Павленко М.А.

Буковинська державна фінансова академія,

м. Чернівці

Бюджетний процес та шляхи його вдосконалення в Україні

Бюджет завжди був важливим знаряддям впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. З його допомогою держава, розподіляючи і перерозподіляючи валовий внутрішній продукт, здійснює вплив на формування структури виробництва, результати господарювання, проведення соціальних перетворень. Використання бюджету як інструменту регулювання економіки ускладнене впливом на діяльність учасників бюджетних відносин багатьох як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, що визначаються соціально-економічним середовищем в країні та в світі.

Одним із завдань бюджетного процесу є забезпечення керованого і передбачуваного впливу на зміст бюджету цих чинників, в результаті якого співвідношення бюджетних доходів і видатків відповідає фінансовій політиці держави. Організація бюджетного процесу потребує вибору раціональних схем взаємодії його учасників, удосконалення методів складання та виконання бюджету і здійснення бюджетного контролю.

Після проголошення незалежності, Україна почала розбудову бюджетної системи на засадах, характерних для країн з ринковою економікою. При цьому використовувався досвід інших країн, зокрема Франції, яка надавала фінансову і технічну допомогу у впровадженні казначейської системи касового виконання бюджету. Однак непослідовна фінансова політика України є причиною певної нестабільності державних фінансів. Подальше вдосконалення бюджетного процесу в Україні обумовлене високим рівнем концентрації доходів у центральному бюджеті, що підриває фінансові основи місцевого самоврядування. Суттєво обмежені бюджетні повноваження місцевих органів представницької та виконавчої влади, залишається невирішеною проблема бюджетного регулювання і фінансового вирівнювання. Організація бюджетного процесу потребує вибору раціональних схем взаємодії його учасників, удосконалення методів складання та виконання бюджету і здійснення бюджетного контролю.

Вивченню бюджету, який є основою фінансового забезпечення функцій держави та інструментом її впливу на соціально-економічний розвиток, приділяли увагу у своїх працях Ш. Бланкарт, Дж. М. Кейнс, І. Озеров, В. Федосов, Т.В. Жибер та інші.

Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних та зарубіжних фахівців, здійсненим у галузі теорії та організації бюджетного процесу, слід зауважити, що до цього часу багато проблем не знайшли свого остаточного вирішення. У першу чергу потребує дослідження мотивація учасників бюджетного процесу та механізми узгодження їх інтересів на усіх його стадіях. Існує необхідність підвищення рівня бюджетного планування та удосконалення організації виконання бюджету, його оптимізації з метою забезпечення найбільш ефективного акумулювання та використання бюджетних коштів.

Роль бюджету сучасної держави не обмежується тільки фінансовим забезпеченням виконання її функцій. Особливої уваги заслуговує вчення

Дж. М. Кейнса, який вперше чітко визначив його роль у реалізації фінансової політики держави. При цьому багатогранність та постійний розвиток бюджету ускладнює його вивчення. Відображення в бюджеті інтересів уряду та парламенту обумовлює необхідність вивчення соціологічних та політичних аспектів взаємодії цих гілок влади у бюджетному процесі.

Номінальне та відносне (до ВВП) збільшення бюджетів розвинених країн у ХХ столітті пов'язане із зростанням ролі держави у контексті виконання нею наступних функцій: управлінської функції (має два полюси прояву – представницький парламентаризм та диктатуру); функції збереження державного суверенітету та конституційного ладу; функції соціального захисту та забезпечення; функції гаранту прав людини; функції забезпечення розвитку суспільства; економічної функції; представницької функції (забезпечення гідного місця у світовому співтоваристві і проведення міжнародної політики); функції захисту природного середовища. Цю закономірність, на яку вперше звернув увагу А. Вагнер, досліджували Б. Болдирєв, І. Озеров, Дж. Стігліц та інші вчені. При цьому відмічається, що уряд і парламент мають виступати взаємно обмежуючими силами у бюджетному процесі. Організація бюджетного процесу базується на бюджетному устрої країни і встановлених ним принципах побудови бюджетної системи, які фіксуються у бюджетному законодавстві. При цьому головну роль відіграють два ключових принципи, що характеризують взаємопідпорядкованість бюджетів та взаємодію різних суб'єктів бюджетного процесу – єдності і самостійності. Водночас трактування цих принципів різними авторами та в офіційних документах досить різниться. В роботах Ш. Бланкарта та І. Озерова принцип єдності характеризується як заборона формування в державі кількох паралельних державних фондів. На думку В. Опаріна, „єдність” означає складання і затвердження зведеного бюджету країни.

Згідно із трактуванням більшості економістів сутність бюджетного процесу становить – діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням, виконанням бюджетів і контролем за їхнім виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, яка регламентована нормами права.

