Мочернюк Володимир Петрович

Буковинська Державна Фінансова Академія

Проблеми сімейних відносин на сучасному етапі розвитку суспільства

Сім’я сама древня і стійка соціальна спільність. Виникнувши на зорі людства вона пройшла через багатовікову історію, являючи собою унікальну опору суспільства. Вона відновлює духовні і фізичні сили людини, заряджає її енергією для активної участі в суспільному житті. В ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але і первинна соціалізація і виховання, духовне дозрівання особистості.

Поняття "потреба у шлюбі" охоплює поведінку індивідів вже на етапі вибору шлюбного партнера (навіть якщо мова йде тільки про фактичний шлюб), а також на етапі вступу в шлюб. Сюди ж відносяться внутрішня і зовнішнє мотивування і суб'єктивна оцінка власного шлюбного поведінки. Необхідно чітко розмежовувати потребу у шлюбі і потребу в шлюбному партнері. На сучасному етапі розвитку суспільства все більше домінує потреба у шлюбному партнері, але не в шлюбі. Саме через ослаблення потреби у шлюбі відбувається постійне збільшення числа розлучень.

Перш, ніж давати визначення поняттю "потреба у шлюбі", необхідно уточнити, що таке шлюб. С.І. Голод визначає шлюб як "санкціоновану і регульовану суспільно-історичну форму відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їхні права та обов'язки по відношенню один до одного і до дітей". Подібне визначення з незначними розбіжностями широко поширене у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі. Шлюб, іншими словами, є формою інституційного закріплення відносин між подружжям.

Подружжя ж виступає найважливішою підструктурою сім'ї, відповідальною за відтворення поколінь. Тому потреба у шлюбі це - потреба соціалізованого індивіда в санкціонуванні перед товариством його відносин з шлюбним партнером, тобто в придбанні певного соціального статусу (шлюбного) з усіма наслідками, що випливають з цього. Отже, потреба у шлюбі має соціальну природу.

Інша справа - потреба в шлюбному, що має індивідуальну природу, оскільки це - потреба в певних відносинах з представником протилежної статі, а також у певній підтримці з його боку (, але без зміни шлюбного статусу.
Таким чином, потреби у шлюбному партнері і в шлюбі співвідносяться як індивідуальна та інституційна сторона єдиної шлюбної потреби. Шлюб це - санкціонована форма тривалих відносин між чоловіком і жінкою, що накладають на обидві сторони певні зобов'язання і дає обом сторонам ряд переваг.
У традиційних суспільствах позашлюбні стосунки засуджувалися. До дітей, що з'являлися в результаті таких відносин, застосовувалися, як правило, негативні санкції. Відношення до розірвання шлюбу та відмови від вступу до нього крім випадків з релігійних мотивів також було негативним. Розлучення допускалося лише у разі грубих порушень правил сімейного життя будь-яким із подружжя. Розлучення в традиційному розумінні прирівнювалося до покарання за злочин і вважався надзвичайною подією, до розвединих також застосовувалися негативні санкції.
У сучасному суспільстві, в тому числі українському, спостерігається висока розлучуваність, зростання позашлюбної народжуваності, збільшення числа незареєстрованих шлюбних союзів і т.д. Характерною особливістю відносин у сфері шлюбу та сім'ї в сучасному суспільстві виступає перехід від об'єктивних причин для розлучення таких як: пияцтво, подружня зрада, безпліддя, нездатність матеріально забезпечити сім'ю і т.д. до суб'єктивних наприклад, відсутність любові один до одного. Відсутність любові один до одного є однією з найбільш поширених причин для розлучення в даний час, хоча розлучення і з причин об'єктивного характеру завжди були і будуть широко поширені.

Сучасний етап розвитку західного суспільства приніс другу революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім’ю і сімейні стосунки, але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім’ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи називають серед них: Зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність що викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім’ї, рівноправ’я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками і майном сім’ї тощо. Утворення двох центрів життя – праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім’ї) все це сприяє винекненню різного роду конфліктів. Проте конфлікти ще не свідчать про не благополучність сім'ї. Часто вони сприяють порозумінню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конфлікти набувають затяжного, хронічного характеру і мають негативні наслідки для членів сім'ї. Тому нераціональною є установка на уникнення конфліктів узагалі і шкідливою є їх недооцінка. Стійкі й невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сім'ї, яке може спричинити її дезорганізацію та розпад.

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сім’ї, як нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать такі як: зростання розлучень; зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом; зменшення середньої тривалості шлюбу; відтермінування часу вступу до шлюбу; проживання подружніх пар без оформлення шлюбу; зменшення розмірів сім’ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією; Збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб; Зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Список використаних джерел:

1. Піскунов С. Етнодемографічна політика// Дивослово. - 2008. - № 8. - с.2-5.

2. Бабенко Н. Б. Соціологія сім’ї: Навч. посіб. — К.: ДАКККіМ,

2004.

3. Діти, жінки та сім’я в Україні: статистичний збірник. - К.:Державний комітет статистики України, 2008. - 362 с.

4. Демографічна криза в Україні// Народна газета. - 2008. - № 17.-с.4-5.

5. Глазунов С. В. Соціологія сім’ї: Навч. посіб. для студ. — Донецьк, 2007.