ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРИКМЕТНИКІВ КОЛЬОРУ ТА ЇХ СПОЛУЧУВАНІСТЬ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Кольоровий континуум у природі безперервний, але люди дискретно розрізняють та позначають кольорову гаму. Людське око здатне розрізняти 10 мільйонів кольорів [3, с. 433]. Проте мови мають набагато менше слів для їх позначення. В одному з кольорових атласів зібрано понад 4 тисячі назв кольорів [7, с. 86]. В українській, російській та англійській мовах зібрано понад 400 найменувань кольорових відтінків [2, с. 7]. Лексичний шар кольоропозначень – один з найбільш досліджуваних у мовознавстві. Інтерес до лексики кольоропозначень не згасає і в наші дні [4, с. 146].

Вивчення цього лексичного ряду слів дає можливість глибше проникнути в численні проблеми семасіології, лексичних систем, семантичних полів тощо.

В усіх мовах світу існує колірна тріада. Іванов В.В. називає позначення цих кольорів “мовними універсаліями” і зазначає: “Три основних кольори (чорний – білий – червоний) є в усіх мовах світу; відмінності цих кольорів використовуються в усіх міфологіях та інших символічних системах” [4, с. 146].

До уваги дослідників потрапляють і власні назви-колоративи [6,с. 155]. Проте ця тема ще далеко не вичерпана і заслуговує на подальшу розробку. Кольорові преференції в топонімічної системи відбуваються за різними причинами, як психолого-символічними, так і суто ономастичними. Наприклад, разючий контраст у використанні кольорових термінів у топонімічній номенклатурі тюркських і монгольських мов в порівнянні з топонімічними системами європейських мов знаходить своє етнопсихологічне пояснення.

Лінгвісти вважають дослідження лексичного складу мови через виокремлення та всебічне вивчення окремих лексичних мікросистем надзвичайно важливим для подальшого здійснення систематизації лексики. Вивчення кількісного та якісного складу множини колірних позначень у тій чи іншій мові та їхньої співвіднесеності з колірним досвідом носіїв мови займає одне з чільних місць у різних галузях науки й у сучасній лінгвістиці зокрема. Колірна лексика часто слугувала об’єктом дослідження в лінгвістиці. Її розглядали в різноманітних аспектах: вивчалися механізми номінації колірного простору носіями різних мов, походження кольороназв, особливості їхнього функціонування. Робилися спроби дослідити появу колірного вокабулярію в мові як такого, порівняти колірні лексикони різних мов і дослідити еволюцію їх виникнення в мовах світу, розроблялися різноманітні класифікації позначень кольору, проводився зіставний аналіз лексичних мікросистем кольороназв різних мов, досліджувалися можливості адекватного добору лексичних одиниць при перекладі на інші мови та стилістичні особливості їхнього вживання тощо. Кольороназви стали об’єктом численних наукових розвідок у психолінгвістиці та фоносемантиці.

Незважаючи на суттєвий науковий доробок, отриманий у різний час у межах даної проблематики, слід зауважити, що ці дослідження загалом не демонструють цілісності. Історія вивчення колірної лексики засвідчила, що спершу вчення ґрунтувалися здебільшого на антропологічних, фізіологічних та психологічних засадах і лише у ХХ столітті акцент змістився до суто лінгвоструктурних досліджень. Так, послідовники відомої гіпотези Сепіра-Ворфа стверджують, що культурні моделі втілені в лінгвістичних символах (включаючи внутрішньомовні символи) і застовуються в організації та інтерпретації досвіду. Інші культури можуть використовувати відмінні моделі внутрішньомовних символів. Однак слід зауважити, що спроби навести експериментальні докази гіпотези в цілому виявили свідчення, які насправді суперечать їй.

