Адамовський Р.М.

Студент групи БХА-04-1

Донбаський державний технічний університет

ОБЛІК ВИТРАТ: ЩО ВОНО ТАКЕ?

Ключові слова: витрати, собівартість продукції, фінансові результати, місце виникнення витрат, внутрішньовиробничі цілі, виробничий процес, аналіз витрат, виробничі потужності.

Мета дослідження полягає у розкритті сутті ведення обліку виробничих витрат в основній діяльності ЗАТ «Луганський ливарно-механічний завод» .

Об’єктом дослідження є діюча система обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на ливарно - механічному  підприємстві Луганської області.

Предмет дослідження охоплює теоретичні, методологічні та практичні аспекти обліку витрат в умовах адаптації України до ринкового середовища.

Витрати – це засоби, витрачені на придбання ресурсів, що є в наявності і реєстровані в балансі як активи підприємства, здатні принести дохід в майбутньому[3].

Теоретичною і методологічною основою дослідження обліку витрат в системі управління операційною діяльністю підприємств є наукові концепції обліку витрат, що домінують у світовій економічній теорії, принципи і прийоми управлінського обліку, контролю та функціонально-вартісного аналізу. Використовуються методи економічної статистики, бухгалтерського обліку, контролю, економічного аналізу та економіко-математичні методи[1].

Найважливішим чинником отримання достовірних даних про собівартість продукції і фінансові результати діяльності підприємства є визначення складу виробничих витрат, а чітка класифікація витрат – найважливіша передумова правильної організації обліку і числення собівартості продукції.

Витрати, які безпосередньо беруть участь у виробництві виробів для ринку, називають основними місцями виникнення витрат або основне виробництво. На промисловому підприємстві, це виробництво яке безпосередньо бере участь у виробництві виробів для ринку (окремі цехи, виробництва, ділянки і так далі). До основних виробництв відносяться виробництва, в яких здійснюються процеси переробки сировини і напівфабрикатів з метою отримання продукції, призначеної для реалізації на сторону або до подальшої переробки на інших технологічних процесах, виробництвах, переділах і так далі даного підприємства. До основного також відноситься виробництво, по випуску продукції з відходів сировини і побічних продуктів виробництва[2].

Допоміжні місця виникнення витрат або допоміжне виробництво - те яке безпосередньо не пов'язаній з виготовленням основній продукції і обслуговує основне виробництво різними видами послуг, тобто поставляє продукцію або послуги для основних місць виникнення витрат, а значить, їх продукція споживається, як правило, усередині підприємства (ремонтні майстерні, транспортні і інструментальні ділянки, енергопостачання на підприємстві і так далі).

Облік витрат і його розділення на облік витрат по видах, по місцях їх виникнення і по носіях дозволяє здійснювати поточне спостереження і контроль за виробничим процесом, а також дозволяє планувати витрати, порівнювати із з витратами за минулі періоди і витратами інших підприємств.

Витрати на виробництво і надання послуг формуються по об'єктах (місцю виникнення) і об'єктах калькуляції (носіям) собівартості.

Виділення місць виникнення витрат має важливе значення для аналізу витрат, оскільки зв'язок між зростанням витрат і зміною ступеню завантаження виробничих потужностей підприємства найчіткіше виявляється в місці виникнення витрат.

Для цілей управління в бухгалтерському обліку організації облік витрат по статтях витрат встановлюється організацією самостійно.

Витрати по статтях калькуляції ширше по своєму складу, оскільки враховують характер, структуру і специфіку виробництва.

Правила обліку витрат на виробництво продукції, продаж товарів, виконання робіт і надання послуг в розрізі елементів і статей, числення собівартості продукції (товарів, послуг) встановлюються окремими нормативними актами і галузевими методичними рекомендаціями по бухгалтерському обліку. Перелік статей може бути скорочений або розширений в межах витрат, передбачених Положенням про склад витрат і галузевою інструкцією. Вони повинні створювати достатню базу для аналізу[2].

Точний облік і розрахунок продукції і послуг, використовуваних для внутрішньовиробничих цілей, допомагає вирішити, чи буде певний початковий матеріал (напівфабрикат) виготовлений або яка або послуга надана на власному підприємстві або треба буде набувати їх на стороні.

Принцип розмежування витрат дозволяє визначити результати внутрішньовиробничої, господарської діяльності окремих підрозділів підприємства.

Аналіз витратних статей бухгалтерської звітності допоможе ухвалити оптимальні рішення при призначенні ціни, асортименту, розробки нових виробів, пошуків партнерів і ринків збуту[1].

Література:

1. Н.П.Кондраков «Бухгалтерский учет» 3-е издание 2006 г.

2. Гарасим П. М., Журавель Г. П.. Хомин П. Я. Фінансовий, управлінський і податковий облік у господарських товариствах -Тернопіль. 2005. - 522 с.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом МФУ №318 від 31.12.1999р.