Право/8. Конституційне право

асистент Ночовний Ю. В.

Полтавський національний педагогічний університет,Україна

Реалізація правової політики в Україні

Розбудова правової держави в Україні потребує подальшого розвитку теоретично-правової політики, що на сьогодні є безперечно актуальним. Під час демократизації суспільних відносин і формування інститутів громадянського суспільства, у процесі усвідомлення соціальної цінності права і природних прав людини, котрі гуманістично трансформують природу юридичної системи, принципово розширюється "поле" правової політики та її сутнісна характеристика. Відправляючись від соціально-юридичних відносин між людьми, їх зв'язків та інтересів, які охоплюються поняттям "правовий простір" і об'єктивно потребують регулятивного впорядкування, оперують поняттям "правова політика", що включає систему правових ідей, цілей, принципів і завдань, котрі реалізуються завдяки праву та й у галузі дії права [3, с. 42].

Правова політика - це особлива форма вираження державної політики, засіб юридичної легітимності, закріплення та здійснення політичного курсу країни, волі її офіційних лідерів і владних структур. Така політика тактично спрямована на вдосконалення всього комплексу правових засобів, на забезпечення реалізації поставлених суспільством та державою завдань юридичними ресурсами, а стратегічно - на використання даних ресурсів для забезпечення найбільш оптимального розвитку всіх сфер соціального життя Названа політика виражається перш за все у законах, конституціях, кодексах, інших нормативно-правових актах, спрямована на охорону та захист даного соціального устрою, розвиток та вдосконалення суспільних відносин. Необхідність правової політики в сучасних умовах продиктована тим, що без неї неможливо цивілізовано і гарантовано реалізувати всі інші види політики

[3.с.43].

У сучасній правовій політиці України слід цілеспрямовано утверджувати пріоритет особистості, її прав і свобод як базових цінностей буття, поєднаних з організуючою і стабілізуючою функціями держави і її органів. Особа і влада, громадянин і держава - цілісні, нерозривні поняття [3, с.43]. Аналізуючи морально-етичні засади держави і суспільства, М. Нагорняк вказує, що морально-етичні принципи є джерелом внутрішньої сили і еволюційних перетворень як людини, так і суспільства; вони є джерелом сили держави; моральні цінності є основою гуманізму і гуманітарної Європи третього тисячоліття, держава є насамперед способом для досягнення вищої етичної мети [5, с. 197]. Необхідність правової політики в сучасних умовах продиктована тим, що без неї неможливо цивілізовано і гарантовано реалізувати всі інші види політики. Непродумана і слабка правова політика, в сполученні з недосконалою юридичною базою, з протиріччями у правових актах, з нечіткими пріоритетами призводить до негативного розвитку суспільства [З, с. 43]. Право мусить забезпечувати індивідуальні потреби та благо суспільства в їхній єдності. Доречно вказати думку Дж. Локкарта про те, що титул закону має лише той акт, котрий вказує розумній істоті таку норму поводження, яка відповідає її власним інтересам і служить загальному благу [1, с. 19]. Джерелом сили права є держава тією мірою, якою вона може забезпечити особистісну волю й справедливість стосовно людини [2, с. 10]. Без держави і поза державою сили права не існує взагалі. При цьому слід вказати, що первісний генезис права корениться не в державі, а в реальному житті, в природних, невідчужуваних правах людини; право виникає не одночасно з державою, а передує їй; за певних соціальних передумов воно може існувати без держави і поза державою. Не заперечуючи взаємозв'язків держави і права, деякі вітчизняні вчені вказують на неідентичність причин виникнення держав і права, на необхідність нових підходів до типології держав і права та періодизації їх розвитку, які б механічно не "прив'язували" розвиток права до розвитку держави, що особливо актуально для України, яка століттями не мала власної державності, а враховували багато інших чинників - культурних, релігійних, національних тощо [4, с. 34].

У сучасній правовій політиці України слід цілеспрямовано утверджувати пріоритет особистості, її прав і свобод як базових цінностей буття, поєднаних з організуючою і стабілізуючою функціями держави та її органів. Ця політика проводиться в перехідний період, який є нестабільним, змінюваним, суперечливим. Тому на сьогодні важливим завданням української правової політики є правове забезпечення проведення реформ, демократизації суспільного життя, стабільності і правопорядку в країні.

Література:

1. Бандура О. Основні цінності права як система / О. Бандура // Право України. - 2008. - № 5. - С. 14-19.

2. Безчасний В., Гребеньков Г. Сила права як політико-правовий феномен / В. Безчасний, Г. Гребеньков // Віче. - 2007. - № 9-Ю. - С. 39-40.

3. Бідей О. Основні форми реалізації правової політики / О. Бідей // Право України. - 2006. - №7. - С. 42-45.

4. Козюбра М. Загальнотеоретичне правознавство: стан та перспективи / М. Козюбра // Право України. - 2010. - № 1. - С. 32-43.

5. Фріс П. Нове дослідження в галузі політико-правової науки / П. Фріс // Право України. - 2009. - № 6. - С. 196-198.