Глобак Д. В.

Науковий керівник: Анчук Л. О.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці.

Проблеми управління дебіторською заборгованістю на підприємстві та шляхи її подолання

Постановка проблеми. На сьогоднішній день економіка України характеризується необґрунтованими політичними подіями, некерованими інфляційними процесами, нестабільністю суспільних зв’язків та іншими несприятливими для розвитку економіки чинниками. Результатом впливу несприятливих чинників на діяльність підприємств є зниження ділової активності даних підприємств, їхня низька платоспроможність, яка зазвичай призводить до кризового стану господарюючих суб’єктів.

         Характерною ознакою низької платоспроможності підприємств є несвоєчасність повернення дебіторської заборгованості, повернення заборгованості в неповному обсязі, що сприяє виникненню сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. А це в свою чергу для підприємства є величиною непокритих витрат, або іншими словами величиною збитку, який в майбутньому може бути покритий. Але все частіше і частіше підприємства не отримують кошти [5].

         Розгляд даної проблеми є актуальним в наш час, оскільки сучасний стан економіки є нестабільним, що в свою чергу призводить до виникнення дебіторської заборгованості, яку більшість підприємств не можуть покрити через брак коштів.

         Важливою передумовою уникнення зазначених проблем є створення належним чином організованої системи інформаційного забезпечення, правильність управління дебіторською заборгованістю призведе тільки до позитивних результатів на підприємстві (збільшення прибутку).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Обліку дебіторської заборгованості присвячені праці Бондаренка О. С., Кияшко О. М., Єдинак Т. С., Ляшенка Н. С., Лищенка О. Г., Бескота Г. М., Гаденко А. Д., Єригіної І.О.

У своїх працях науковці розкривають теоретичні основи дебіторської заборгованості, класифікацію заборгованості, підходи щодо вивчення обліку дебіторської заборгованості вітчизняних та зарубіжних науковців, проте менше уваги приділяють управлінню дебіторської заборгованості.

         Дослідження проблем управління дебіторською заборгованістю є важливим, оскільки на підприємствах заборгованість постійно створюється за рахунок покупців та замовників, які не мають достатньої кількості необхідної грошової суми. Така ситуація спостерігається постійно, і потребує подальшого розгляду.

Формулювання цілей статті. Основною метою статті є узагальнення інформації про дебіторську заборгованість, а також проблеми управління дебіторською заборгованістю. Слід також розглянути перспективи розвитку (погашення) заборгованості за допомогою різноманітних методів (за допомогою методу рефінансування, методу групування дебіторської заборгованості та інших).

Результати дослідження. У процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності на підприємстві виникає дебіторська заборгованість за розрахунками з покупцями продукції, акціонерами, персоналом, бюджетом і позабюджетними фондами тощо. Господарська практика промислових підприємств свідчить, що на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію припадає більше 80 % загального обсягу дебіторської заборгованості, що робить її одним з основних об’єктів фінансового управління підприємства [7]. Адже саме для процесу реалізації є характерним виникнення дебіторської заборгованості.

         Згідно з П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, дебітори – це юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [8].

Виникнення дебіторської заборгованості – це об’єктивний процес, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарської операції [4].

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується в зв'язку зі зменшенням реалізації продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження — позитивно. Необхідно розмежовувати нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові утруднення, тому що підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Кожне підприємство зацікавлене в скороченні термінів погашення належних йому платежів. Тому для зменшення дебіторської заборгованості підприємству необхідно її проаналізувати та впровадити ефективні методи управління [5].

         Головна мета управління дебіторською заборгованістю в умовах економічної кризи полягає в мінімізації її обсягу та строків інкасації боргу.

Підтримуємо думку Бондаренка О. С., який вважає, що для управління дебіторською заборгованістю необхідним є розробка заходів щодо скорочення або стягнення простроченої або сумнівної дебіторської заборгованості [1].

При цьому можуть використовуватися різноманітні методи управління дебіторською заборгованістю, які можна класифікувати на такі групи:

-         юридичні – претензійна робота, подача позову до суду;

-         економічні – фінансові санкції (штраф, пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення постачань продукції;

-         психологічні – нагадування по телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу;

-         фізичні – арешт майна боржника, вироблений органами державної виконавчої служби.

Застосування вище перерахованих методів залежить від строку заборгованості.

Вважаємо, що на підприємстві повинна вестися активна дебіторська політика шляхом ефективного вирішення наступних питань:

-         аналіз дебіторської заборгованості і визначення на його основі загальних принципів надання відтермінування платежу (своєрідного товарного кредиту);

-         розробка правил встановлення термінів товарного кредиту;

-         розробка методів оцінки надійності покупця;

-         встановлення правил визначення суми товарного кредиту, що надається одному покупцеві;

-         розробка способів «збору» дебіторської заборгованості;

-         побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

          Основною умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора. Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграють планування, організація та контроль роботи з дебіторами.

          При управлінні дебіторською заборгованістю найбільше значення набуває здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства.

          Як показує практика, вірогідність повернення боргів у Західній Європі становить 85 - 95%, особливо тих, строк яких не перевищує піврічного періоду. На території СНД можливість повернення боргу легальними методами значно нижча і на практиці не перевищує 60% [7].

