Буковинська державна фінансова академія

М.М. Урсуляк

Науковий керівник:

к.е.н.Е.О.Юрій

 

 

Напрямки удосконалення державного фінансового контролю в Україні

 

           В статті висвітлено основні проблеми державного фінансового контролю в трансформаційній економіці України та запропоновано основні шляхи їх вирішення.

The basic problems of state financial control are reflected in the transformation economy of Ukraine and the basic ways of their decision are offered in the article.

 

 

За роки державної незалежності в Україні сформовано основні  інституційні складові  сучасного демократичного суспільства. До останніх відноситься державний фінансовий контроль – система, яка за формальними ознаками перейшла у спадок від адміністративно-командної економіки, однак набула якісно нових характеристик і за нових умов має виконувати  відповідні функції.

Від стану державних фінансів, ступеня їх прозорості, ефективності  використання державної власності значною мірою залежать довіра до держави з боку власних громадян та зарубіжної спільноти, умови розвитку бізнесу, інвестиційний клімат. Значним фактором впливу на стан державних фінансів є чинна система державного фінансового контролю. Оскільки  становлення державного фінансового контролю в Україні відбувалося одночасно із процесом державотворення і переходом до ринкових відносин, то відсутність належної уваги при формуванні системи державного фінансового контролю призвела до виникнення необхідності її вдосконалення, що і пояснює актуальність теми даного дослідження.

Окремі питання фінансового контролю досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. При цьому одна група авторів розглядала контроль як функцію фінансів (М. Білуха, І. Бєлобжецький, О. Василик, В. Опарі,   А. Яковлєв). Інша приділяла більше уваги організації та методам фінансового контролю, вбачаючи в ньому функцію управління (В. Авер’янов, О. Амосов, О. Андрійко, Г. Атаманчук, В. Афанасьєв, Ю. Битяк, Т. Коломоєць, О. Машков, В. Міщенко, Н. Нижник, Г. Одінцова, О. Рябченко, Ю. Тихомиров).

Учені-юристи аналізують контроль як інститут фінансового права (Є. Алісов, Л. Воронова, О. Горбунова, О. Дзісяк, О. Козирін, В. Смагін, Н. Хімічова та ін.).

Сферу інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління та державного фінансового контролю досліджував В. Наумов, Т. Проценко, В. Тронь, В. Шамрай.

Разом з тим, дехто з сучасних російських та українських фахівців з питань фінансового контролю (Л. Вороніна А. Ковальов, В. Симоненко,     В. Родіонова, С. Шохін та ін.), аналізуючи сутність державного фінансового контролю в умовах ринку, не приділяли значну увагу його здійсненню в муніципальній сфері.

В останніх працях М. Білухи і Є. Калюги розкриваються специфічні  особливості переважно фінансово-господарського контролю; В.Шевчука – контролю господарських систем в суспільстві з перехідною економікою;      С. Клімової, М. Романіва, Л. Савченко, І. Стефанюка – державного фінансового контролю взагалі та фінансового контролю за господарською діяльністю підприємницьких структур.

Певний внесок у розвиток теорії фінансового контролю зроблено Д. Ірвіним, який спробував виявити особливості організації внутрішнього фінансового контролю на основі його дослідження як складової частини єдиної системи управління бізнесом. Основні риси державного та незалежного аудиту характеризує у своїх публікаціях американський вчений Дж. Робертсон.

Становлення в Україні державного фінансового контролю відбувалося одночасно із процесом державотворення і переходом до ринкових відносин. На жаль, розбудові державного фінансового контролю у пер­ші роки незалежності не було приділено належної уваги, що призвело до багаторічного зволікання з формуванням його цілісної системи.

Недоліки  діючої сис­теми фінансового контролю  можна звести у три групи.

Першу групу складають недоліки правового характеру. Це відсутність законодавчих рішень щодо формування цілісної системи фінансо­вого контролю в державі. Зокрема, законами не визначено:

-       загальної процедури фінансового контролю; переліку органів і суб'єктів, яким делеговано право на здійснення державного фінансового контролю;

-       статусу, функцій і повноважень органів і суб'єктів спеціалізованого державного фінансового контролю, їх взаємовідносин і підзвітності;

-       повноважень вищих органів державної влади в системі фінансового контролю;

-       єдиного методологічного забезпечення фінансового контролю в частині встановлення системи економічних показників, які відображають стан фінансової дисципліни, та методики їх розрахунку;

-       механізму внутрішнього контролю дотримання чинного законодавства в системі фінансового контролю.

До другої групи віднесено недоліки організаційного характеру, які, по суті, є не реалізацією на практиці наданих законодавством органам державного фінансового контролю повноважень з організації і здійснен­ня контролю. Це:

-       порушення принципів дерегулювання підприємницької діяльності;

-       недостатня участь в розробці нових і удосконаленні чинних законодавчих і нормативних актів з фінансових питань;

-       недостатня увага контрольним діям, які забезпечують профілактич­ну функцію контролю;

-       відстороненість органів державного фінансового контролю від роз­робки, обговорення і прийняття організаційно-правових заходів щодо недопущення фінансових порушень [2, 320];

-       недостатня робота з громадськістю по роз'ясненню завдань держав­ного фінансового контролю і з забезпечення усунення допущених пору­шень; невизначеність всіх сфер державного фінансового контролю (через що в плановому порядку не здійснюється зовнішній спеціалізований дер­жавний фінансовий контроль за фінансово-господарською діяльністю державних підприємств, а також державних фондів, які не входять до складу зведеного бюджету, за використанням іноземних інвестицій, дотриманням вимог чинного законодавства з приватизації, роботою трастів з коштами приватних осіб);

-       недостатнє застосування в контрольно-ревізійній роботі методик, спрямованих на визначення ефективності використання державних фінансових ресурсів;

-       невиконання положень чинного законодавства в частині забезпечення належної взаємодії між органами державного фінансового конт­ролю, що посилює дублювання і паралелізм в роботі;

-       відсутність механізмів виконання положень законів, які визнача­ють відповідальність за перешкоджання контрольним діям;

-       порушення прав підконтрольних суб'єктів.

Третю групу складають недоліки методологічного характеру, серед яких основним є відсутність методологічного забезпечення ос­новних форм фінансового контролю (специфічних процедурних стан­дартів) [1, 45].

Тому особливістю сучасного етапу розвитку системи державного фінансового контролю, яка дала можливість його виокремити, є спрямованість зусиль державних органів на завершення процесу становлення цієї системи, що вимагає єдиного законодавчого визначення понять „державний фінансовий контроль", його об'єктів і суб'єктів, організації взаємодії між контролюючими органами, єдиного правового визначення методів здійснення фінансового контролю, створення правових засад щодо обмеження кількості суб'єктів контролю.

З огляду на існуючі в Україні передумови реформування системи фінансового контролю, є необхідність здійснювати розв'язання його проблем в таких напрямах:

-      визначення єдиних концептуальних засад організації цього контролю;

-      оптимізації ор­ганізаційної структури державного фінансового контролю,

-      уточнення і розмежування функцій органів державного фінансового контролю,

-      стандартизації форм і методів контрольної діяльності,

-      удосконалення кадрового забезпечення системи державного фінансового контролю,

-      покращання матеріально-технічного, наукового та інформаційно-аналітичного забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю.

Отже, особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що найяскравіше проявляється в контрольній функції самих фінансів. Тому невідкладною справою є формування в країні ефективного державного фінансового контролю, який функціонував би як єдина система, а це значить формування цілісної бази фінансового законодавства.

 

Список  використаних джерел:

1. Барабаш Н.С., Никонович М.О. Удосконалення системи державного фінансового контролю / Н.С. Барабаш, М.О. Никонович // Фінансовий контроль. – 2005. – №3 (26). – С. 44-47.

2. Грінчук М.С. Реформування системи державного фінансового контролю / М.С. Грінчук // Вісник ЧТЕІ. – 2008. – №4. – С. 317-322 .

3. Гуцаленко, Л.В. Державний фінансовий контроль / Л.В.Гуцаленко, В.А.Дерій, М.М.Коцупатрий. – К. : ЦУЛ, 2009. – 424 с.

4. Закраєвська Т.Н. Концептуалізація державного фінансового контролю в Україні / Т.Н. Закраєвська // Вісник ЧТЕІ. – 2006. – № 2. – С. 247-255.

5. Клець Л.Є. Державний фінансовий контроль бюджетних установ в Україні / Л.Є. Клець // Економіка промисловості. – 2008. – № 3. – С. 28-37.