Плутицька К. М.

аспірантка Запорізького

національного університету

До питання співвідношення понять «примушування до вступу в статевий зв’язок» та «сексуальне домагання»

Статтею 154 Кримінального Кодексу України (далі - КК України) передбачена кримінальна відповідальність за примушування особи до вступу в статевий зв'язок. У вітчизняній науковій літературі поняття «примушування до вступу в статевий зв'язок» іноді використовується як взаємозамінне та рівнозначне з поняттям «сексуальне домагання», що на наш погляд є не зовсім вірним. З огляду на це вважаємо за потрібне розмежувати ці два визначення.

Сексуальне домагання визнане однією з форм статевої дискримінації. Вперше цей термін у сучасному розумінні був введений в 1964 році в США. За законодавством США та деяких інших держав сексуальні домагання відносять до категорії цивільних справ. За законодавством України примушування до вступу в статевий зв'язок є виключно кримінальним злочином.

Різниться і суб’єкт вчинення сексуального домагання та примушування до вступу в статевий зв’язок. Так суб’єктом примушування до вступу в статевий зв'язок може бути лише особа від якої жертва матеріально або службово залежна. Матеріальна залежність потерпілої особи має місце, зокрема, тоді, коли вона перебуває на повному або частковому утриманні винної особи, проживає на її житловій площі, а також, коли винна особа своїми діями чи бездіяльністю спроможна викликати істотне погіршення матеріального становища потерпілої особи. Службова залежність має місце, коли жінка або чоловік обіймає посаду, згідно з якою вона підлегла особі, яка застосовує примушування, або підпадає під контрольні дії такої особи, або інтереси потерпілої особи залежать від службового становища винної особи [3, ст. 15].

Суб’єктом сексуальних домагань може бути як начальник жертви, так і підлегла особа, колега жертви, особа, з якою у жертва склалися ворожі стосунки в трудовій сфері, або навіть будь-яка інша особа, яка вчиняє небажанні дії сексуального характеру стосовно жертви.

Жертвою сексуального домагання, як і примушування до вступу в статевий зв'язок, може бути як жінка, так і чоловік. Не обов'язково жертвою повинна бути особа протилежної статі. Але на відміну від сексуальних домагань у випадку примушування до вступу в статевий зв'язок жертвою може бути лише особа, яка знаходиться у матеріальній або службовій залежності від суб’єкту злочину.

У законодавстві США існує два юридично визнаних види сексуальних домагань:

1) «послуга за послугу» виражена прямим проханням, наприклад, пропозиція підвищення по службі або збереження посади в обмін на послуги сексуального характеру. При цьому поведінка та пропозиція особи, яка вчиняє домагання не є бажаними для реципієнта, хоча формально все може виглядати як добровільна згода. В цьому випадку потерпіла особа має цілком реальні підстави вважати, що її відмова призведе до негативних наслідків на роботі, наприклад неможливість продовження контракту чи подальше підвищення по службі;

2) «створення ворожого оточення» Вороже оточення має бути досить жорстким, щоб створити обстановку тиску на особу на робочому місці. До умов, що створюють вороже оточення, відносять словесні образи, жарти сексуального характеру, вульгарні анекдоти, багатозначні погляди, образливі або непристойні звуки, непристойні жести і навіть висловлювання про національність, расову приналежність або зовнішній вигляд, якщо такі висловлювання виходять за межі звичайної ввічливості.

Комітет експертів міжнародної організації праці навів низку прикладів сексуальних домагань, що використовуються в трудових відносинах як стосовно жінок, так і стосовно чоловіків. До них належать образи, некоректні коментарі, жарти, інсинуації та коментарі з приводу одягу, психіки, віку або сімейної ситуації, поблажливе чи батьківське ставлення, яке має сексуальний відтінок і підриває гідність людини, недоброзичливі запрошення чи прохання прихованого або явного характеру, що можуть супроводжуватися погрозами, хтиві погляди, інші жести, пов'язані із сексуальністю, фізичний контакт, який не є необхідністю [1, с. 206-207]. Ні КК Україні, ні Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» не визначають коло дій, які можуть бути розцінені як примушування до вступу в статевий зв'язок.

Наступною характерною відмінністю між сексуальним домагання та примушуванням до вступу в статевий зв'язок є те, що сексуальне домагання може мати місце без економічних наслідків або звільнення. Тобто особа, яка вчиняє сексуальне домагання не обов’язково повинна загрожувати жертві звільненням, втратою житловою площі або створювати інші несприятливі умови.

За КК України примушування до вступу в статевий зв'язок вчиняється через вплив на волю потерпілої особи у формі погрози здійснення або фактичне здійснення дій, які ставлять її в гірше матеріальне чи службове становище або іншим чином суттєво погіршуються інтереси такої особи (позбавлення матеріальної допомоги або надбавок за працю, переведення на нижче оплачувану роботу).

Саме лише пропозиції особі, яка залежна по роботі, до вступу в статевий зв'язок, за відсутності примушування виключає застосування ст. 154 КК України. Не можна розглядати як примушування обіцянку іншій особі покращити її матеріальне становище або службове становище, якщо особа дасть згоду на вступ у статевий зв'язок. Такі дії, спрямовані на спокусу, складу злочину, передбаченого ст. 154 не містять.

Ще однією відмінністю є те що у випадку сексуальних домагань, винна особа може не мати на меті вступ у статевий зв'язок із жертвою, що є обов’язковим для кваліфікації злочину за ст. 154 КК України

Таким чином «сексуальні домагання» - це психічний або фізичний вплив на особу, з боку роботодавця, так і колеги, або іншої особи у вигляді словесних образ, жартів сексуального характеру, пропозицій або вимог щодо надання сексуальних послуг, які не є бажаними та принижують людську гідність.

Примушуванням до вступу в статевий зв'язок – це кримінально-каране діяння, яке вчиняється шляхом протиправного психічного впливу на жінку чи чоловіка з використанням матеріальної чи службової залежності потерпілої особи з тим, щоб примусити її вступити у статевий зв'язок [2, с. 445 - 446].

Отже, з урахуванням вище викладеного можна зробити висновок, що поняття «сексуальне домагання» та «примушування до вступу в статевий зв'язок» співвідносяться між собою як загальне та спеціальне. Примушування до вступу в статевий зв'язок завжди буде сексуальним домаганням, але виходячи з реалій вітчизняного кримінального законодавства не всяке сексуальне домагання тягне за собою настання кримінальної відповідальності.

Список використаних джерел

1. Пилипенко В. М. Сексуальне домагання: проблеми визначення та кваліфікації / В. М. Пилипенко // Науковий вісник національної академії внутрішніх справ України. – 2005. - № 6. – С. 204-211.

2. Кримінальний Кодекс України: Науково – практичний коментар/ [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін..]; за заг. ред. Сташиса В. В., Тація В. Я. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» // Вісник верховного суду України. - 2008. - № 7. – С. 3.