, зокрема ізраїльського. Створена трирівнева система
може стати корисною для реформування вітчизняної системи охорони здоров’я.
Література:
1. Рудень В.В. Фінансування
медичного забезпечення в Україні: проблеми та шляхи розв’язання / В.В. Рудень, О.М. Сидорчук. // Фінанси
України. – 2007. - №8. – С.25-34.
2. Богуславський С.І.
Медичне страхування в Україні: проблеми та перспективи / С.І Богуславський,
Ю.С. Шибалкіна // Зовнішня торгівля право та економіка. – 2008. №4. –
С.83-86.