Кузьма В. П., ЧелишеваТ. В., асистент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

Проблема банкрутства підприємства в умовах фінансової кризи в Україні

У будь – якому суспільстві як цілісній соціально – економічній системі, його окремих сферах або ланках час від часу відбуваються кризові ситуації і явища, які загрожують існуванню самої системи. Найбільшого значення набуває подолання кризової ситуації, яка склалася наприкінці 2008 року, оскільки вона виявляється у погіршенні фінансових результатів діяльності підприємства. Вони нездатні в таких умовах отримувати прибуток, що в результаті призведе до банкрутства підприємства.

Основним засобом виживання і працездатності підприємств у таких умовах є антикризове управління, яке базується на комплексі механізмів виходу із банкрутства і подолання неплатоспроможності, що дасть змогу поліпшити стан вітчизняних підприємств.

Антикризове управління розуміється як управління, спрямоване на вихід підприємства з кризової ситуації, в якій воно зараз знаходиться. Перед керівництвом підприємства постає проблема управління фінансово нестабільним підприємством, подолання якої є використання ефективної системи антикризового управління.

Здійснюючи процес виробництва продукції, робіт та послуг кожне підприємство вступає у фінансові відносини з іншими суб’єктами господарювання. Ці відносини передбачають виконання підприємством грошових зобов’язань та обов’язкових платежів, тривале і постійне порушення яких приводить його в розряд неплатоспроможності [1, с. 148]. Незадовільне на робота з управління фінансовим забезпеченням підприємства призводить до банкрутства. Банкрутство є невід’ємною частиною конкурентного ринкового середовища. Без банкрутства немає конкуренції. Можливість банкрутства примушує підприємства вживати заходи із забезпечення фінансової стійкості, підвищувати ефективність і продуктивність праці [2,с. 245].

В законодавстві України визначено, що банкрутство – це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури [3]. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють такі види банкрутства підприємств: реальне банкрутство, технічне, умисне, фіктивне [2, с. 249].

Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи. Криза – це переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, на якому вона піддається дії ззовні або зсередини, що вимагає від неї якісно нового регулювання. Основна особливість кризи полягає в загрозі руйнування системи.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. Для фінансової кризи характерне зниження прибутковості, скорочення частки ринку компанії, втрати нею ліквідності [4,с. 124].

Ринкова економіка виробила систему фінансових методів попередження і можливого захисту підприємства від банкрутства та кризових явищ, яка одержала назву «системи антикризового фінансового управління». Суть її в тому, що вона діагностує загрозу банкрутства ще на ранніх стадіях її виникнення.

Система антикризового фінансового управління підприємством базується на таких принципах: постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства; діагностика кризових етапів на початкових стадіях фінансової діяльності підприємства; терміновість регулювання на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства; адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі тощо [1,с. 149].

Основною метою антикризового фінансового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності підприємства та достатнього рівня фінансової стійкості, що забезпечить його вихід з кризового фінансового стану. Відповідно з поставленою метою на підприємстві розробляється політика антикризового фінансового управління при загрозі банкрутства. Ця політика передбачає: постійний моніторинг фінансового стану підприємства; визначення масштабів кризового стану підприємства; чинники, які характеризують кризовий розвиток підприємства; формування планів та цілей виходу з кризової ситуації; забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи [4,с. 127].

Таким чином, в Україні протягом останніх місяців відбулися значні зміни у діяльності підприємству негативний бік, що погіршили стан підприємства в цілому, зменшили платоспроможність підприємств, в наслідок чого вони нездатні отримувати прибуток, що в решті решт призводить до банкрутства. Для запобігання банкрутства потрібно впроваджувати на підприємстві політику антикризового управління, яка передбачає використання принципів(наведених вище) та методів реалізації даної політики. Політика антикризового управління дасть змогу підприємству швидко реагувати на кризові явища внутрішнього і зовнішнього середовища.

Література

1. О.О. Шапурова. Політика антикризового управління при загрозі банкрутства //Актуальні проблеми економіки, 2008.-№8(86).

2. Фінанси підприємства / за ред. А.М. Поддєрьогіна.- К.:КНЕУ, 2007.-460с.

3. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 18.01.2001 №2238-ІІІ.

4. Економіка підприємства / за ред. А.В.Шегди. - К.:Знання, 2007.- 431 с.