К.е.н. Лютак О.М., Москвич М.Ю.

Луцький національний технічний університет

Проблеми та перспективи розвитку транскордонного співробітництва між Україною та Польщою

Транскордонна співпраця в країнах Європи розвивається вже протягом тривалого періоду часу і є чинником стабільності на європейському континенті, додатковим інструментом для досягнення порозуміння між націями та розвитку добросусідських відносин між державами.

Україна також не стоїть осторонь цих процесів і транскордонне співробітництво є невід’ємним елементом міжнародної інтеграції  нашої держави. Зокрема дуже важливим є  транскордонне співробітництво України з Польщею, яка завжди була «адвокатом» України в ЄС.

Проте на шляху співпраці виникає чимало перепон, подолання яких спростить  комунікацію між регіонами для вирішення спільних проблеми. Для України зокрема це дало би можливість більш активно переймати позитивний  досвід Польщі в рамках реформування постсоціалістичної держави в країну з ринковою економікою та прозорою демократією.

Численна кількість публікацій на дану тематику свідчить про високий інтерес до питання науковців та викриває ряд проблем. Питання регіонально політики, транскордонної співпраці, її напрямків, фінансових програм розвитку, позитивних ефектів і інших особливостей висвітлюються у працях таких українських та польських вчених:  П.Ю.Бєлєнький, О.Ю.Бордун, А.В.Вавринюк, А.П.Голіков, Г.І. Щерба, Є.Дембицький, С.Ф.Федонюк, О.Г.Топчієв, Я.Б.Олійник, С.М.Писаренко, Л.Хомич та інші. 

Польща і Україна мають більш як десятирічну історію транскордонного співробітництва. Найбільшим досягненням транскордонної співпраці двох сусідніх держав стало створення єврорегіону «Буг», який успішно діє з початку 90-х років. Протягом цього періоду було реалізовано багато програм різноманітного спрямування: від екологічних до економічних.

Партнерство і співпраця між Україною та Польщею є важливими для обох держав. Це зокрема підтверджують і соціологічні опитування. Згідно з дослідженнями проведеними Щербою Г.І. в квітні 2004 року з метою вивчення стану співробітництва України і Польщі більшість в Україні з опитаних (55%)  вважають,  що Республіка Польща є стратегічним партнером України,  а тому співробітництво між двома сусідніми державами повинно бути різноманітним,  ефективним і розрахованим на тривалу перспективу; 25%  вважають,  що співпраця з Польщею є важливою для забезпечення політичної й економічної стабільності у Центральній та Східній Європі і є взаємовигідною для обох країн;  лише 20%  експертів стверджують,  що співпрацювати з Польщею нам потрібно лише в окремих сферах. 

В останні роки все більшого значення також набувають співпраці між муніципалітетами.  Крім того, Україна для Польщі є і не тільки найбажанішим партнером для співпраці, а й країною куди поляки охоче їздять на відпочинок, уік-енди та  за покупками.

Згідно цього ж таки опитування, якщо для України основними цілями транскордонного співробітництва є розвиток добросусідських відносин на регіональному рівні, зміцнення економічного потенціалу,  залучення польських інвестицій та інтеграція до європейських структур,  то для Польщі на першому місці є завоювання та розширення ринків збуту для власної продукції (60%),  а потім лише розвиток добросусідських та взаємовигідних відносин з Україною на регіональному рівні (40%), налагодження бізнес-контактів між підприємцями і створення спільних підприємств (30%) та зміцнення економічного потенціалу (30%). Основним для Польщі у транскордонному співробітництві з Україною є і вигідне розміщення капіталу (20%);  вихід на Схід,  зокрема,  через реалізацію нафтогазових проектів;  використання ресурсів України (15%). Та попри всі позитивні сторони і необхідність транскордонного співробітництва між двома державами, існує ряд проблем, які стоять на шляху співробітництва. Згідно з опитуванням експертів основними проблемами тут виступають:  законодавча неузгодженість (65%) і мінливість нормативно-правової бази, що регулює транскордонне співробітництво між обома державами; нерозуміння суті транскордонного співробітництва (40%); недостатність повноважень органів регіональної влади (20%) та нерозвиненість інституцій цього виду співпраці (20%).

До основних проблем,  які виникають в процесі співробітництва між громадами, муніципалітетами та просто людьми, що знаходяться по різні сторони кордону України і Польщі також варто віднести:

-             недостатню кількість пропускних пунктів на кордонах;

-             недостатню пропускна спроможність вже існуючих пропусків;

-             низький рівень забезпеченості кадрами з транскордонного співробітництва;

-             не досить високий рівень обслуговування на пропускних пунктах.

Додаткові труднощі на шляху співробітництва  створив  вступ Польщі до ЄС.  З однієї сторони для України відкриваються нові можливості   завдяки тому, що вона стала країною-сусідом ЄС, а єврорегіон «Буг» перейшов в статус  євгорегіонів між країнами членами ЄС та країнами що не входять до ЄС, а з іншої – посилився та став жорсткішим контроль за перетином кордону.

Транскордонна співпраця між окремими населеними пунктами також унеможливлена на історичному ґрунті – через складні   відносини між етнічними групами та різне трактування подій воєнного періоду.

Не менш проблем  і в сфері суто економічних стосунків.  Обсяги взаємних інвестицій між Україною та Польщею в загальній структурі іноземного капіталу, що залучається економіками наших держав з-за кордону, є таким низьким, що очевидним є висновок про перебування інвестиційного співробітництва наших держав на початковому рівні свого розвитку. Тобто, економічна інтеграція України та Польщі поки що відзначається поверхневим характером взаємозвязків,- представлених здебільшого у формі екпортно-імпортних товаропотоків, без включення глибинних факторів інтегрування економік наших держав на рівні взаємних інвестицій та спільних економічних проектів стратегічного характеру.

Згадані недоліки знаходять своє відображення і на регіональному щаблі. Так, міжрегіональне і транскордонне співробітництво України і Польщі, на відміну від практики регіональної взаємодії територіальних одиниць європейських держав, має здебільшого інерційний характер і спирається на формальні засади свого розвитку, що знаходить переважний вияв у фрагментарних адміністративних ініціативах місцевої влади, більшість з яких не приносять очевидного економічного ефекту.

Ускладнює відносини і відсутність спільної програми розвитку прикордонних територій. Та все ж основною проблемою транскордонної співпраці з Польщею є байдужість Української влади до облаштування інфраструктури прикордонних територій та вирішення вже існуючих проблем. Якщо дивитися об’єктивно, то прикордонна територія між Україно та Польщею більш нагадує стіну, мур, який закриває одну країну від іншої та мало змінився з часів Радянського Союзу. Таким чином, пошук шляхів до поліпшення ситуації та поглиблення економічного співробітництва України і Польщі лежить у площині зміни принципів ведення і підходів до формування економічної політики України. Такі зміни, на нашу думку, повинні відбуватися у чотирьох основних напрямках, кожен з яких зачіпає особливу сферу формування економічної політики держави та відповідним чином проектується на сферу її зовнішньоекономічної діяльності.

Насамперед, мова йде про реалізацію в Україні політики конкурентного порядку, спрямованої на докорінну трансформацію системи суспільно-економічних, соціально-психологічних і, як наслідок, політичних відносин, які зумовлюють специфіку розгортання і перебігу економічних процесів. Основними завданнями цієї політики має стати демонополізація економіки, децентралізація влади, стабільне економічне законодавство, зниження частки ВВП, що перерозподіляється через бюджети різних рів-Н1В, відмова від практики централізованого втручання держави у діяльність ринків за допомогою фіскальних, протекціоністських чи регуляторних інструментів.

Другим напрямком економічного зближення України та Польщі є адаптація на вітчизняному ґрунті та наближення вітчизняного законодавства до чинних правових норм та економічних стандартів СОТ, Ради Європи, ЄС тощо. Зокрема, це стосується демократизації економічного життя в країні та лібералізації ринків, зниження рівня протекціоністських барєрів, зниження рівня присутності держави в економіці, недопустимості маніпулювання макроекономічними важелями впливу з метою досягнення позитивних галузевих ефектів у розвитку окремих сфер економіки тощо.

Третьою складовою ефективної економічної політики Україні у контексті поглиблення співпраці із Польщею є проведення адміністративно-територіальної реформи на засадах субсидіарності та солідарності, які визначають політику регіонального розвитку більшості держав ЄС, включаючи Польщу. Це дозволить активізувати роль регіональних органів влади у процесі інтенсифікації українсько-польського економічного співробітництва і збільшити обсяги товаропотоків та інвестиційних ресурсів в обігу між нашими державами.

І нарешті, четвертою сферою, розвиток якої покликаний сприяти посиленню інтегрованості української та польської економік, є активізація транскордонного співробітництва завдяки його включенню у систему пріоритетів зовнішньоекономічної політики наших держав. Це дозволить надати йому більшого динамізму і логічно поєднати транскордонні інтереси різних регіонів України та Польщі у спільній стратегії їхнього розвитку.
Вищезгадані заходи дозволять нашій державі втілити у життя якісно нову модель економічного зростання, грунтовану на принципах конкурентного порядку, притаманного країнам ЄС, особливо учасникам останніх двох хвиль його розширення, в т.ч. Польщі. Завдяки цьому виникне сприятливий макроекономічний ґрунт для поглиблення українсько-польського економічного співробітництва на основі розвитку сучасних галузей «нової економіки». В підсумку це дозволить не лише повною мірою реалізувати доктрину стратегічного партнерства між нашими державами, а и сподіватися на повноправне входження України в ЄС на основі прискореного економічного зростання та суттєвого поліпшення якості життя і стандартів соціального захисту населення.

Враховуючи світові тенденції розвитку прикордонних територій, а також беручи до уваги проведення загальноєвропейського футбольного турніру  «ЄВРО-2012» на території України та Польщі  можна зробити висновок, що вирішення цих проблем є невідкладним і потребує втручання держави, яка має під тиском науковців нарешті приступити до створення сприятливих умов для транскордонної співпраці між Україною та Польщею.

 

1.           Шинкаренко Т.І. Волинська область у транскордонному співробітництві: історико - географічні аспекти / Т.І. Шинкаренко, Р.І. Коцан. -  Науковий вісник ВНУ ім Л.Українки. –  №2 – 2007р.

2.           Коцан Н.Н. Сучасні проблеми розвитку транскордонного співробітництва в Єврорегіоні «Буг» / Н.Н.Коцан, А.В.Вавринюк, Р.І.Вавринюк. - Науковий вісник ВНУ ім Л.Українки. –  №2 – 2008р.

3.           Щерба Г.І. Соціологічні дослідження розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва / Г.І. Щерба // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Зб.наук. праць. – К.: Фенікс, 2008. – с. 162-171.

4.           Кіш Є.  Проблеми транскордонного співробітництва України і Євросоюзу //[Електронний ресурс]. – Доступний з: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=63&c=1412

5.           Програма транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна» на 2007-2013 роки» //[Електронний ресурс]. – Доступний з:  http://www.pl-by-ua.eu/ua