Питання семантичної структури кольороназви, зокрема, з’ясуванню критеріїв розмежування типів лексичних мікросистем та визначенню типу лексичної мікросистеми, до якого належить колірна лексика – надзвичайно важливе для виконання інвентаризації лексичної мікросистеми позначень кольору на належному рівні, адже лексичне угруповання кольороназв інколи розлядається дослідниками як лексико-семантична група, семантичне поле, терміносистема. Для розрізнення типів лексичних мікросистем пропонуються такі основні критерії: 1) тип зумовленості зв’язків між членами лексичного угруповання (внутрішньомовні/позамовні зв’язки); 2) тип структурних відношень у межах лексичного угруповання (комутація в межах семантичного поля/субституція в синонімічному ряду); 3) локалізація й тип ідентифікатора угруповання. Виходячи з цих критеріїв, ми розглядаємо досліджувану лексико-семантичну мікросистему позначень кольору як таку, що за своєю структурою та типом відношень між її елементами відповідає моделі семантичного поля, оскільки ідентифікатор семантичного поля кольороназв розміщується за межами поля і являє собою словосполучення “слова, що позначають колір” (“позначення кольору”) [1, с. 1].

Лексична сполучуваність англійських прикметників кольору на рівні слова загалом виявилася підпорядкованою впливові колірної семантики іменника. Оскільки об’єкти дійсності мають досить чітко визначені колірні характеристики та іноді входять до складу асоціативних наборів на ідентифікацію того чи іншого кольору, вибір прикметників кольору для їхнього опису в тексті зумовлений цими традиційними колірними ознаками. Тому саме в таких сполученнях зафіксовано найсильніші статистично значущі зв’язки між лексичними одиницями, що сполучаються. Так, наприклад, стандартні синтагматичні зв’язки зафіксовано в прикметниках кольору blue в сполученні з іменниками sky та sea, green – з іменником grass.[ 1, с. 14]

Прикметники кольору найчастіше вживаються в атрибутивних конструкціях, тобто в синтаксичній функції означення іменника. В англійській мові існують численні деривативи кольороназв, які належать до інших частин мови (іменники та дієслова). Відповідно, в тексті вони трапляються в складі граматичних конструкцій, характерних для цих частин мови.

“Польовий” принцип вивчення мовного матеріалу дозволяє досліджувати мову як систему, тобто виявляти смислові зв’язки між мовними одиницями зокрема та досліджувати системність лексики через лексичні угруповання загалом. Дібраний та опрацьований фактичний матеріал засвідчив, що номінація кольорового континууму в англійській мові здійснюється через розгалужену лексико-семантичну мікросистему позначень кольору, кваліфіковану нами як семантичне поле. В результаті інвентаризації було виявлено, що семантичне поле кольороназв англійської мови містить 11 семантичних мікрополів з домінантами. Кількісний та якісний склад мікрополів неоднорідний, що пояснюється належністю прикметників кольору до первинних (white, black, red, green, yellow, blue), які локалізуються в центральному складі і номінують значний діапазон колірного простору, чи вторинних (brown, orange, purple, pink, grey), що належать до периферії (частота вживання в текстах нижче 100). Прикметники кольору, які позначають хроматичні кольори, характеризуються наявністю значно ширшого переліку відтінкових прикметників кольору, ніж ахроматичні. Отже саме прикметників кольору (як відображення засобами мови основних перцептуальних колірних категорій) займають чільне місце при номінації носіями англійської мови колірного простору в їхній мовній картині світу [1, с. 7].

Використовуючи об’єктивні методи обробки отриманого фактичного матеріалу, в результаті дослідження нами було виявлено такі якісно-кількісні характеристики прикметників на позначення основних кольорів англійської мови.

Список використаних джерел:

1. Венкель Т.В. Синтагматичні, парадигматичні та епидигматичні характеристики прикметників на позначеннч кольору в англійській мові: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Львів, 2004. – 20 с. – укр..

2. Выходец А.М., Слобяк З.Ю. Русско-английско-русский и украинско-английско-украинский словарь цветов и оттенков.–Одесса: Резон, 2000.

3. Джадд Д., Вишнецки Г. Цвет в науке и технике // Пер. с англ. – М., 1978.

4. Иванов Вяч. Вс. Лингвистика третьего тысячелетия. Вопросы к будущему. – М.: Языки славянской культуры, 2004.

5. Маковский М.М. Историко-этимологический словарь современного английского языка. – М.: Издательский дом «Диалог», 2000.

6. Москович В.А. Система цветообозначений в современном английском языке // Вопросы языкознания. – 1960. – № 6 – С. 83-87.