Экономические науки/7. Учёт и аудит

 

Кудацька Т. С.

Луганський східноукраїнський національний університет, Україна

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

 

Погіршення стану навколишнього природного середовища, що спостерігається останнім часом в Україні, в основному, спричинене діяльністю промислових підприємств із високим рівнем екологічної небезпеки. Це негативно впливає як на якість життя населення, так і зменшує можливості економічного і соціального розвитку регіонів та міст України за рахунок ресурсовитратного характеру діяльності таких підприємств. Інструментом регулювання якості навколишнього природного середовища виступає екологічний аудит, що дає можливість виявити диспропорції між виробничо-господарською діяльністю підприємства і охороною навколишнього середовища та розробити заходи для досягнення їх оптимальної рівноваги. Таким чином, забезпечуючи гармонійне поєднання економічних та екологічних інтересів підприємств, екологічний аудит може бути одним з ефективних інструментів переходу економіки України до екологічно безпечної, зумовлюючи підвищення якості життя населення та суспільства загалом.

Системне та фундаментальне дослідження питань екологічного аудиту в Україні практично відсутнє. Однією з перших спроб викладення питань екоаудиту в Україні став навчальний посібник «Екологічний аудит» (автори - В. Шевчук, Ю. Саталкін, В. Навроцький). Серед російських вчених вивченням проблем екоаудиту займався професор I. Потравний. Проте їх праці лише означили існування проблеми, яка потребує конкретизації, подальшого дослідження та практичного застосування.

Екологічний аудит є відносно новим для України, хоча у промислово розвинених країнах світу (Нідерландах, Швеції, Великобританії, США, Канаді) він відомий вже впродовж 20-30 років. При організації та здійсненні екоаудиту, слід керуватися такими основними чинними законодавчими документами: закони України «Про екологічний аудит», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки». У останньому із проектів Закону України «Про екологічний аудит» визначено, що екологічний аудит - це незалежний вид діяльності, який включає перевірку господарюючих субєктів, повязаних із забезпеченням екологічної безпеки, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, захистом i конкурентоспроможністю обєкта аудиту та його інвестиційною привабливістю [1].

За умов значного антропогенного навантаження промислових підприємств на навколишнє природне середовище, проведення екоаудиту в Україні є вимогою часу та необхідною умовою подальшого розвитку, а наявність значних проблем засвідчує недосконалість існучої практики проведення аудиту та потребу її негайного вдосконалення. Статтею 12 Закону України «Про екологічний аудит» визначено, що екологічний аудит може бути обов’язковим та добровільним. Але, цей вид аудиту може стати механізмом, що сприятиме покращенню екологічної ситуації в Україні, лише тоді, коли його проведення буде обов’язковим для усіх підприємств і організацій, чия діяльність призводить або може призвести до шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, і буде проводитися з певною періодичністю (наприклад, раз на 2-3 роки). Також потрібно у найкоротші строки розробити та прийняти єдину методичну базу для проведення аудиту, єдині вимоги до аудиторів і умови для досліджуваного об’єкта. Досить перспективною є інтеграція методичної бази екологічного аудиту у рамках побудови систем ISO 14000, що значно збагатить екологічний аудит у рамках Закону, структурує його і зробить більш ефективним. Впровадження зазначених стандартів у практику діяльності підприємства є підтвердженням приведення нормативно-правової бази України у відповідності до міжнародного законодавства. Також їх впровадження є основою екологічної безпеки нашої держави та здоровя її населення. Як свідчить зарубіжний досвід, екоаудит є інструментом системи екологічного менеджменту підприємства, перевагами впровадження якої є: розширення ринків збуту для екологічно чистих товарів; посилення екологізації виробничо-господарської діяльності підприємства та підвищення екологічної свідомості працівників; зменшення витрат на: 1. виробництво, шляхом використання кращих технологій та підвищення еколого-економічної ефективності технологічного процесу; 2. на утилізацію відходів, шляхом зменшення їх обсягів; 3. сировинні та енергетичні ресурси, шляхом ефективнішого їх використання; зниження ймовірності ризику судової тяжби і виплати екологічних платежів і штрафів; покращення іміджу підприємства.

Актуальність екологічного аудиту полягає і у тому, що саме сьогодні в Україні починається усвідомлення того, що екоаудит є необхідною за міжнародними стандартами передінвестиційною стадією оцінки ризиків, обов’язковою процедурою визначення вартості підприємств, що приватизуються, маркетингових досліджень конкурентоспроможності продукції, ефективним інструментом погодження загальнодержавних і місцевих інтересів екологічної безпеки.

Таким чином, екологічний аудит, будучи гнучким механізмом в умовах ринкової економіки, покликаний стати важливим інструментом реалізації конституційних прав громадян на безпечне довкілля та екологічну безпеку на рівні окремих підприємств, територій та держави. Отже, для подальшого його розвитку в Україні нагальним для вирішення є питання подолання «прогалини» у нормативно-правовому забезпеченні функціонування такого аудиту.

 

Література:

1.                  Закон України «Про екологічний аудит»[Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – 2009. – Режим доступу: http://zakon.rada/gov.ua