При управлінні дебіторською заборгованістю необхідно використовувати нові форми її рефінансування, контролювати стан розрахунків з покупцями по простроченій заборгованості, орієнтуватися на більше число покупців, стежити за станом дебіторської і кредиторської заборгованості, надавати знижки при достроковій оплаті. Рефінансування дебіторської заборгованості – система фінансових операцій, яка забезпечує прискорену конверсію дебіторської заборгованості грошовими активами.

На світовому ринку і в Україні діє механізм повернення дебіторської заборгованості, що передбачає декілька методів рефінансування дебіторської заборгованості (рис. 2):

Рис. 2. Методи рефінансування дебіторської заборгованості господарства.

 

Факторинг – продаж дебіторської заборгованості на користь фа­кторингової компанії чи банку. На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може при­дбати в підприємства – продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками. Підприємства посту­паються правом на одержання грошей згідно з платіжними документа­ми на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винаго­роди факторинговій фірмі, розмір якої залежить від ризиковості опера­ції, діючої відсоткової ставки та строків настання платежу).

Зміст обліку або дисконту векселів полягає в тім, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред’явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічною суттю операції дисконтуван­ня є дострокова реалізація векселя його держателем банку і переведен­ня комерційного кредиту в банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає на цей вексель у строк платежу, також називається дисконтом.

Форфейтинг – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акце­птовано імпортером. Продавцем вимог за форфейтингом може бути під­приємство, яке виконало зобов'язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість з метою зменшення кредитного ризику та поліпшення ліквідності (платоспроможності). Форфейтинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і є також од­нією із форм трансформації комерційного кредиту в банківський.

На нашу думку, вище названі методи рефінансування сприяють ефективному управлінню дебіторської заборгованості, оскільки є можливість підприємству повернути свої кошти в більшій мірі.

Висновки. Наслідки фінансової кризи, що відчувають тим чи іншим чином практично всі суб’єкти господарювання а Україні, вимагають пошуку принципово нових підходів до управління дебіторською заборгованістю підприємств. Комплексне вирішення проблеми оптимізації її структури, а також прискорення терміну її погашення можливе за допомогою диверсифікації покупців продукції, суворого планування заборгованості, постійного її моніторингу та застосування сучасних форм її рефінансування.

Таким чином, для зменшення розміру дебіторської заборгованості необхідно:

1.      визначати ступінь ризику не уплати рахунків покупцями;

2.      збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;

3.      контролювати співвідношення  дебіторської  заборгованості і кредиторської заборгованості;

4.      вести оперативний контроль за надходженням готівки;

5.      своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

6.      вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;

7.      своєчасно надавати платіжні документи;

8.      припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну.

Але, можна використовувати й зарубіжний метод (валовий) управління дебіторською заборгованістю. Суть валового методу полягає в тому, що підприємство надає покупцям і замовникам знижки, які діють протягом певного терміну. Однак, якщо покупець сплачує кошти за надані послуги чи куплену продукцію в термін, коли закінчилася знижка, то дана знижка для нього буде штрафом. Це ефективний спосіб уникнення дебіторської заборгованості. Адже, дебіторська заборгованість зумовлює нестачу на підприємстві фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, погашення поточних зобов'язань, сприяє зростанню ризику зменшення прибутку. Є тим чинником і фактором, за яким слід постійно спостерігати і не просто удосконалювати методику обліку, але й шукати прогресивні методи подолання заборгованості. Оскільки дебіторська заборгованість – це той мінус, який підприємство може здобути у майбутньому, тобто зменшення прибутку, фінансової стійкості, ліквідності.

Перспективи майбутніх розвідок. Удосконалення обліку дебіторської заборгованості залишиться провідним питанням, оскільки це невід’ємна складова функціонування будь – якого підприємства. Заборгованість постійно буде наявна на підприємстві, однак чи це буде проста тимчасова заборгованість чи безнадійна, вже залежить від самого підприємства та його методів зменшення й обліку заборгованості.

         Отже, кожне підприємство самостійно для себе повинно вирішити, який метод використовувати при управлінні дебіторською заборгованістю, який метод буде найефективнішим.

 

Список використаних джерел:

1.     Бондаренко О. С. Сучасні підходи до обліку дебіторської заборгованості у вітчизняній та зарубіжній практиці господарювання./Бондаренко О. С.//Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - № 18. – С. 36 – 39.

2.     Бескота Г. М., Лищенко О. Г. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління підприємством./Бескота Г. М., Лишенко О. Г.//Держава та регіони. – 2009. - № 1. – С. 114 – 117.

3.     Іляшенко Н. С. Організаційно – економічний механізм управління дебіторською заборгованістю./Іляшенко Н. С.//Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємство. – 2009. - № 5. – С. 73 – 78.

4.     Кияшко О. М. необхідність облікового забезпечення управління дебіторською заборгованістю підприємства./Кияшко О. М.//Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 3. – С. 190 – 196.

5.     Єдинак Т. С. Проблеми управління дебіторською заборгованістю підприємств в умовах фінансово – економічної кризи./Єднак Т. С.//Держава та регіони. – 2009. - № 3. – С. 54 – 57.

6.     Курта Н. В. Сучасні проблеми управління дебіторською заборгованістю. /Курта Н. В.//Держава та регіони. – 2008. - № 6. – С. 370 – 373.

7.     www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.

8.     www.ukrstat.gov.ua  – Бібліотека Бухгалтерського Обліку.

9.     www.lib.com.ua – Електронна бібліотека.

10.  www.nbuv.gov.ua – Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського.