Домашевська
Б.В.
Буковинської
державної фінансової академії, Україна
НЕОБХІДНІСТЬ
ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Прибутковість та дохідність
підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий
стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності.
Багато вчених намагались пояснити сутність прибутку. Головними з них були
А. Сміт, Д. Рікардо, Карл Маркс, Д.
Ліндсей, Дж. Робінсон, Стенлі Фішер, Річард Шмалензі, Ф.Найт, з радянських вчених - А. Шишкін, А.
Лівшиц, О.О.Орлов, Е. Голубков. Вони зробили великий внесок в історії
формування прибутку.
Прибуток – це основний чинник, який впливає на можливість забезпечення
фінансування багатьох програм підприємства, пов’язаних із розширенням
потужностей, підвищенням якості продукції, зміцненням конкурентної позиції та
виходом на нові ринки. За рахунок прибутку формуються в значному обсязі
бюджетні ресурси держави, здійснюється фінансування розширення підприємств,
соціально-культурних заходів, матеріальне стимулювання працівників тощо.
Підприємці намагаються збільшувати прибуток підприємства. Адже саме
прибуток змушує підприємця здійснювати нововведення, які ведуть до зниження
витрат виробництва, поліпшення якості продукції, а нововведення стимулюють
інвестиції, запровадження нової техніки і технологій. Тому підприємці створюють
певні плани щодо максимізації прибутку [4].
Планування прибутку здійснюється роздільно по усіх видах діяльності підприємства.
У процесі планування прибутку враховуються усі фактори, що можуть впливати на
фінансові результати.
В умовах стабільних цін і можливості прогнозування умов господарювання
плани по прибутку, як правило, розробляються на рік. Підприємства можуть також
складати плани по прибутку на квартал.
Об’єктом
планування є елементи балансового прибутку. При цьому особливе значення має
планування прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
Планування прибутку підприємствами в Україні базується на новій схемі його
формування за окремими елементами, визначеними новим законодавством про
оподаткування прибутку.
На практиці застосовуються різні методи планування
прибутку. Найбільш розповсюдженим є метод прямого рахунка.
При прямому рахунку планований прибуток на продукцію, що підлягає реалізації
в майбутньому періоді, визначається як різниця між планованим виторгом від
реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додаткову вартість,
акцизів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю продукції,
реалізованої в майбутньому періоді. Цей метод розрахунку найбільш ефективний
при випуску невеликого асортименту продукції [3].
Метод прямого рахунка використовується при обґрунтуванні створення нового
чи розширеного діючого підприємства або при здійсненні якого-небудь проекту.
Різновидом методу прямого рахунка є метод поасортиментного планування прибутку
(тобто визначення прибутку по кожній асортиментній групі).
Достоїнством методу прямого рахунка є його простота. Однак його доцільно
використовувати при плануванні прибутку на короткостроковий період.
Для складання
плану прибутку використовуються й інші методи, наприклад, аналіз перекриття
ліміту рентабельності, прогноз рентабельності, аналіз перекриття ліквідності, а
також інші аналітичні методи.
Аналіз ліміту рентабельності
дозволяє оцінити взаємозв’язок планового прибутку й еластичності підприємства
стосовно коливань величини витрат при обороті капіталу. Звичайно будується
система графіків, що показують цю залежність.
Важливе
місце має розрив, що існує між мінімальним оборотом, необхідним для покриття
витрат, і запланованим оборотом. Саме ця різниця характеризує ступінь свободи
підприємства в плануванні обороту капіталу.
Аналіз
перекриття ліквідності заснований на співвідношенні витрат підприємства, що є
грошовими витратами, і амортизацією. У цьому випадку визначається мінімальна
величина обороту капіталу, необхідна для збереження ліквідності підприємства.
Аналітичний метод планування
прибутку заснований на побудові багатофакторних моделей. Він враховує вплив
різних факторів на результати діяльності підприємства [3].
Важливо відмітити те, що прибуток стимулює робітників виробляти більше
продукції, а роботодавців витрачати ресурси раціонально. Підприємство може
забезпечити собі стійке фінансове становище та можливість внутрішнього
інвестування, якщо при здійсненні господарської діяльності буде враховувати
фактори, що впливають на прибуток.
Також у нього появляться можливості для інноваційного характеру [2].
Найприбутковішими у 2009 році були - сільське господарство, мисливство,
лісове господарство (80,2%), освіта (73,8%), охорона здоров’я та надання соціальної
допомоги (67,6%); найзбитковішими були торгівля автомобілями та мотоциклами, їх
технічне обслуговування та ремонт (59,7%), будівництво (52,7%), надання
комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту
(51,5%).
Найбільш прибутковою компанією України названо "Київстар",
найбільш доходною компанією 2009 року став НАК "Нафтогаз
України". "Київстар" за
перше півріччя заробив 2,1 млрд. гривень, При цьому чистий дохід компанії склав
5,7 млрд. гривень.
Сумарний дохід підприємств,
що увійшли до першої сотні, за підсумками першого півріччя 2009 року досяг 334
млрд. гривень. Це 85,5% від номінального ВВП України за цей період [1].
Прибутковість підприємства є не лише гарантом зайнятості підприємств, але й
у певній мірі забезпечує додаткову матеріальну винагороду їх праці та
задоволення ряду їх соціальних потреб, а це, в свою чергу, стимулює працівників
до якісного виконання своїх обов’язків.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.
Державний комітет статистики України [www.ukrstat.gov.ua]
2.
Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств / М.Д. Білик - К.,
Знання, 2008.
3.
Пилипчук О.В. Прибуток як
узагальнений показник господарсько-фінансової діяльності підприємства /
О.В.Пилипчук // Формування ринкових
відносин в Україні: Збірник наукових праць – К., 2010. – №2. – С.26-29.
4.
Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник / С.Ф.Покропивний – Вид
2-ге. – К.: КНЕУ, 2009.