Однак є необхідність уточнення змісту бюджетного процесу, на основі чого запропоновано його визначення у широкому й вужчому розумінні. Широке трактування бюджетного процесу полягає в тому, що уся діяльність органів законодавчої, виконавчої, судової влади у бюджетній сфері має бути підпорядкована суворим регламентним нормам, які забезпечують законність, доцільність і результативність цієї діяльності. У вужчому розумінні бюджетний процес визначено як діяльність законодавчих, виконавчих і судових органів влади, пов’язану з формуванням цілей і завдань бюджетної політики на наступний бюджетний рік і середньострокову перспективу, складанням, розглядом і затвердженням бюджетів, оцінкою одержаних результатів і контролем на усіх цих етапах, організацією управління цієї діяльності.

З усього вищенаведеного можна зробити висновок, що бюджетний процес – досить складне явище, яке має розглядатися за його елементами, до яких відносяться стадії, учасники та методи, інструменти і моделі. Крім того, доцільно враховувати внутрішні і зовнішні чинники впливу на прийняття бюджетних рішень.

Аналіз елементів бюджетного процесу та їх загального змісту дозволяє виділити та згрупувати такі ознаки бюджетних процесів :

- розробка, поряд із складанням плану на наступний бюджетний рік, кількарічного бюджетного прогнозу;

- обов'язкове відображення в бюджеті, окрім доходів та видатків, джерел фінансування дефіциту або напрямів використання профіциту у випадку їх появи;

- розробка та використання методів фінансової безпеки щодо показників бюджету: встановлення граничного розміру державних запозичень, державного боргу, забезпечення всіх запланованих видатків доходами тощо;

- використання сучасних технологій, таких як програмний формат бюджету, складання бюджету „з нуля” та касовий метод виконання бюджету тощо;

- створення державного органу (чи органів), на який покладена організація складання, виконання та формування звіту про виконання бюджету;

- розробка процедур і механізмів узгодження між законодавчою та виконавчою владою проблемних питань (створення узгоджувальних комітетів чи комісій);

- обмін контрольними розрахунками та запитами між органами центральної влади та місцевими органами влади стосовно розподілу бюджетних доходів і видатків;

- розробка методів управління бюджетними призначеннями, що впливають на їх розмір (секвестр і процедура розподілу додаткових надходжень) або змінюють їх спрямування (взаємні розрахунки);

- публікація звіту про виконання бюджету та прийняття парламентом рішення щодо його виконання.

Виходячи з дослідження теоретичних засад бюджетного процесу, сформульовані такі завдання його вдосконалення в Україні:

- забезпечення складання бюджету, що забезпечує реалізацію соціально-економічної та фінансової політики держави;

- обмеження дії на бюджет негативних чинників, впливу яких можна уникнути: невиправданих бюджетних рішень, використання недостовірних методів планування бюджетних показників;

- забезпечення налагодженої і прозорої організації бюджетного процесу через: використання новітніх методів бюджетування, спрямованих на підвищення ефективності використання бюджетних коштів; розробку єдиної методики планування доходів та видатків бюджету, що забезпечить більш продуктивний обмін інформацією між учасниками бюджетного процесу;

- уникнення дублювання бюджетних прав учасників бюджетного процесу;

- забезпечення відповідності виконання бюджету запланованим показникам та ефективності не тільки поточного і наступного, а і попереднього бюджетного контролю.

На основі дослідження організації бюджетного процесу визначено критерії оптимізації бюджетного процесу: максимальна однозначність і прозорість бюджетних показників; достатній обсяг інформації, якою обмінюються органи Міністерства фінансів України та розпорядники коштів; мінімізація часового розриву між складанням проекту бюджету та початком бюджетного року; обмеження кількості читань під час розгляду бюджету з врахуванням інтересів законодавчої влади; строк затвердження центрального бюджету, максимально наближений до початку бюджетного року, але з урахуванням часу на затвердження місцевих бюджетів; мінімізація касових розривів під час виконання бюджету; відсутність дублювання бюджетних повноважень учасників бюджетного процесу; повнота, достовірність та своєчасність звітності.

Список використаних джерел:

1. Жибер Т.В. Теоретичні аспекти бюджетного устрою // Фінанси України – 2008. – № 11. – С. 11-15. – 0,2 д.а.

2. Петрушенко О.А. Проблеми узгодження та затвердження Державного бюджету України // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – К.:КНЕУ, 2010. – Вип.2. – С. 457-464. – 0,3 д.а.

3. Савченко А.П. Бюджетна політика України на сучасному етапі та її реалізація в бюджетному процесі // Фінанси України – 2009. – № 8. – С. 7-12. – 0,2 д.а.