к.т.н. Ріпка І.І., к.т.н. Семен Я.В.

Львівський національний аграрний університет

Технології та машини для Підвищення

продуктивності кормових угідь

 

Відродження тваринництва в сучасних умовах вимагає створення надійної кормової бази. Як відомо, найдешевшим і ефективним джерелом кормів є луки і пасовища.

У минулому столітті природні кормові угіддя в Україні займали площу біля 7 млн. га і складали від 14 до 80% орної землі у Лісостеповій зоні і передгірських районах Карпат відповідно.

Площа розораних земель в Україні [1]  складає біля 82%, а у Вінницькій, Кіровоградській, Тернопільській обл. більше 90%. Це призводить до щорічної деградації біля 80 тис. га земель сільськогосподарського призначення та втрати біля 600 млн. т гумусу. Для порівняння розораний фонд у США складає біля 12, Англії – 18,5, Німеччині – 32%.

У 2002 р. Україна ратифікувала „Конвенцію ООН про боротьбу з спустошенням земель та засухами”. Поставлено завдання скоротити на 10-12 млн. га орні землі і перевести їх у природні кормові угіддя та заліснення, збільшити площі культурних пасовищ у 2,7 рази. Продуктивність лук і пасовищ не відповідає їх потенціальним можливостям.

З часом використання, розвитком дернового процесу та внаслідок діяльності людини відбувається ущільнення ґрунту, погіршуються процеси аерації, проникнення вологи опадів, поживних речовин у зону кореневої системи, накопичуються шкідливі гази. Це призводить до погіршення ботанічного складу травостою,– найцінніші трави випадають з травостою, кормова цінність угіддя погіршується.

Відновлення ботанічного складу та кормової цінності травостою логічно і доцільно було б вирішувати шляхом підсіву необхідних травосумішок у дернину існуючого травостою. Ця операція не завжди є вдалою через конкуренцію існуючої хоча і малоцінної, але стійкої до виживання рослинності, яка глушить молоді сходи підсіяних трав або взагалі не допускає їх появи.

Процесам механізованого підвищення продуктивності природних кормових угідь приділялася увага кафедрою сільськогосподарських машин ЛНАУ у співпраці з Західним відділенням УНДІМЕСГ. Зокрема у [2] автор запропонував енергоощадну технологію поліпшення природних кормових угідь, що базується на прямій сівбі трав в існуючий травостій. Для її реалізації пропонується спочатку обробляти дернину смугами, використаши плоский підрізувальний ніж або розрізати її у вертикальній площині з частковим розпушенням країв пласта. Проте недоліком запропонованих технологій є нерівномірність проростання підсіяних трав і тих, що вже ростуть – відбувається взаємне затінення рослин різної висоти.

У співпраці з лабораторією кормовиробництва ВІМ (Москва) було запатентовано принципово нове знаряддя [3] для поліпшення лук і пасовищ методом смугового підсіву трав. За результатами досліджень для зменшення енергоємності процесу підготовки смужки дерни до сівби запропоновано її вирізати пасивними дисками, що встановлені з кутами атаки і розвалу. 

Останні зарубіжні публікації [4], присвячені розробці агрегатів для покращення родючості лук і пасовищ підтверджують актуальність вибраного напрямку досліджень. Описане у публікації та запатентоване у НДІСГ Півночі-Сходу ім. Н.В. Рудницького знаряддя є погіршеною копією раніше запропонованого нами комбінованого агрегату (рис. 2 б). У РФ сівалка такого призначення випускається підприємством „АВИТЕК”.

Мета дослідження – запропонувати ефективні заходи відновлення біологічного складу та продуктивності угідь з можливо меншими затратами. Розв’язанням вказаної проблеми базувалась на системному підході до її вирішення – від фізико-механічних властивостей задернілих ґрунтів до обґрунтування робочих органів, технологій та засобів.

У системі поліпшення природних кормових угідь (рис. 1) особливої уваги заслуговує поверхневе поліпшення шляхом смугового підсіву трав у дернину існуючого травостою, за якого створюються добрі умови для виживання підсіяних трав з відносно допустимими затратами.

Рис. 1. Способи поліпшення  кормових угідь

 

На рівні винаходу нами розроблено технологію (рис. 2, а) поліпшення лук і пасовищ для ефективного відновлення ботанічного складу та їх продуктивності. Особливістю запропонованої технології є підготовка ґрунту до підсіву шляхом фрезерування смужки дернини, підрізання дернини з одночасним внесенням у зону кореневої системи аміачної води, підсів сумішки трав необхідного ботанічного складу у підготовлений фрезою ґрунт, прикочування підрізаного пласта та підсіяного поля.

Це дозволяє зменшити енергозатрати, підвищити виживання підсіяних трав завдяки зменшенню затінення підсіяних трав існуючим травостоєм. Після підростання підсіяних та приживання кореневої системи підрізаних трав травостій вирівнюється, що дозволяє поліпшити біологічний склад та поживність кормових угідь. Така технологія особливо ефективна на схилах.

Виробничі випробування технології проводилися розробленим та виготовленим працівниками кафедри комбінованим агрегатом (див. рис. 2, б), основними елементами якого є активний ротаційний робочий орган 1, закритий   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


кожухом 2, стрільчаста лапа 3 з пристосуванням для внесення мінеральних добрив, сошник 5 для підсіву трав та котки 4 та 6.

Виробничі випробування запропонованої технології та комбінованого агрегату для її реалізації у господарствах Жовківського району Львівської області підтвердили високу ефективність запропонованих розробок. Зокрема, підтверджено зменшення прямих експлуатаційних затрат запропонованим комбінованим агрегатом у порівнянні з застосуванням комплексу машин у межах 80%, а річний економічний ефект – 35392 грн.

Література:

1. Сайко В. – директор ННЦ Інституту землеробства //- Газета „Аграрний тиждень.” Україна. №46 (041), 03.12 – 09. 12. 2007.

2. Ю. Пйонтик. Енергоощадна технологія поліпшення природних кормових угідь // Вісн. Львів. держ. агр. у-тету. Сер. Агроінженерні дослідження        –2005 –№9. с. 189-193.

3. А.С. СРСР №1128851 М. Кл. А 01В 49/06. Опубл. Б. №46, 1984. Комбинированное орудие для обработки сенокосов и пастбищ.

4. Курбанов Р.Ф. (Вятская ГСХА) Совершенствование сеялки для полосного посева трав в дернину. // Тракторы и сельскохозяйственные машины. 2006, №3. – с.5.