Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Сидорук Н.Л., доц. Балдинюк А.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Система управління економічними ризиками господарської діяльності підприємства

 

Сучасне підприємство постійно має справу з різними видами ризиків, кожен з них може відігравати вирішальну роль в господарській діяльності. Ризик слід розглядати як невід’ємний елемент процесу існування організації на ринку. Фактично, якщо основною метою функціонування організації є максимізація прибутку, то отриманий прибуток є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Марно було б сподіватися, що отримання більш-менш значних прибутків не пов’язано з серйозними ризиками.

Наявність ризику змушує підприємців здійснювати його управління. Підприємець вирішує, який рівень ризику для нього прийнятний, і шукає способи уникнути небажаних ризиків. Такі дії в економічній науці називаються системою управління ризиками. Це особливий вид діяльності, спрямований на кінцеві результати діяльності підприємства.

Дане питання розглядалось вітчизняними та зарубіжними вченими. В працях Балабанова І. Т., Вітлінського В. В., Гамзи В. А., Гольдштейна Г. Я., Гранатурова В. М., Гуца А. Н., Єкатеринославського Ю. Ю., Камінського А. Б., Лук’янової В.В., Наконечного С. І., Хохлова Н. В., Чернової Г.В.,  розглядаються сутність підприємницького ризику, методи управління ризиками, математичні моделі управління ризиками, тощо.

Система управління ризиками складається з двох підсистем: об’єкта управління і суб’єкта управління.

Об’єкт управління – це ризик, ризиковані вкладення капіталу й економічні відносини між суб’єктами в процесі підприємницької діяльності. Суб’єктом управління виступає спеціальна група людей, що здійснює цілеспрямоване функціонування об’єкта управління, використовуючи різні прийоми і способи управлінського впливу.

Організацію процесу управління ризиками на підприємстві можна здійснювати за такими етапами [1]:

1.     Перший етап – визначення мети ризику і мети ризикованих вкладень капіталу. Мета ризику – це результат, який необхідно одержати; мета ризикованих вкладень капіталу – одержання максимального прибутку.

2.     Другий етап – одержання інформації про навколишнє середовище, яка необхідна для прийняття рішення. На основі аналізу інформації і з урахуванням міри ризику можна правильно визначити імовірність настання ризикованої події, знайти ступінь ризику й оцінити його вартість. Під вартістю ризику слід розуміти фактичні збитки підприємця, затрати на зниження величини цих збитків чи затрати по відшкодуванню таких збитків та їх наслідки.

3.     Третій етап – на основі наявної інформації про навколишнє середовище, імовірність, ступінь і величину ризику розробляються різні варіанти ризикованого вкладення капіталу і проводиться оцінка їх оптимальності шляхом зіставлення очікуваного прибутку і величину ризику.

4.     Четвертий етап – дії, що дозволяють правильно обрати стратегію і прийом управління ризиком, а також способи зниження ступеня ризику. Тут головна роль належить фінансовому менеджеру, його психологічним якостям, схильності до ризику.

5.     П’ятий етап – розробка програми по зниженню ризику. На цьому етапі поряд з математичною обґрунтованістю рішень слід враховувати психологічні особливості людини: агресивність, нерішучість, сумніви самостійність та ін. Адже та сама ризикована ситуація сприймається різними людьми по-різному.

6.     Шостий етап – організація заходів щодо виконання наміченої програми дії. Тобто визначення заходів, обсягів і джерел фінансування цих робіт, конкретних виконавців, термінів виконання і т.п.

7.     Сьомий етап – контроль за виконанням наміченої програми, аналіз і оцінювання результатів виконання обраного варіанта ризикованого рішення. Для цього створюються органи управління ризиком на підприємстві, ним може бути фінансовий менеджер, ризик-менеджер та ін.

Для успішного управління ризиковими ситуаціями слід дотримуватись основних принципів [2]:

-         не можна ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;

-         не можна ризикувати великим заради малого;

-         необхідно думати про наслідки ризику.

Також роботу з ризик-менеджменту на фірмі рекомендується здійснювати за допомогою спеціально розробленої програми керування ризиками. Для розробки такої програми і контролю за її виконанням в ідеалі має бути створений спеціальний підрозділ, очолюваний ризик-менеджером. У віданні ризик-менеджера мають бути всі питання щодо реалізації програми керування ризиками і розробки положення про керування ризиками підприємства. Положення виражає філософію компанії щодо керування ризиками, у ньому має бути окреслене розмежування повноважень між різними структурними одиницями. розмежування повноважень між різними структурними одиницями.

Отже, головна мета організації системи управління ризиками полягає у забезпечені умов успішного функціонування підприємства в умовах ризику.

Список літератури:

1.     Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

2.     Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.